Не треба шукати країну парадоксів — ми в ній живемо. Країна з безліччю гострих політичних і соціальних проблем: від тотальної корупції й піратства до дитячої пиятики і злочинності, — це водночас країна свят, фестивалів із найбільшим у Європі числом вихідних на рік. Але так уже склалося — й ніхто не хоче звертати з наїждженого шляху. А може, так і має бути: якщо для одних найвища радість — це особисте збагачення (заради чого й живуть), то для інших — це радість спілкування у пісенній стихії. Друге не тільки завуальовує, відволікає від першого, а й дозволяє створити ілюзію благополуччя більшості, схильної до святкувань.