Особливістю новітньої трудової міграції й еміграції з України, названої «четвертою хвилею», фахівці називають те, що люди живуть наче одночасно у двох світах. Вони не можуть і не хочуть поривати живих зв’язків з Україною, бо у багатьох там залишилися батьки, діти, найближчі друзі. Але водночас вони глибоко вкорінюються й інтегруються в суспільне життя країн свого перебування.

Особливо це стосується наших жінок, які виходять заміж за іноземних громадян, тим паче коли в сім’ях народжуються діти.

Туреччина — далеко не перша у списку країн, куди українці переїжджають у пошуках кращої долі, однак упродовж останніх років наших співвітчизників там значно побільшало. Нині це вже понад 20 тисяч осіб, які проживають, в основному, в Стамбулі та містах середземноморської курортної зони. Понад 80 відсотків iз них  — це жінки, і переважна більшість iз них заміжні за громадянами цієї країни. Звісно, непросто пристосовуватись до зовсім іншого менталітету, культури, релігії, звичаїв. Однак на цьому тлі вони ще більше відчувають себе українками і будь–що прагнуть зберегти національну ідентичність. І згуртовує їх там теж саме національність. Долями ці жінки не схожі на легендарну Роксолану, серіал про яку транслює з осені канал «1+1». Хіба що в їхніх серцях так само вживаються почуття до чоловіка–іноземця і любов до батьківщини. До речі, самим туркам здебільшого не подобається, коли їхніх дружин порівнюють iз Роксоланою. Бо вони вважають, що вплив Хуррем на Сулеймана Пишного змінив хід історії Османської імперії зовсім не в кращий для неї бік.