Як «нашрайбати» елітний бестселер

На жаль, з гумором у сучасній українській літературі сутужно. Не те, щоб наші письменники тотально позбавлені цієї ментальної окраси, почуття гумору, — Андрухович, Винничук, Діброва, Жадан, Іранець, Кожелянко, Позаяк повсякчас спалахують розкутими веселощами. Але так, щоби написати цілу книжку винятково «заради сміху» (як ото колись утнув Котляревський з «перелицьованою Енеїдою»), — тут згадаєш хіба Чорногуза, Подерв’янського та Меднікову. Як на цілу національну літературу чималої країни — замало. Навіть у глосарії МУЕАЛ (Малої Української Енциклопедії Актуальної Літератури) немає статей «гумор» чи «сміхова культура». А її ж укладач, Єшкілєв, і розуміється, і кохається на жартах.

Тож з’ява на нашому літературно–книжковому ринку видання з виразною претензією і потенцією звеселити читача завжди має статус несподіванки. Часом аж такої, що не знати, за яким жанром подібну новинку числити. Як оце сталося торік із книжкою «Ґвара. Автентична Львівська Абетка» (Івано–Франківськ: Лілея–НВ).

Вона фігурує серед довідкових видань, і тут немає жодної невідповідності. Це популярний словник міської жаргонізованої розмовної говірки, що побутує й понині. На першій сторінці читаємо: «Львівська ґвара, хоч і не досить вписана у формат, живіша від полтавської матриці укрмови, і ніц їй не бракує. Хіба що у довірливих дітисьок постає запитання, чого вони раптом мають вірити книжці, а не вірити бабці, і тую мармуляду величати джемом, фризієрку — перукаркою, а двірець — залізничним вокзалом. І чого раптом не можна вживати «курва горбата» у присутності матусі, «як дідо то завше каже». Отака от мовна дискримінація. Щоправда, як їх не зви, але вафлі «Артек» на андрути не перетворюються. Так і живуть в одному місті і фата з вельоном, і батяр з гопником, і карменадлі з відбивною. І навіть фацет із братішкою».

І далі ми дізнаємося літературний «переклад» багатьох смачних висловів, які донедавна вживу можна було чути хіба у Львові. Та галицькі літератори складають, либонь, найактивнішу частку нинішнього письмен­ства, тож устигли призвичаїти загальноукраїнського читача до багатьох перлів ґвари, які вже не потребують тлумачення. Але навіть начитаний читач знайде тут чимало нового для себе знаття. Про те, наприклад, що «копанка» — то футбол, а «руханка» — фіззарядка; «пироги» — вареники, «маринарка» — піджак, «виходок» — туалет.

Більшість пояснень подано через відповідники з нормативних словників, частина — через авторське тлумачення («вар’ят» — крейзі–мен, «наразі» — галицький недогудбай), і на кожному розгорті міститься ще й одна–дві мікроновели про найславетніші витвори львівської ґвари. Як–от: «Холєра ясна — формула, котра дозволяє галичанам висловити максимальне обурення у майже літературний спосіб. І ніби не послав, і ніби не образив. Але якщо слово « «ххххуууолєєєра» протягнути у відповідний спосіб, то все стає зрозумілим і без тюркських матюків: неправильно людина вчинила, навіть вельми». Або ж: «Грати (гратися) — кохатися, у такому собі безкомпромісному варіанті. Всі львівські батьки знають сенс цього вульгаризму без жодних словників чи підказок. Тож їхні дітки у пісківниці не «граються», а винятково «бавляться». Зрештою, погратися у «котика і білочку» можуть і батьки. Але суто після 24:00».

Подані у такому вигляді коментарі претендують вже на інший жанр: історія повсякдення. Колись подібну книжку написали Олександр Кривенко та Володимир Павлів. Їхня «Енциклопедія нашого українознавства» (уперше видана 1997–го) так само багатовимірна: це і цілком серйозна оцінка тодішніх галицьких соціополітичних реалій, і геть несерйозний стьоб з усіляких надмірностей, у тому числі й квазіпатріотичних та псевдоестетичних. Цілком у фарватері книжки Кривенка–Павліва просувається й їхній молодший колега–журналіст Антін Борковський, автор текстів «Ґвари». Судіть–порівнюйте самі: «Раґульський — універсальний естетичний критерій, котрим можна описати наш неідеальний світ. Це вже значно ширше, ніж просто «простакуватий». «Раґульським» може бути все: тортик, запах, будинок, Геґель, светрик, мерседес, мова, весілля, мешти, зачіска. Вуса і їхня відсутність. Торбинка «луї моветон» чи полотняна торбинка. Серіал «Санта Барбара» чи «Довґіль». Раґульським є все, що не належить Тобі чи Тобі ж не до вподоби. Крім, ясна річ, зображення в люстерку».

Зрештою, саме цими коментаторськими новелами книжка виходить далеко за межі довідника з локального мовного феномену й перетворюється на добру фейлетонну публіцистику загальноукраїнського діапазону, де авторські спостереження віддзеркалюють кумедні побутові стереотипи, притаманні чи не більшості громадян. До прикладу: «Гарувати — тяжко працювати. Улюблене слівце з професійного лексикону і лінюхів, і трудоголиків — від мера до двірника. На цілком резонне жінчине питанко, чого він досі не в хаті, жоден хлоп не відповість, що «він у справах» чи просто «на пиві з кумом». — «Я ще гаруууую, — простогне він трагічним голосом. І драматично додасть: — тєєжко».

Таку ось книжку «нашрайбали» (написали) веселі львів’яни. Окрім А.Борковського, це також автор ідеї Юрко Назарук та зазначені у вдячному слові «кодифікатори» ґвари — відомі мовознавці та ще більш знані літератори (Ю.Винничук, ­Т.Возняк, А.Павлишин, І.Лучук). Тут же хресними батьками неформатної мовної рефлексії нової України проголошено Сестричку Віку та Братів Гадюкіних. А проілюструвала «Ґвару» дотепними колажами Гриця Ерде — і то так, що книжку можна аналізувати за ще однією жанровою рубрикою: як мистецький альбом. Не дивно, що наклад «Ґвари» фактично спродано і ближчим часом з’явиться друге видання.

НОМІНАЦІЯ «ОБРІЇ»

Подаємо офіційні результати ХIV Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року’2012». У правому стовпчику підсумкової таблиці — рейтинґ книжки: кількість набраних балів поділена на кількість експертів у номінації

Науково-популярна література / публіцистика

1. Джордж ВАЙҐЕЛЬ. Свідок надії. Життєпис Папи Івана-Павла ІІ. — Л.: Український Католицький університет, 1040 с.(о) 57,63

2. Волтер АЙЗЕКСОН. Стів Джобс. Біографія засновника компанії «Apple». — К.: Брайт Стар Паблішінг, 608 с.(с) 46,38

3. Орав свій переліг. Йосип Гошуляк: від маминої пісні до вершин вокалістики. — К. : Києво-Могилянська академія, 911 с.(с) 34,13

4. YMPO ION. Встречи с Валентином Сильвестровым. — К.: Дух і Літера, 408 с.(о) 29,50

5. Януш КОРЧАК. Право на повагу; Дитя людське. — К.: Дух і Літера, 328+536 с.(п) 26,75

6. Даніел КАЙЗЕР. Дисидент Вацлав Гавел. — К.: Темпора, 424 с.(п) 26,25

7. Пол ЕКМАН. Теорія брехні. — К.: КМ Publishing, 320 с.(п) 23,00

8. Керолін БУРКЕ. Не шкодую… Життя Едіт Піаф. — К.: Темпора, 276 с.(с) 22,25

9. Ілько ЛЕМКО. Доля України. — Л.: Апріорі, 272 с.(о) 21,50

10. Українські обличчя кіно й театру. «Бібліотека журналу «Кіно-Театр». — К.: Задруга, 528 с.(п) 19,50

11. Лариса БУРАКОВА. Чому Грузії вдалося. — К.: Дух і Літера, 254 с.(о) 14,75

12. Олег ВЕРГЕЛИС. Билет на вчерашний спектакль. — К.: Laurus; Радуга, 366 с.(п) 14,13

13. Тетяна ШВАЧКО. Євгенія Мірошниченко. Сер. «Бібліотека Шевченківського комітету». — К.: Музична Україна, 312 с.(п) 13,50

14. Роберт ван ВОРЕН. О диссидентах и безумии: от Советского Союза Леонида Брежнева к Советскому Союзу Владимира Путина. — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 332. (о) 12,00

Спеціальна література

1. Юрій ШЕВЕЛЬОВ. Нарис сучасної української літературної мови та інші лінгвістичні студії (1947-1953). — К.: Темпора, 664 с.(с) 92,00

2. А.ВОЛОБУЄВА, Н.СИДОРЕНКО, О. СИДОРЕНКО, О.ШКОЛЬНА. Періодичні видання Києва (1835-1917). У 4 тт. — К.: Темпора, 208+128+792+208 с.(о) 47,00

3. Ярослав РАДЕВИЧ-ВИННИЦЬКИЙ. Двомовність в Україні: теорія, історія, мововживання. — К.–Дрогобич: Посвіт, 592 с.(п) 38,00

4. Сидні І.ЛЕНДАУ. Словники: мистецтво та ремесло лексикографії. — К.: К.І.С., 480 с.(о) 24,50

5. Василь ТЕРЕМКО. Видавництво–ХХІ. Виклики і стратегії. Сер. «Монограф». — К.: Академвидав, 328 с.(п) 23,50

6. Марина ПАЛІЄНКО. Теофіл Горникевич та українські архівні колекції у Відні. — К.: Темпора, 688 с.(п) 22,50

7. Н.Е.КУНАНЕЦЬ. Бібліотечна справа на західноукраїнських землях (ХІІІ ст. — 1939 р.). — Л.: Видавництво Львівської політехніки, 696 с.(п) 20,88

8. Академік Олександр Савич Мельничук і сучасне мовознавство. — К.: Видавництво Дмитра Бураго, 280 с.(п) 20,00

9. Андрій КОЗИЦЬКИЙ. Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ ст. — Л.: Літопис, 608 с.(п) 16,00

10. Світлана ФОРМАНОВА. Інвективи в українській мові. — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 336. (п) 16,00

11. Джоуль ВАЛЬДФОҐЕЛЬ. Тиранія ринку. — К.: Темпора, 288 с.(п) 13,00

12. Антологія християнства. Хрестоматія з релігієзнавства і культурології. — Тернопіль: Мандрівець, 376 с.(п) 12,50

13. Адріан СЛИВОЦЬКИЙ. Мистецтво творення попиту; Прорив. — Л.: Український Католицький університет, 408+328 с.(о) 12,00

14. «Громадська думка». Анотований системний покажчик. 1905-1906. — К.: Темпора, 454 с.(п) 11,75

Енциклопедичні та довідкові видання

1. Ґвара. Автентична Львівська Абетка. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 70 с.(п) 59,00

2. Рух опору в Україні. Енциклопедичний довідник. Друге видання, доповнене. — К.: Смолоскип, 896 с.(п) 51,63

3. Велика сучасна енциклопедія. Том 1,2 (А–Б, Б–Г). — Х.: Клуб сімейного дозвілля, 352+352 с.(п) 39,38

4. Святослав КАРАВАНСЬКИЙ. Практичний словник синонімів української мови. — Л.: БаК, 536 с.(п) 37,75

5. Іван ВИХОВАНЕЦЬ. Розмовляймо українською. — К.: Пульсари, 160 с.(п) 25,00

6. Орест КРУКОВСЬКИЙ, Степан ПАХОЛКО. Українська фалеристика. — Л.: Апріорі, 120 с.(п) 25,00

7. Олена ЛЕВЧЕНКО. Українсько-російсько-білорусько-болгарсько-польсь­кий словник порівнянь. — Л.: Видавництво Львівської політехніки, 748 с.(п) 24,75

8. Ангеліка ШМЕЛЬЦЕР. Коні холоднокровні. — Х.: Фактор, 192 с.(п) 19,75

9. Словник іншомовних слів. — Х.: Прапор, 623 с.(п) 18,38

10. Іван ОГІЄНКО (митрополит ІЛАРІОН). Наша літературна мова. Сер. «Зарубіжні першодруки». — К.: Наша культура і наука, 356 с.(о) 17,00

11. А.Г.ЗАГОРОДНІЙ, Г.Л. ВОЗНЮК. Фінансово-економічний словник. — Л.: Львівська політехніка, 844 с.(п) 16,50

12. Валентин СЕВЕРЕНЮК. Популярний коментований словник українських прислів’їв та приказок. — Луцьк: Твердиня, 144 с.(о) 16,00

13. Великий енциклопедичний ілюстрований словник. — Донецьк: БАО, 768 с.(п) 16,00

14. В.А.ЗАБІЯКА, І.М. ЗАБІЯКА. Світ фразеологізмів. Етимологія, тлумачення, застосування. — К.: Академія, 304 с.(п) 13,50