Додому в весільному вбранні та... труні

17.05.2013
Додому в весільному вбранні та... труні

Коли ми приїхали до Голубівки, що в Новомосковському районі на Дніпропетровщині, у селі тільки й обговорювали таємничу загибель у Китаї своєї 22–річної землячки Оксани Сафіної. Дівчина виросла в усіх на очах, в односельців користувалася повагою. Особливо ж люди відзначають їхні зворушливі взаємини з мамою. Вони тут, у скромному двоповерховому будинку з квартирами на декілька родин, жили практично від самого дня народження дівчини. Спершу разом із батьком, а потім удвох.

 

«Мамо, уяви, що я поїхала відпочивати і за три місяці повернуся»

— Вони були не просто мама й донька, а подруги, — розповіла мені приятелька їхньої родини Наталя. — Зв’язок між ними був просто неймовірний. Це справді дві половинки одного цілого. Коли Ксюша стала працювати у Дніпропетровську, мама їздила до неї буквально кожнi два дні. Дівчина теж за найменшої можливості навідувалася до Голубівки. А по телефону вони, я не перебільшую, і по десятку разів на день могли спілкуватися. При кожній зустрічі вони настільки зворушливо обіймалися, немовби не бачилися роками. Коли мамі повідомили цю страшну звістку з Китаю, то Олена Миколаївна, шокована, прокричала: «Поверніть мені дитину!».

Як пригадує Наталя, родина Сафіних у розкоші ніколи не купалася. Тому впадало в очі прагнення Оксани себе реалізувати. Спершу дівчина закінчила кооперативний технікум у Новомосковську, а потім вступила на заочне відділення Університету економіки, бізнесу та права у Дніпропетровську. Проте нормально працевлаштуватися Оксані, як вона не намагалася, не вдавалося. І коли дівчині запропонували поїхати підзаробити до Китаю, то вона невимовно зраділа і вже навіть заздалегідь почала мріяти про те, що купить на зароблені гроші і для себе, і для мами. Олена Миколаївна від такої звістки тільки розплакалася: «Доцю, не їдь». Оксана ж заспокоювала її як могла: «Мамо, уяви собі, що я поїхала на відпочинок і через три місяці повернуся». Це було ще зовсім недавно — 17 квітня, а вже 11 травня до Олени Сафіної надійшла най­страшніша у світі звістка...

— Я особисто переписувалася з Ксюшею «ВКонтактє», — продовжує Наталя. — Вони з мамою спеціально для цієї поїздки купили ноутбук, щоб був надійний зв’язок. Ксюшині повідомлення у соцмережі навіть найменшої стурбованості в мене не викликали. Дівчина писала, що годують їх добре — дають морепродукти, навіть вивозили на барбекю. Ото й тільки скаржилася, що постійно хочеться спати, бо ніяк не могла при­звичаїтися до іншого часового поясу.

«Що за цирк?»

А от найближча подруга Оксани Катя Ксензова розповіла, що відразу після страшної звістки вона зв’язалася по телефону з одним із менеджерів фірми–відправника дівчат–моделей до Китаю. Той відразу став в усьому звинувачувати... Оксану — мовляв, сама знала, на що йшла. Коли ж Катя дала інтерв’ю телеканалу «1+1», який сюжет про загибель моделі з Дніпропетровська показав у випуску «Новин», менеджер зателефонував дівчині весь у гніві: «Що за цирк?».

Утретє представник фірми–відправника спілкувався з Катею вже чемно, пообіцявши допомогти у вирішенні всіх нагальних питань, пов’язаних із доставкою тіла в Україну. Але години через дві після такої доброзичливої розмови вибачився і зізнався у власній безпорадності через те, що йому... погрожують.

Наполегливі журналісти тим часом змогли знайти цього заляканого агента. Він виявився зареєстрованим у приватному секторі на вулиці Джамбульській у Дніпропетровську, що як для людини, яка вирішує серйозні питання — відправку дівчат–моделей за кордон — виглядає щонайменше дивним. Щоправда, сам Сергій пояснив журналістам, що така його діяльність ліцензії не потребує і він за знайдені кандидатури отримує свої комісійні, а всі кінці слід шукати у великій компанії з Тайваню. Ще Сергій наголошує на тому, що, за умовами контракту, секс–послуги не передбачаються і за це можна поплатитися не лише штрафом у сумі 5 тисяч доларів США, а й достроковим розірванням самої угоди.

Щодо деталей самого контракту повної інформації немає — ні про умови, ні про сторону, яка несе відповідальність за перебування українок у Китаї. За зізнанням вищезгаданої подруги родини Сафіних Наталі, вони про це належної уяви не мали.

Версії щодо обставин загибелі Оксани в iнтернетi гуляють різні. Найвірогідніша — дівчину після модельного показу разом iз подругою доставляв до місця ночівлі на авто водій приймаючої сторони, який немовби не впорався з керуванням і врізався в стовп на узбіччі, гостра частина якого буквально відрізала нещасній ногу, яку довелося ампутувати, а медики безуспішно боролися за життя українки протягом 28 годин. Саме таку інформацію оприлюднило й Міністерство закордонних справ України.

Розповідають, ніби за порятунок дівчини в лікарні господар клубу з провінційного міста Інчуань, де Оксана разом з іншими українками працювала на подіумі, виклав чималу грошову суму. Але саме з лікарні офіційних відомостей про всі обставини смерті дівчини на час підготовки цієї публікації до друку ще не було.

Ще Катя підтверджує, що у дівчат–моделей з України по приїзді до Китаю відразу відібрали паспорти — немовби для переоформлення віз iз туристичних на робочі й оформлення страховок. Про це подрузі повідомила Оксана.

«Чорна робота» теж
не виключається

Експерт у світі модельного бізнесу, конкурс–менеджер Анастасія Стрижева таку інформацію вважає вельми тривожною. Бо сама має досвід роботи моделлю в Китаї, звідки мусила тікати самотужки.

— У Китаї є таке поняття, як «чорна робота». Тому в умовах контракту неодмінно мало б бути прописано пункт винятково про роботу легальну, — розповідає Анастасія. — Але й це зовсім не означає, що хтось з юних і недосвідчених дівчат не спокуситься на ризик заробити зайві гроші. Адже Китай — країна тусовочна, і місць, де моделі можуть виявитися затребуваними, там знайдеться достатньо. Під час роботи в Китаї мені теж почали нав’язливо пропонувати «чорну роботу» в Гонконгу. Коли я стала відмовлятися, посипалися погрози. Зрештою мусила втікати звідти передчасно — добре, що мала вихід на авіакомпанію–перевізника. Тому головне при виїзді за кордон чи на роботу, чи на відпочинок — максимально подбати про власну безпеку. А умови контракту слід вивчати найприскіпливіше і довіряти лише перевіреним компаніям, які тривалий час працюють на ринку.

За зізнанням Анастасії, її бентежить і сам факт аварії. Бо водії в Китаї надзвичайно обережні, оскільки за порушення правил дорожнього руху там карають дуже суворо, передбачено навіть смертну кару.

Наразі ж неабиякою проблемою для вбитої горем Оксаниної мами стала доставка тіла доньки додому — до рідної Голубівки. Летіти до Китаю — немає коштів, та як це морально і психологічно витримати жінці, яка втратила єдину дитину? Кинулися до нотаріусів, а ті уяви не мають про те, як правильно оформити довіреність на людину, котра повинна вирішувати всі питання в чужій країні, пов’язані з відправкою тіла юної українки на батьківщину.

За повідомленням Каті Ксензової, в консульстві пообіцяли посприяти з оплатою перевезення домовини, в яку Оксану покладуть, за українським звичаєм, у весільному вбранні. Поховають же дівчину в рідній Голубівці, звідки вона виїздила мало не тріумфаторкою — все ж зарубіжжя вирушила підкорювати, — а повернеться з трагічною пересторогою для всіх, що нічого у нашому житті так просто не буває. До речі, до далекої й незнайомої країни, як наголошували в розмові зі мною земляки та близькі дівчини, Оксана їхала в пошуках кращого життя для себе і своєї найдорожчої людини — мами. Адже заробити достойні гроші на Батьківщині, особливо в селі, можливостей дівчина так і не знайшла.

 

ОФІЦІЙНО

 

Як повідомив заступник начальника Департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ України Василь Зварич, Оксана Сафіна, яка їхала на передньому сидінні авто поруч iз водієм, 10 травня близько 4–ї години ранку за місцевим часом потрапила в автомобільну катастрофу в Нінся–Хуейському автономному районі Китайської Народної Республіки, розташованому у центральній частині країни. Машина при цьому врізалася у стовп на узбіччі. Нині міністерство займається питаннями доставки тіла загиблої українки на батьківщину.