Протягом 2012–го автор цих рядків прослухав 1230 платівок, випущених саме цього року: в більшості випадків це були повноцінні (студійні) релізи, «розбавлені» невеличкою кількістю максі–синглів, збірників та «живих» альбомів. Я не впевнений, чи згадана цифра дає мені змогу робити остаточні висновки, проте на більш–менш ґрунтовні судження, мабуть, напрацьовано. Тож головний із–поміж висновків–вироків такий: загалом у світовій поп–музиці тривають усі тенденції минулого десятиліття, що характеризувалося художньою компілятивністю, несвіжістю, самоповтором і цитуванням, браком яскравих новачків та оригінальних замислів…