Аптекар для Сім’ї

Учора на засіданні Кабінету Міністрів відбувся черговий етап «Великої фармацевтичної революції», хвилі якої нині котяться Україною. Як відомо, вітчизняна влада вирішила радикально змінити систему торгівлі медикаментами. Тобто практично закрити імпорт і забезпечити своїх громадян вітчизняними засобами від недуг. Це, на їхню думку, зможе водночас вирішити два важливі завдання: прикрити доступ на наші ринки неякісних імпортних ліків, виготовлених буцімто за спрощеною рецептурою для країн «третього світу», та завантажити українські фармзаводи. Левова частка яких — за непідтвердженою та неофіційною інформацією — належить родині нинішнього українського Президента...

Імпортери, як і йогурти, — не всі однаково корисні

Прем’єр Микола Азаров учора виглядав значно суворіше, ніж завжди. Видно було, що доручення глави держави прикрити потік імпортних ліків збігається з його баченням кризової ситуації. «На моє доручення зробили аналіз продажів за найменуваннями ліків. Виявляється, що з десяти препаратів, які найбільше купують в Україні, тільки один продається в Європейському Союзі. А структура захворюваності у нас приблизно однакова, — з місця в кар’єр кинувся розповідати головний український міністр, як напередодні він показував «кузькіну мать» найбільшим українським фармдистриб’юторам. — Виникає питання: чим же лікують українських пацієнтів? Чим вони відрізняються від людей з таким самим діагнозом у Європейському Союзі?».

Загалом питань у Азарова до компаній–гуртовиків накопичилося чимало. «Виходить, наші люди витрачають близько 2 мільярдів гривень на ліки з непідтвердженою ефективністю? — почав перелічувати він, роблячи наголос, що всі ці питальні інтонації аж ніяк не риторичні. — На підставі чого лікарі рекомендують препарати, практично не відомі на європейському ринку? А імпортери завозять в Україну лікарські засоби, яких уникає медицина в інших країнах? Якими інструкціями керуються лікарі, коли призначають такі препарати?..».

Розповів Азаров і про дорожнечу, яка через відсутність конкуренції панує на нашому фармринку. «Під час візиту до Польщі я поцікавився, скільки коштує там один відомий мені препарат. Виявилося, на 70% дешевше, ніж в Україні. Я питаю: які такі надзвичайні зусилля і витрати є на імпорт цих ліків, що з нашого боку кордону вони на дві третини дорожчі? — цілком правильно розставив акценти очільник уряду, але потім, мабуть, вирішивши, що він нині надто відвертий, почав вдавати із себе наївного. — Якщо в цій захмарній ціні є корупційна складова, давайте факти, і покладемо цьому край». Адже, як стверджують експерти, корупційна складова у цій ціні досить висока, і люди, які причетні до її формування, традиційно ніжно товаришують із владою. Але, схоже, ціна такої дружби невдовзі виросте: окрім хороших суто людських стосунків, є значно вищі цінності — родина, Сім’я...

Батькам — дитсадки, дітям — гроші!

Ще один привід для головного болю Прем’єра — невдоволення Президента Януковича нестачею місць у дитячих садках. Минулого тижня гарант виявив публічне невдоволення, очільник уряду знову ж таки публічно втягнув голову в плечі, а от коли Віктор Федорович поїхав до себе на Банкову, відважився зробити йому малесеньке зауваження. Бо, звинувачуючи Азарова у бездіяльності і в тому, що батькам ніде залишити своїх нащадків, Янукович повівся, мов якийсь «папєрєднік». Тобто збрехав! «Зовсім небагато залишилося до стовідсоткового забезпечення дітей місцями у дитсадках, — ображено заявив Азаров. Й одразу ж зробив ефектний жест, аби показати, що всі ці численні дитячі палаци — плід лише його титанічної праці. — Адже три роки тому майже у половині сімей один із батьків не міг працювати, тому що мав доглядати дитину вдома».

Але оскільки «майже сто» — це усе–таки не рівно сто відсотків, то деякі проблеми щодо дитсадків Прем’єр вбачає. Наприклад, що їх використовують не за призначенням. За словами Азарова, нині розпочато план із повернення дитсадків, а відповідальними призначено міністра освіти та очільника Мінрегіонрозвитку. «Якщо треба, хай виїжджають на місця і з’ясовують», — велів Прем’єр. А заодно — разом із садками — навчальним підприємствам повернуть спортивні майданчики. Саме через них, як відомо, Янукович минулого тижня, насолоджуючи душу кожному українцеві, накричав на міністра освіти Дмитра Табачника.

Ще одне глобальне завдання уряду — знову ж таки на виконання вимоги Віктора Януковича, адже, схоже, що без його завдань Кабмін не працюватиме взагалі — збільшити допомогу дітям–сиротам. Пафосно кинувши у зал, що «зайвих громадян у нас немає», Микола Азаров сказав: з 1 січня нинішнього року державну соціальну допомогу на дітей–сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються під опікою, піклуванням, а також в прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу, вже збільшено. Для дітей до 6 років вона становить 1944 гривні, від 6 до 18 років — 2420 гривень. Проте добрий Президент каже: цього мало! І слухняний Прем’єр–міністр доручив підлеглим прорахувати всі фінансові можливості (!!!) бюджету, дефіцит якого плавно, але невпинно зростає, і поетапно хоча би трохи реалізувати нові ініціативи очільника держави. Від конкретних цифр Микола Азаров, треба віддати йому належне, відмовився.

ОЦІНКИ

Якийсь «порожняк», а не експертні висновки!

Колишній віце–прем’єр, а нині голова транспортного комітету Верховної Ради Борис Колесніков у досить цікавій формі спростував звинувачення у неефективному використанні коштів. Нещодавно до підозр громадськості, що відповідальний за підготовку до Євро–2012 витрачав народні мільярди, м’яко кажучи, неефективно, долучилися і фахівці. Рахункова палата оприлюднила свої висновки: тільки в одному столичному аеропорту «Бориспіль» пан Колесніков неефективно витратив 3,7 млрд. гривень. Причому зробив це з порушенням законодавства. А новий термінал «Д», який нині простоює, столичному аеропорту не потрібен.

У відповідь нардеп Колесніков парирував: експерти Рахункової палати... не мають достатньої­ кваліфікації для визначення ефективності роботи аеропорту. Іншими словами, новий термінал команда Колеснікова будувала «на виріст». Мовляв, до 2016 року завантаженість терміналу «Д» сягне піку, а до 2020 року пасажирообіг аеропорту становитиме 15 млн. осіб. Незалежні експерти у такий прогноз не вірять. Щоб до 2020 року збільшити пасажиропотік удвічі, аеропорт повинен щороку нарощувати його на 13—15%, або на 1 млн. людей. Для порівняння, у минулому році пасажиропотік «Борисполя» навіть з урахуванням вболівальників Євро–2012 виріс усього на 5% (0,4 млн людей).

Із непродуманим планом реконструкції головного аеропорту країни чиновник погодився. Але, за традицією, переклав усю вину... на попередників. Тобто, команду Юлії Тимошенко.