«Сенс мого життя — врятувати сина»

Акцiю протесту під стінами Генпрокуратури та адмiнiстрації Президента України можна цілком назвати ще й днем «України молодої». Адже долі всіх її головних героїв знайшли своє відображення на сторінках нашої газети, яка продовжує їх відстежувати й надалі.

«Заспівувачем» акції стала Лідія Калитка, героїчна жінка, яка вже чотири роки віддає себе всю несамовитій боротьбі за врятування свого сина Андрія, засудженого до 12 років позбавлення волі за начебто заподіяння смертельних тілесних ушкоджень 22–рiчній студентці Каті Криворучко. Вже двічі Індустріальний районний суд Дніпропетровська підтверджував цей вирок, який також залишала без змін і апеляційна судова інстанція. Тепер удруге кримінальну справу, по якій також засуджено до 8 років позбавлення волі й колегу Андрія Калитки по роботі Андрія Лазарєва, переглядатиме і вища касаційна інстанція, оскільки перший вирок стосовно молодих людей Верховний Суд України вже скасував.

Нещодавно про цю сумну історію з головною її героїнею Лідією Калиткою було записано 40–хвилинне обговорення у популярному сумному шоу телеканалу «Україна» «Говорить Україна». У цій передачі у ролі опонента взяв участь і згорьований батько покійної Каті Володимир Криворучко (мати дівчини невдовзі померла, так і не зумівши пережити втрату єдиної доньки). Проте опонента з чоловіка так і не вийшло. Історія зі щонайменше сумнівним запроторенням Андрія Калитки та Андрія Лазарєва за ґрати настільки вразила Володимира Михайловича, що він сам особисто звернувся до Генпрокурора України з проханням переглянути цю справу.

«Сенс мого життя — врятувати сина», — заявляє Лідія Калитка. І заради свого Андрійка не втомлюється дзвонити в усі дзвони.

Боротьба Лідії Калитки привернула увагу і до інших подібних доль. Серед учасників акції — і Раїса Котляр, син якої Максим за таких же, щонайменше сумнівних, обставин отримав довічне ув’язнення начебто за вбивство подружжя дніпропетровських пенсіонерів. Не треба бути фаховим юристом, щоб пересвідчитися, прочитавши судовий вирок, що в ньому немає жодного незаперечного доказу провини 20–рiчного хлопця разом iз 14–рiчним Олександром Козловим (котрий, у свою чергу, дістав 8 років позбавлення волі). Цю трагічну історію також висвітлювала «Україна молода».

У сьогоднiшнiй акції протесту вiзьме участь i 52–рiчний павлоградець Ігор Рижков, у 1988 році засуджений до найвищої на ті часи міри покарання — розстрілу — за 8 епізодів убивств, зґвалтувань, замахів на зґвалтування дівчат. Тільки диво врятувало життя тоді ще молодого чоловiка, який усе ж відбув 10 років в ув’язненні за три епізоди, але вже без убивств. Досi цi звинувачення з нього так і не знято. За п’ятьма іншими вже засуджено пологівського маніяка Сергія Ткача, що стало нововиявленими обставинами. Проте жоден зi слідчих, прокурорів, суддів, хто відправляв ні в чому не винного Рижкова на смерть, досi до відповідальності не притягнутий. У відповідь на публікації «України молодої» про долю Ігоря Рижкова Генпрокуратура відписалася тим, що вживаються заходи щодо встановлення осіб, причетних до незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і засудження Ігоря Рижкова за злочини маніяка Сергія Ткача. Але ж для такого «встановлення» достатньо одного дня, адже збереглися і обвинувальний висновок, і вирок дніпропетровського обласного суду, і постанова Верховного Суду України, де чорним по білому зафіксовано прізвища всіх «героїв».

А безкарність породжує вседозволеність. Варто почитати вирок Ігореві Рижкову ще радянських часів і вироки Андрієві Калитці, Андрієві Лазарєву, Максиму Орлову, Олександру Козлову, як впаде в очі їх спільна особливість. І тоді, і зараз, вчитавшись у ці тексти, не знайдеш жодного незаперечного доказу провини підсудних — як експертного, так і речового.

Також в акції беруть участь інші герої публікацій «УМ» 86–рiчний колишній сват екс–Генпрокурора України Григорія Ворсінова Євген Троїцький, черкащанка Марія Жуковська, мати засудженого до 14 років позбавлення волі начебто за вбивство на теренах далекої Якутії Андрія Жуковського, потім, через 12 років, виправданого Європейським судом з прав людини, і багато інших жертв цієї неоголошеної війни прокурорiв та суддiв проти свого народу.

Акція, організатором якої безпосередньо в Києві є «Об’єднання Богдана Хмельницького», проходить під гаслом «Не будь байдужим! Сьогодні вони розправилися з ними, а завтра прийдуть по тебе!».