Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Досягнення у музейній справі відтепер носитимуть ім’я найвідомішого музейника України, директора Львівської академії мистецтв, академіка, героя України та рятівника Пінзелевих скульптур Бориса Григоровича Возницького. З такою ініціативою виступив музейно–мистецький комплекс «Мистецький арсенал», Львівська Національна галерея мистецтв та Благодійний фонд «Мистецький арсенал». 18 квітня було дано офіційний старт премії «за вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи» та оголошено склад експертної ради. Першу премію вручать уже за три місяці — 30 липня. Переможець отримає 20 тис. гривень. Надалі досягнення у музейній справі нагородою Возницького відзначатимуть щодва роки.
Дата оголошення премії відбулася майже у день народження «винуватця»: 16 квітня Борису Григоровичу виповнилося б 87 років. А нещодавно за підтримки Мінкультури Львівській національній галереї мистецтв було присвоєно ім’я Бориса Возницького. «Днями я отримав листа від Президента, в якому йшлося про заснування державної премії імені Бориса Возницького. А оскільки потрібно пройти певну процедуру і погодження з урядовими структурами, то якщо буде воля громадських організацій, об’єднаємо ці дві премії в одну», — припустив міністр культури Леонід Новохатько. Про загальноукраїнське значення нагороди наголосила і дочка мистецтвознавця Лариса Возницька: «Неординарність і далекоглядність у підході до музейної справи знайшли своє втілення у цілій низці його проектів. Борис Григорович над усе любив рух, як фізичний так і рух подолання антикультурної інерції, з якою він боровся, залучаючи багатьох людей до цього руху. Його справа мусить жити далі».
До речі, до «Мистецького арсеналу» Борис Григорович має неабияке вiдношення, адже ще у 2006 році при розробці комплексу, що на той час був покинутим приміщенням, Возницький доклав немало зусиль — був головою музейної ради при національному культурно–мистецькому комплексі та одним із засновників благодійного фонду «Мистецький арсенал». У інтерв’ю для «Української правди» в ті роки Возницький зізнався, що мріє відкрити експозицію української культури за дві тисячі років: «Ми хотіли показати трипільські будинки, скіфські кургани, українське народне мистецтво і приватні колекції. Для світу не зрозуміло, що це за земля — Україна. Але таких відкриттів, як в Україні, світ навіть не може собі уявити». Сім років потому мрію «вчителя» працівники «Мистецького арсеналу» спробують втілити у проекті «Велике і Величне», що обіцяє стати масштабною презентацією історії українського мистецтва від найдавніших часів і донині. Експозиція складатиметься з шедеврів 60 українських музеїв та стане ключовою подією офіційної програми відзначення 1025–ліття Хрещення Київської Русі. У рамках Всеукраїнського міжмузейного проекту «Велике і Величне», що стартує 25 липня, і буде оголошено ім’я першого лауреата премії імені Бориса Возницького. n
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>