Habemus Папа з народу

15.03.2013
Habemus Папа з народу

Новий Папа Франциск І на балконі собору святого Петра. Фото Рейтер.

Вибори наступника Бенедикта XVI не перетворилися на марафон. Позитивне рішення конклаву було ухвалено вже на другий день виборів — у п’ятому турі голосування 115 кардиналів–виборників. Позавчора о 19:06 за римським часом над Сікстинською капелою з’явився білий дим, що свідчив про факт обрання 266–го Папи Римського. На площі святого Петра у Ватикані багатомовний стотисячний натовп голосно вітав вибір конклаву. Але довелося зачекати ще понад годину (замість традиційних 30 хвилин), доки на балконі собору святого Петра, з якого понтифіки двічі на рік (на Різдво та Великдень) виголошують послання «Місту і світу», з’явився французький кардинал–протодиякон Жан–Луї Торан і проголосив новину: «Habemus papam» («Маємо Папу»). Ці слова майдан під прапорами різних країн зустрів вигуками радості. На деякий час запала мертва тиша, доки кардинал Торан латинською мовою повідомив: новим Римським першосвящеником став 76–річний Хорхе Маріо Бергольйо, колишній архієпископ Буенос–Айреса.

 

«Доброго вам вечора, відпочивайте»

Прогнозисти називали більш імовірним кандидатом Анджело Сколу з Мілана, однак уперше в історії Папою став представник Америки. Втім одразу з’ясувалося, що ставки на італійське походження нового понтифіка теж зіграли — аргентинський кардинал народився в сім’ї вихідців з Апеннін. Тож Католицька церква поєднала новий поворот у своїй історії з традиціоналізмом.

Коли новий Папа з’я­вився на балконі базиліки, то вмить зачарував аудиторію — як присутніх на площі, так і мільйони телеглядачів, котрі стежили за виборами в прямому ефірі. Сором’язливий, розчулений, із простою мовою та трохи відстовбурченими великими вухами. Відчувалося, що він теж вражений вибором конклаву.

Додаткового шарму йому додавало те, що Хорхе Бергольйо, звертаючись до людей із першими словами, як належить експресивним латиноамериканцям, активно жестикулював руками, що не схвалюється папським етикетом у спілкуванні з мирянами.

Підкупило й те, що спочатку він попросив людське море на площі помолитися за відставного Папу Бенедикта XVI, а вже потім — і за нього самого.

Попри похилий вік, 76–річний єпископ виглядає значно молодшим і жвавішим, ніж передбачають біографічні дані.

Новий понтифік упродовж кількох хвилин спілкування з людьми з балкона зламав ще кілька встановлених правил папського етикету. Він одягнув на голову традиційну папську шапочку лише на час виголошення благословення «Місту і світу», а потім зняв її. Після виголошення цього звернення він мав залишити балкон, а натомість вклонився людям (що ніколи не практикувалося понтифіками). Та дуже по–людському, по–сімейному сказав римлянам і гостям з інших країн світу: «Доброго вам вечора, відпочивайте».

Папа, що їздить на метро й сам скуповується на базарі

Ця простота і скромність нового Папи, який узяв ім’я Франциск І, може видаватися дивною віруючим усього світу, але не Аргентини. На батьківщині Хорхе Бергольйо віддавна вважають «батьком аргентинського народу». Співвітчизники полюбили його за ті ж риси, що він продемонстрував під час першої появи перед народом в іпостасі Папи.

Отець Бергольйо, попри те, що був до минулого року архієпископом Буенос–Айреса (залишив цю посаду у зв’язку з досягненням 75–річного віку) і до останнього часу залишався католицьким примасом Аргентини, не користувався службовою автомашиною. Він скрізь їздив на метро, рейсових автобусах, трамваях чи на власному велосипеді, тож паства, як кажуть, стояла з ним пліч–о–пліч. Падре Хорхе часто відвідував найбідніші квартали аргентинської столиці та спілкувався з людьми. Щочетверга він відвідував один із будинків людей похилого віку та, окрім спілкування, мив ноги стареньким, як це зробив Ісус у Страсну неділю апостолам. 2001 року про нього дізнався світ завдяки тому, що Бергольйо відвідав хоспіс для тяжко хворих на СНІД і також помив ноги дванадцятьом хворим.

Хорхе Бергольйо мешкав у Буенос–Айресі в простенькій, скромній квартирі, відмовившись від архієпископських апартаментів. Він не мав прислуги і сам собі готував їжу та закуповувався в магазинах і на ринках. Аргентинці вже віддавна вважають його святою людиною.

Що не згадали журналісти

Світові ЗМІ тепер із сумом та іронією констатують, що журналісти мали свій конклав, а кардинали у Сікстинській капелі — свій. Упродовж кількох останніх століть існування засобів масової інформації газетярі правильно вгадали прізвища лише чотирьох майбутніх пап.

Не секрет, що журналісти спільно з католицькими священиками заздалегідь підготували близько десятка біографічних довідок найімовірніших переможців конклаву, але прізвища Хорхе Бергольйо серед них не було!

ЗМІ забули, що на попередньому конклаві — 2005 року, коли обирали наступника покійного Івана Павла ІІ, Хорхе Бергольйо був головним суперником кардинала Йозефа Ратцінгера. У третьому турі голосування за першого віддали 40 голосів, а за другого — 72. Аргентинець міг би блокувати голосування й надалі, але перед четвертим туром попросив своїх прихильників не голосувати за нього, і саме завдяки цьому вдалося обрати Папу Бенедикта XVI зі співвідношенням голосів 26:84.

Церковні аналітики та ЗМІ не помилилися лише в одному: новий Папа може вперше в історії Католицької церкви походити не з Європи, а з Латинської Америки. Бенедикт XVI назвав її «континентом надії», оскільки там мешкає половина з 1,2 мільярда католиків світу.

Тамтешня Католицька церква є молодою та динамічно розвивається, тоді як у Європі католицизм занепадає та здає позиції перед натиском ісламу.

Має значення й те, що іспанською мовою, яка є рідною для нового Папи, розмовляє третина католиків світу. Окрім іспанської, новий понтифік також вільно володіє італійською — мовою своїх пращурів — та німецькою.

У випадку обрання Хорхе Бергольйо Папою неодноразово доводиться застосовувати слово «вперше». Він належить до чернечого ордену єзуїтів і став першим єзуїтом на престолі святого Петра. Про приналежність до Товариства Ісуса (єзуїтів) сповіщає і герб нового понтифіка.

Бергольйо також є першим із 266 понтифіків, який обрав собі папське ім’я Франциск на честь Франциска Ассизького — святого, який, окрім скромності, відмови від земних спокус та розкошів, був відомий як прихильник екуменізму, тобто подолання розбіжностей між різними гілками християнства і відновлення на планеті єдиної церкви Христа, якою вона була на самому початку християнства.

До речі, як повідомив журналістам американський кардинал Тімоті Долан, після слів Хорхе Бергольйо про вибір імені на честь Франциска Ассизського у Сікстинській капелі пролунали гучні оплески.

Новий понтифік має стати «Папою бідних», близьким до простого народу та його соціальних проблем. Водночас його називають консерватором і традиціоналістом із релігійної точки зору. Він виступає проти евтаназії та абортів, засуджує гомосексуалізм та одностатеві шлюби, а також всиновлення дітей гомосексуальними парами.

У найближчі вихідні Папа Франциск зустрінеться з представниками світових ЗМІ в ході спеціальної папської аудієнції і, можливо, розповість про своє бачення розвитку церкви, розповідає кореспондент Бі–Бі–Сі в Римі.

Висуваються різні припущення про можливий характер папства Франциска І. Філософ, професор релігії з Польської академії наук Збігнєв Міколейко вважає, що Папа зверне свою увагу передусім у бік убогого «третього світу». Інший польський теолог, професор Обірек говорить, що новий понтифік нарешті розпочне впорядковувати ватиканське «гадюче гніздо», тобто позбавляти апостольську столицю зверхності, корупції та відірваності від простого люду.

Інавгураційна меса нового Папи відбудеться 19 березня.

 

ДОВІДКА «УМ»

Хорхе Маріо Бергольйо

Народився в Буенос–Айресі 17 грудня 1936 року, був одним з п’яти дітей у родині італійського емігранта, який працював на залізниці.

У дитинстві переніс важку хворобу, йому видалили одну легеню.

Перша освіта після закінчення школи — хімік–технолог. Має також гуманітарну освіту.

Постриг прийняв пізно — у віці 24 років. 1958 року закінчив семінарію та вступив до ордену єзуїтів. Згодом став викладачем літератури, філософії та теології в університеті «Сальвадор» та в кількох коледжах у аргентинській столиці. Бергольйо прийняв сан священика у 1969 році. Деякий час жив у Німеччині та Іспанії. Після повернення до Аргентини служив у Кордовській архієпархії. 1992 року його обрали допоміжним єпископом Буенос–Айреса, а у лютому 1998 він став архієпископом Буенос–Айреса. 2001 року Папа Іван Павло ІІ надав Хорхе Бергольйо сан кардинала.

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>