Геній Чуки й робот «Маг»

03.04.2013
Геній Чуки й робот «Маг»

Василь Іванчук — усередині своєї планети. Фото з офіційного сайта змагань.

Те, як завершився турнір претендентів у Лондоні, не міг передбачити навіть наймудріший i найшвидший комп’ютер. Якщо говорити просто, без зайвих слів, то закінчення битви за можливість зустрічі з чинним чемпіоном світу Вішванатаном Анандом вийшло неймовірним, просто фантастичним. Обидва головнi кандидати на перемогу — два першi номери світового рейтингу Магнус Карлсен та Володимир Крамник, які до останнього туру підійшли з однаковим очковим доробком і для яких легендарний Гаррі Каспаров узагалі пропонував провести додаткову матчеву зустріч, несподівано, але, як кажуть експерти, цілком заслужено програли свої партії. Норвежець, найсильніший за рейтингом шахіст планети, граючи білими, сенсацiйно поступився росіянину Петру Свідлеру. Тоді як екс–чемпіон світу, представник Росiї Крамник зазнав поразки від українця Василя Іванчука.

Гандикап, який забезпечили обидва лідери турніру, не дозволив нікому іншому скористатися незібраністю головних претендентів. Відтак за рівної кількості набраних очок володаря квитка на матч з Анандом довелося визначати за додатковими показниками й перший із них — кількість здобутих перемог — виявився кращим у Карлсена: п’ять разiв виграв 22–річний норвежець, чотири — 37–річний росіянин.

«Виглядає так, що щасливі всі — глядачі, букмекери... Лише для Крамника цей день став неймовірно сумним. Але нічого не вдієш — це спорт, захопливий спорт», — написав у своєму «Твіттері» найкращий український гросмейстер 2012 року Антон Коробов. І справді, російський чемпіон світу 2006 року мало в чому поступався головному фаворитовi турніру, якому майже всі достроково віддали пальму першості. Власне, у двох очних зустрічах, граючи по черзі чорними та білими, Магнус та Володимир розписали «мирові».

Ключової поразки Крамник зазнав у протистоянні з українським гросмейстером Василем Іванчуком. У шаховому світі львів’янина називають просто — «геній Чуки». І він вкотре підтвердив невипадковість такого формулювання. Попри те, що Василь Михайлович відзначився на турнірі нестабільною грою, саме він здобув двi гучнi перемоги над лідерами. Спочатку, за два тури до фінішу, українець здолав Карлсена, дозволивши Крамнику тимчасово очолити протокол. А в останній ігровий день Іванчук відібрав надію в того ж таки Крамника на підсумкову перемогу в турнірі. Хоча, зважаючи на поразку Карлсена в паралельному матчі, росіянину вистачило б і нічиєї. Однак, як згодом зауважив екс–чемпіон світу, він не очікував, що норвежець програє Свідлеру, то мусив грати з Іванчуком на перемогу, відтак «спалив усі мости», по яких можна було повернутися за нічиєю.

А що Карлсен? 22–річний шаховий геній, на якого завчасно повісили лаври переможця, наприкінці турніру вочевидь просто не витримав психологічної напруги. Якщо в першій частині лондонських змагань він здобув 4,5 із 6 можливих очок, то в другій половині — лише 50% балів.

Особливо хвилювання Карлсена було помітне в останній партії, коли замість того, щоб думати про перемогу над Свідлером, він постійно бігав до сусіднього столу, слідкувати за перебігом протистояння Іванчук—Крамник.

Зрештою, норвежець зізнався, що останню гру турніру він провалив, тому що відволікався на інший матч.

Хай там що, але, як свідчать шахові експерти, лише великі гравці, не демонструючи свого максимуму, можуть виграти такий турнір.

 

ТАБЛО

Турнір претендентів (Лондон). 14–й тур. Іванчук (Україна) — Крамник (Росія) — 1:0, Карлсен (Норвегія) — Свідлер (Росія) — 0:1, Аронян (Вірменія) — Раджабов (Азербайджан) — 1:0, Гельфанд (Ізраїль) — Грищук (Росія) — 0,5:0,5.

Підсумкове становище: Карлсен — 8,5 (5 перемог), Крамник — 8,5 (4), Свідлер, Аронян — 8, Гельфанд, Грищук — 6,5, Іванчук — 6, Раджабов — 4.

 

ДУМКА ЕКСПЕРТА

Михайло Бриних:
Карлсен — машина, Іванчук — окрема шахова планета

Письменник i шахiст — про турнiр претендентiв, Магнуса та Василя Михайловича

Загалом, дивний вийшов турнір. Від самого початку здавалося, що інтриги в ньому немає. За логікою і за його перебігом попередніх змагань, Карлсен зобов’язаний був його виграти. Що, зрештою, він і зробив, здобувши, на мій погляд, закономірну перемогу. Щоправда, більшість шахових коментаторів відзначає, що Крамник продемонстрував на цьому турнірі гру вищої якості, ніж Карлсен, і більше заслуговував на перемогу. Можливо, в рамках турніру — це так, але ж іще є загальна логіка справедливості, за якою саме Карлсен є найкращим шахістом світу останніх років. Але для цього потрібне формальне визнання його чемпіонства. Вважаю, що він має високі шанси отримати той статус, який, зрештою, в нього вже є.

Було б несправедливо, якби знову відбувся матч Ананд—Крамник — матч людей, які вже однією ногою в «залі слави рок–н–ролу» шахiв.

Про Карлсена

Сказати, що Карлсен грав у півсили, не можна. Йому було важко від самого початку. Адже весь світ очікував від нього перемоги. У Лондоні він зіштовхнувся з неймовірним психологічним навантаженням, що й підтвердила остання партія, в якій гра просто розвалилася. Багато хто думав, що Карлсен — машина, а не людина, але на превеликий подив з’ясувалося, що це не так. Хай там що, але Карлсена таки порiвнюють iз роботом. Його порівнюють iз комп’ютерними програмами, які вже давно залишили людей позаду себе. Він технічно настільки близький до програми, що мало залишається простору для мистецтва, ризику, авантюри, для тих речей, які личили шахам минулого. Магнус Карлсен — така собі безжалісна машина.

А Іванчук — це окрема шахова планета. Збагнути його логіку, мотивацію неможливо. Ніхто не може зрозуміти, яка в нього мета на змаганнях, у кожній окремій партії.

Після кожної партії турніру претендентів він говорив, що грає однаково, але ми бачили інше. Та вражаюча нестабільність, яку він демонструє впродовж своєї кар’єри, не має аналогів у всьому світі. Проте це унікальний випадок, коли спортивний результат має опосередковане значення. А те, що Василь виграв у двох фаворитів цього турніру, черговий раз засвідчило, що Іванчук — легендарна людина і йому не треба нікому нічого доводити. Йому не потрібне формальне чемпiонське визнання. Адже він i так окрема постать у цьому спорті.