Сьогоднішнім сеансом «Деліріуму» на ОМКФ завершуються покази повнометражного українського конкурсу. Всі чотири роботи різні, мають плюси та мінуси. Але найголовніше — всі вони знайшли свого глядача. І всі восени вийдуть на широкий екран. Відзначимо, що тільки «Деліріум» знято винятково українською мовою. Герої трьох інших фільмів переходять з російської на українську і навпаки. А «Не хочу помирати» взагалі повністю російськомовна стрічка, наполовину забита матами. Чому так складається, важко відповісти, хоча голова міжнародного журі Олександр Роднянський припустив, що це через відсутнiсть українського героя на екрані.

Наразі лишаємо поза текстом довгоочікувану прем’єру — фільм Кіри Муратової «Вічне повернення». Вона відбудеться на ОМКФ тільки сьогодні ввечері.

Другий рік поспіль під Дніпропетровськом, у парку відпочинку «Новоселиця», десятки тисяч людей відпочивали, веселилися, розважалися і трішки божеволіли. Словом, мали шалений драйв від масштабного видовища — триденного музичного фестивалю TheBestCity.ua, що в перекладі «Краще місто». Сюди з’їхалися люди практично з усiєї України і з понад 10 дер­жав — усi, хто мiг умiститися в наметовому містечку. А цілих 72 години музичного нон–стопу у виконанні 77 груп вiдразу на чотирьох концертних майданчиках! Плюс спортивні турніри, арт–розваги, конкурси, заїзд байкерів, аеробіка з елементами боксу, гра на келихах, майстер–клас iз петриківського розпису, барабанне шоу, сакральні танці, театральні постановки, море пива і навіть власна... валюта — фести, які обмінювали на гривні один до одного.

22 липня минає рік по смерті Богдана Ступки. Скорботна дата не залишилася поза увагою найвищих владних установ та інституцій: Президент України дав доручення розробити положення про Премію імені Богдана Ступки, а на Хортиці, де знімали «Тараса Бульбу», як уже писала «УМ», має з’явитися пам’ятник виданому акторові. Театр імені Франка, художнім керівником якого був Богдан Ступка, має своє бачення вшанування пам’яті актора. Основний посил якого, вважає нинішній худрук театру Станіслав Мойсеєв, — зберегти ту якість українського театру, яку декларував Богдан Сильвестрович і яку так щиро сприймали шанувальники його творчості.