Електрошокер не такий уже й безпечний пристрій самозахисту, як здається.
Трохи історії. Класичний електрошокер дистанційної дії розробив і запатентував у 1974 році співробітник NASA Джек Килим (США), однак поставити його на конвеєр заснованої ним компанії Taser International вдалося тільки в 1993 році. Цей винахідник, неабияк попітнівши в лабораторіях, дiйшов висновку, що електричний розряд не може викликати фібриляцію серця (втрату здатності м’язових волокон ефективно і синхронно скорочуватися). Мовляв, є відносно безпечним для життя людини. Після чого почався тріумфальний хід електрошокера по планеті.
Перш за все, поліція багатьох країн узяла цей прилад на озброєння. А чому б і ні? Дешево і сердито, і головне, нібито безпечно. Адже від молодого маніяка, грабіжника або хулігана ця іграшка захистити може вельми ефективно! І для нього все скінчиться легким переляком, адже електрошокер жодних каліцтв на тілі не залишить, і головне — ніякого кровопролиття! Повна стерильність, як в аптеці!
Утiм спочатку про ці нюанси не сильно і замислювалися. «Науковці» сказали, мовляв, безпечно, і «фараони» різних континентів дружно відповіли «Так точно!». Бо не треба ні кийками махати, ні з пістолетів палити. Та й цивільні особи від них не відставали, а для виробників декількох сотень країн відкрилася нова золота жила.
Карате ж бо володіють не всі, а проти лому, як відомо, немає прийому. Інша справа засадити під ребро замість застарілої фінки «безпечний» електрошокер. Утім у США цими пристроями дозволили користуватися далеко не у всіх штатах. Та й правозахисні організації забили на сполох. Виявилося, що наш каталізатор шоку на ділі часто перетворюється на такий собі портативний електричний стілець.
За даними правозахисної організації Amnesty international, у період iз 2001 по 2012 рік тільки в Сполучених Штатах за допомогою електрошокера відправили на той світ п’ятсот осіб. Активісти вже давно намагалися обмежити роздрібну торгівлю цими приладами, адже місцеві мафіозі частенько використовували їх як знаряддя тортур. Бо шокер у даному випадку нічим не гірший від кип’ятильника або паяльної лампи. Нині ж правозахисники ратують за обмеження застосування шокерів поліцією — тільки у крайніх випадках. Погодьтеся, формулювання більш ніж розпливчасте.
У Росії ж спочатку шокери продавали з–під поли, нарівні з незареєстрованою зброєю. У 1997 році Держдума прийняла Закон «Про зброю». Шокери, якщо слідувати статті № 13 цього документа, не підлягають реєстрації і можуть продаватися вільно. Умова одна — прилади повинні бути виробництва рідних російських виробників і відповідати ГОСТу і нормам Міністерства здоров’я. Іншими словами, отримавши дозу електричного «кайфу», людина вранці має прокинутися, відчути себе відпочилою і, посміхнувшись, почати робити фізичні вправи. Все згідно з фен–шуй. І аналізи у порядку! У 2000 році російська влада вирішила віддати електрошокери в надійні руки чиновників та спецслужб. Згідно зi спеціальною постановою уряду, окрім МВС, використовувати прилади можуть ще 15 міністерств і відомств.
Білорусь не відстає від сусідів. Відповідно до Закону «Про зброю», 2001 року громадянам країни і іноземцям дозволено вільно купувати вітчизняні та зарубіжні шокери.
В Україні ситуація із застосуванням шокерів є досить абсурдною. У 1992 році Верховна Рада прийняла постанову «Про права власності на окремі види майна». У переліку майна, яке не може перебувати у власності громадян та юридичних осіб іноземних держав, були і електрошокери. Здавалося б, усе зрозуміло, але рiч у тiм, що ця постанова ухвалювалася на підставі «Закону про власність» 1991 року випуску. Цей акт втратив юридичну чинність уже через шість років чере те, що ВР прийняла новий Цивільний кодекс (ЦК).
Якщо звернутися до Конституції, там у статті 41 йдеться про те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а з частини 2 статті 178 (ЦК) можна зробити висновок про те, що види об’єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається , мають бути прямо встановлені у законі.
Зауважимо, що Цивільний кодекс має більшу юридичну силу, ніж постанова ВР і всі інші нормативно–правові акти мають застосовуватися в частині, що не суперечить йому. З іншого боку, у вітчизняному Кримінальному кодексі немає статтi, яка передбачає відповідальність за застосування електрошокерів. Хіба що у 1996 році Кодекс про адміністративні правопорушення доповнили ст. 195 (п.4), де говориться тільки про порушення порядку виробництва, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами.
Виходить, що в Україні можна продавати іноземні «Ешу», які, втім, наша доблесна міліція не використовує. Звідси висновок — на сьогодні не існує законів, в яких би прямо вказувалося, що електрошокери не можуть перебувати у власності громадян або юросіб. Такий ось юридичний кульбіт.
То як же пересічним громадянам у такому випадку чинити? Адже українські склади завалені шокерами, як правило, китайського виробництва. І скільки б не сурмили різні сайти, посилаючись на вищенаведені нормативні документи, про те, що шокерами в Україні можна користуватися вільно і без неприємних наслідків, це не зовсім так. Ви легко можете нажити, м’яко кажучи, великі неприємності.
Адже варто пам’ятати про існування постанови №302 від 21.04.95 р., в якій чітко вказується, що електрошокери, як і гумові кийки, наручники і газові гранати, є спеціальними засобами громадського порядку. Відповідно використовувати їх може винятково міліція. У цьому серйозному документі не вказано, що його положення стосуються тільки моделей шокерів, які є на озброєнні у міліції. А саме на цьому наполягають продавці шокерів. З іншого боку, в КК немає статті, яка б передбачала покарання за носіння «Ешу». Але не будемо забувати про те, що в Кримінальному кодексі є ще й страхітлива стаття ст. 124, яка передбачає за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, покарання у вигляді громадських робіт на термін від 150 до 240 годин, або виправні роботи до двох років, або арешт на півроку, або (не дай Боже!) обмеження волі на строк до двох років.
Крім того, застосовуючи шокер, його власник не знає, на які болячки хворіє людина, від якої він борониться. А раптом він сердечник і віддасть Богові душу просто на місці? У такому випадку, згідно зі ст. 118 КК (умисне вбивство, при перевищенні меж необхідної оборони), ви можете отримати вже виправні роботи строком до двох років, або обмеження волі строком до трьох років, або два роки колонії. Так що, панове, не розвішуйте вуха, коли торговці «впарюють» вам «Ешу», стверджуючи, що це, мовляв, безпечно. А депутатам нашим давно в цьому питанні варто порядок навести, щоб людські долі не калічити.
Однозначної відповіді щодо застосування електрошокерів в Україні не дає і судова практика. Якщо проаналізувати справи про зберігання та продаж електрошокерів, то існує достатньо судових рішень, згідно з якими судді дають нам зрозуміти, що електрошокери в Україні все ж заборонені. Причому будь–які. Більше того, в декількох випадках громадяни, які зберігали електрошокери, були оштрафовані на суми від 68 до 119 грн. (із вилученням електрошокера). Але існує і чимало прямо протилежних рішень Феміди. Таким чином, судова практика в одних випадках складається проти цивільних осіб–власників електрошокерів, в інших випадках питання вирішуються таким чином, що прямої заборони на зберігання та носіння електрошокерів в Україні, відмінних від тих, що використовуються правоохоронними органами та спецслужбами, немає.
Як показує практика роботи правоохоронців, співробітники міліції досить часто просто вилучають електрошокер, нічого не пояснюючи і без складання відповідного протоколу. Досвідчені міліціонери, як правило, вважають за краще не займатися подібними справами. Однак ви повинні знати, що в деяких випадках електрошокер був конфіскований офіційно і їх власники були оштрафовані.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
