Хрещення Києва — по–московськи?

17.05.2013
Хрещення Києва — по–московськи?

Президент i патрiарх: двi голови «росiйського орла».

Святкування хрещення киян цього року вперше розпочнуться в Москві. Про це 5 травня заявив предстоятель Російської православної церкви патрiарх Кирил. Причому тепер урочистості будуть міжнародні — російсько–українсько–білоруські. Посвяткують у Москві (де передбачено, зокрема, «народний фестиваль), потім — у Києві, далі — у Мінську. Московський патрiарх дуже хоче, щоб дійство виглядало грандіозним. Тому збирається запросити до Москви голів інших помісних православних церков. Він припускає, що, може, ієрархи прибудуть і до Києва.

У великодньому інтерв’ю каналу «Інтер» лідер РПЦ не приховував, що широта розмаху святкувань «дасть можливість замислитись про спільні корені» та «вплинути на умонастрої наших сучасників».

 

Хто замовляє церковну «музику»?

«Свято має бути наповнене масштабними подіями, що свідчать про духовне єднання братніх народів», — вторить своєму патрiархові Синод РПЦ. Очільник Російської церкви розповів, що урочистості в Москві розпочнуться 24 липня, в день пам’яті святої рівноапостольної княгині Ольги, яку він по–панібратськи називає «бабцею» князя Володимира.

Патрiарх Кирил нині очолює міжнародний оргкомітет з відзначення 1025–лiття хрещення Русі. Історія скликання комітету є доволі туманною і нагадує «совкову» традицію «висування керівника на прохання трудящих». Згідно з записом у журналі Синоду РПЦ від 12 березня цього року, митрополит київський Володимир направив Кирилу звернення, де запропонував очолити орг­комітет iз відзначення річниці хрещення. Однак ще архiєрейський Собор РПЦ, який відбувся 2–5 лютого, постановив заснувати такий церковно–громадський комітет під головуванням патрiарха Московського і всієї Русі Кирила. «Прості люди» в записи Синоду не зазирають, отож можуть порадіти, що саме з ініціативи «нашого митрополита» Кирил головує на святкуваннях.

Тепер міністри й митрополити з України їздять на засідання оргкомітету до Москви — порадитися й отримати схвалення для «українського» сценарію свята. 27 березня відбулася перша така нарада, на яку прибули, зокрема, віце–прем’єри Костянтин Грищенко та Юрій Вілкул i секретар Київради Галина Герега. Утім наразі достеменно не відомо, яким є власне український план відзначення та хто займатиметься офіційними запрошеннями до Києва православних ієрархів iз різних країн — МЗС України чи Росії? І чи буде запрошений Константинопольський патрiарх Варфоломій, котрий представляє церкву, від якої прийняла хрещення столиця Русі.

Гра в «хто кого»?

Указ про організацію святкування в Україні 1025–ліття хрещення Київської Русі Президент Віктор Янукович підписав 21 січня 2013 року. Через кілька днів, на зустрічі Президента з очільниками українських церков, було створено український оргкомітет (був такий), до якого увійшли представники всіх православних церков, а також Української греко–католицької та римо–католицької церков. Віктор Янукович як по–писаному заявив тоді, що «ця знаменна подія відзначатиметься в кожному селі, місті й районі» і що він розраховує на взаємодію всіх християнських церков, державних відомств та органів місцевого самоврядування. Президент оголосив, що його вимогою є відкритість, толерантність та організованість.

Та ось 2—5 лютого у Москві відбувся архiєрейський собор. Став визрівати інший план дій. На зустрічі президента РФ Володимира Путіна з учасниками собору представник УПЦ по–совковому «запросив» його на святкування до Києва. Той зголосився прибути, якщо його запросить керівництво України.

Ще в середині квітня центральна влада України, здається, не знала про московський сценарій. Планувалося, що 26 липня у столичному Палаці «Україна» відбудуться спільні урочистості за участі всіх предстоятелів українських церков і Президента, урочистий прийом і концерт. Окрім цього, кожна церква матиме й свою програму. Віктор Янукович на черговій зустрічі з очільниками церков заявляв, що це буде відзначення «торжества української державності, її європейської ідентичності». Очікувалося, що до Києва, як завжди, прилетить патрiарх Кирил. І це незважаючи на те, що з 27 березня представники вищої та столичної влади вже почали їздити на «планування» до Москви. Цікаво, що наступного дня після першого засідання московського оргкомітету голова Київмiськдержадмiнiстрацiї Олександр Попов велів своїм підлеглим «активізувати процес» підготувань до річниці.

Щодо можливого візиту президента Росії... «Я не дуже вірю, що Путін прибуде на святкування в Києві, — каже «УМ» нардеп від «Батьківщини» Олекандр Бригинець. — Відомо, як холодно останнім часом Януковича приймають у Москві. Хоча якщо до цього часу керівництво Росії нишком підготує документи про вступ у Митний союз чи щось таке — Путін охоче приїде і перетворить це святкування на політичну перемогу».

Політика без духу

«Через входження у християнський світ ми зіткнулися з усією Європою, — хвалиться патрiарх Кирил. — Росія, тодішня Русь, вийшла з вузьких провінційних рамок і побачила перед собою зовсім інше буття». Звісно, коли в XVII столітті нинішню Росію, що звалася тоді Московщиною, стали відвідувати місіонери з України, а згодом, у час петровської реформи, туди було «перекинуто» сотні українських викладачів, учителів і священиків — Європа до Москви поближчала. Київ же, як засвідчують археологічні розкопки, з давніх давен природно жив в ареалі Європи. Однак дивно, що очільник великої церкви постійно говорить переважно про політичні, цивілізаційні, побутові наслідки охрещення. І мовчить — про духовно–моральні. «Хрещення відкрило великі перспективи для культурного зростання наших народів, для створення певної цивілізаційної спільності східних слов’ян», — запевняв Кирил у пасхальному інтерв’ю для каналу «Інтер». І цей міф «духовного» лідера відлунює в промовах російських політиків про необхідність Митного союзу...

Днями на засіданні Синоду УПЦ КП ієрархи зазначали, що керівництво Московської патрiархії перетворює свято «з відзначення події, яка відбулася у Києві 1025 років тому, на своєрідне торжество на честь сучасної «величі» Московського патрiархату».

«Це політичний акт, і він до історії не має жодного стосунку, — переконаний історик–києвознавець Ігор Гирич. — Нинішня російська влада через церкву намагається повернути Україну в імперське коло. Мусування ідеї «русского міра» — це заперечення українського християнського світу, врешті, заперечення українців як нації. І це — модернізована версія давньої імперської ідеології. Утім подається вона під церковним «соусом».

Цікаво, що 4 травня Олег Слєпинін у тексті «Угрозы празднику 1025–летия крещения Руси» в інтернет–газеті «Одна Родіна» обурюється, що Президент Янукович, «наслідуючи нав’язану помаранчевими моду», говорить, що відзначення 1025–ліття має стати торжеством європейської ідентичності України. Є чого нервувати: адже ні Кирил, ні Путін не вимовлять слів «європейська ідентичність Росії» — надто дивно вони звучали б. Розлютила публіциста і позиція УПЦ МП. «Дивіться! На офіційному сайті Московської патрiархії «Російська православна церква» говориться про святкування 1025–річчя хрещення Русі, а на офійному веб–сайті «Українська православна церква», з посиланням на згаданий сайт, — про відзначення хрещення Київської Русі, — дратується пан Слєпинін. — Прикручування в чужому документі до слова «Русь» епітету «Київська» — це зла гра в слова, що вбиває істину».

«Якщо бути історично коректними, то Москва — в останньому вагоні цього потяга», — каже «УМ» релігієзнавець Людмила Филипович. Однак можливість заявити про історичну правду не те що на міжнародному — на всеукраїнському рівні виглядає втраченою. Науковці й церковники відзначатимуть річницю хрещення власними зусиллями, у своєму колі. Зокрема, в Інституті філософії НАНУ на початку червня відбудеться наукова конференція «Християнство в історичній долі України». А Українська греко–католицька церква, що, як і УПЦ КП, бере початок від Володимирового хрещення, 18 серпня організовує всеукраїнську прощу до Києва, приурочену до 1025–ліття хрещення України–Руси, тоді буде освячено Патріарший собор. «Думаю, не варто прив’язувати цю подію лише до 28 липня, — каже «УМ» голова екуменічної комісії УГКЦ Ігор Шабан. — Адже ми не знаємо достеменно, коли саме Володимир хрестив киян. В історичних джерелах говориться, що це відбулося в серпні».

 

ДОВІДКА «УМ»

У середині березня патрiарх Кирил завив, що «однозначно не буде» в Києві на заходах разом iз нашим патрiархом Філаретом. Очільник УПЦ КП, коментуючи цю заяву, нагадав, що йдеться про хрещення Київської Русі, не Московської. І в першу чергу, це свято для України. Причому державно–церковне, в якому братимуть участь і держава, і церква в Україні.

23 квітня віце–прем’єр Костянтин Грищенко, а також міністр культури Леонід Новохатько й керівник головного управління з питань гуманітарного розвитку адмiністрації Президента Юрій Богуцький обговорили з патріархом Філаретом заплановані на державному рівні липневі заходи з відзначення 1025–ліття хрещення Київської Русі. Грищенко підкреслив, що важливо, аби це святкування «послугувало об’єднанню українського суспільства, налагодженню конструктивного державно–релігійного і міжконфесійного діалогу».

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>