Ну що, здавалось би, слова?..

22.11.2012
Ну що, здавалось би, слова?..

Мiнiстру Анатолiю Близнюку пiсля масштабної «пiдстави» важко було дивитися в очi начальству. Фото УНІАН.

Один iз неозорої плеяди видатних синів донецької землі, міністр регіонального розвитку та будівництва Анатолій Близнюк, схоже, ніяк не впишеться у ландшафт Печерських пагорбів. Із моменту, коли його висмикнули з материнських териконів на посилення вертикалі влади до холодного Києва, спілкування з народом у цього чиновника не клеїться, і хоч ти йому що! І старається ж людина, пробує, по–звичному, по–робочому, по–донецькому, з необхідним надривом, надломом та точно виваженим відсотком зверхності, а виходить, як кажуть, повний порожняк!

 

«Податок Близнюка» чи невміння фільтрувати?

Небажаним ньюсмейкером для його товаришів по партії пан Близнюк був чи не з перших своїх прес–конференцій. Його слова не розуміли і «перекручували» журналісти чомусь значно частіше, ніж вислови інших членів уряду. Навіть донецьких. Дійшло до того, що очільник Мінрегіонбуду навіть заявив, що добровільно піде у монастир. Тобто у Верховну Раду. А після виборів він знову зворушив народ, заявивши, що сам навіть не намагатиметься вирішувати проблему власного працевлаштування. Мовляв, що скаже Президент, те й зробить: буде команда — залишиться міністром, отримає іншу команду — радо піде під купол писати закони. Така, мовляв, у нього громадянська позиція та професійні можливості — як у зразковій мотострілковій роті.

А днями взагалі вийшов конфуз. Мінрегіонбуд в особі Анатолія Близнюка, виявляється, ще у квітні розробив нову концепцію розвитку галузі. Як і належить новому керівнику і, звичайно ж, на вимогу Президента. Родзвинкою документа, про який пан міністр вирішив повідомити вже після виборів, мало стати запровадження пені за несплату комунальних рахунків. На перший погляд, все логічно: у країні, де розруху, на жаль, уже майже подолано, платити якісь нещасні копійки за комуналку — просто задоволення. Тим паче що в цій країні — і про це також оголосили офіційно — ще до дня голосування встановили стабільність. А це значить, що рахунки за газ, воду та інші блага цивілізації, мали автоматично перейти у розряд манни небесної.

Єдине, над чим розмірковувало профільне міністерство, — це яким саме відсотком карати неслухняну чернь. Ось і міністр Близнюк вирішив поділитися своїми роздумами з прогресивними медіа. Спочатку планувалося, що це буде 0,1% від суми боргу за кожен день простроченого платежу, але не більше ста відсотків від суми. Потім, мабуть, у Мінрегіонбуді вирішили, що вони надто м’які з народом, а народ, як відомо, таких не любить. «Ми нині ведемо розмову, скільки нараховувати (пені. — Ред.): 100%, 200%, 300% боргу, — Анатолій Близнюк, мабуть, відчув приплив натхнення. Втім далі цифри «триста» він чомусь не пішов. — Проте остаточне рішення буде сформульоване у законопроекті та винесене на розгляд Верховної Ради».

Пені за «комуналку» не буде. Мабуть... Поки що...

Шановний Прем’єр–міністр Микола Янович Азаров Донбас покинув давніше за колегу і, спілкуючись у ранзі офіційної особи, слова добирає ретельніше. Тому, кажуть, він був у люті від невимушеної образності підлеглого. І навіть був схильний підозрювати, що це підстава. Бо хоча вибори й закінчилися, але так наполегливо й безжально «валити» і без того невисокий у столиці рейтинг Партії регіонів — це вже, на його думку, було надто. Бо вимовляти вголос «300% пені» без прив’язки до слова «попередники» — це не сприяє аж ніяк. Нічому! Бо замість того, щоби лякати, цих триста відсотків можна було тихенько запровадити і зробити вигляд, що ти чуєш про це вперше! Ну як воно зазвичай і буває. А не публічно «палити контору»!

І Микола Янович узявся за антипіар члена свого ж кабінету — за принципом «жертвувати малим заради великого». «Зараз розповсюджуються плітки, нібито уряд збирається стягувати з населення пеню за несвоєчасну сплату комунальних послуг у розмірі до 300% від заборгованості. Хочу заспокоїти наших людей. Не вірте цим чуткам», — всього лиш кілька вдалих словесних «мазків», і поважний член уряду з реформатора став недалеким пліткарем!

Але Прем’єр не думав зупинятися й, мов гладіатор–переможець, що побачив перед собою піднятий палець імператора, кинувся добивати говіркого міністра. «А окремим нашим міністрам хочу порадити: не давайте приводів для таких чуток, висловлюйтеся більш коректно. А думка окремих міністрів не завжди є думкою уряду. Пам’ятайте про це, — активно й старанно Микола Янович ще глибше втоптував у болото нещасного очільника такого важливого для країни міністерства. А для тих, хто «на бронепоїзді», пояснив, що викидати на смітник передвиборчу риторику ще ранувато. — Уряд підтримує стабільність у країні, соціальний курс на підвищення рівня життя людей. Це наша головна мета».

Дякуємо владі за карапузів!

Чути подібне для Прем’єра було тим важче, що нині, як вважає сам Микола Янович, є всі підстави для свята саме на його вулиці. Адже кількома днями раніше йому подали дані статистики, які свідчать, про те, що течія життя у підвладній йому державі змінила напрямок на протилежний! Йдеться, якщо хтось не зрозумів, про демографію. «Незважаючи на масу складностей і проблем, які ми добре бачимо, життя дає і позитивні сигнали. Вони несуть надію і впевненість, що зміни на краще невідворотні, — очільник Кабінету Міністрів почав здалеку, майстерно натякаючи, що просто так взяти і народити українська жінка — без програми Партії регіонів — не може в принципі! — Так, вперше за роки незалежності зафіксовано абсолютне зростання чисельності населення України».

Логіка, м’яко кажучи, залізна! При «попередниках» ми мали що? Правильно, смертність переважала, населення скорочувалося, а жінки до пологових будинків не поспішали! Але варто було прийти до влади представникам морально і фізичного здорового регіону, замінити всіх регіональних керівників на вихідців із сходу України — і маєте, ростемо! «Народжуваність знижувалася з 52 мільйонів до 45,5 мільйона сьогодні. Це найбільший біль України останніх десятиліть, — Микола Янович закручував інтригу, мов обдарований режисер хоррору. — Гірка плата за вкрай невдалу політику внутрішніх трансформацій та за несприятливі зовнішні умови». Але наш жанр, як вже зрозуміли всі, і навіть міністр Близнюк, вимагає хепі–енду!

«Поточного року кілька місяців відбувається зростання населення. Є фактом, що в 10 з 27 регіонів спостерігається зростання населення: Автономній Республіці Крим, Волинській, Закарпатській, Івано–Франківській, Київській, Одеській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій областях, а також у містах Києві та Севастополі, — гордо перелічував успіхи свого кабінету Прем’єр–міністр. — Це зростання ще треба вивчити і проаналізувати, але воно є. Є тенденція».

А значить, це все що? Збіг обставин? Як би не так! «І ось, нарешті, на 1 жовтня 2012 року наявне населення України стало більше, ніж на 1 вересня 2012 року. Як кажуть, статистично майже непомітна зміна. Але важлива символічно. А також характерна тому, що є інтегральним результатом соціально–економічного розвитку України, — і тут вже автори вступного слова Прем’єру зовсім пустилися берега. — Щоб зробити тенденцію незворотною, ми повинні визначити головні фактори, які сприяють демографічному зростанню: це реальне підвищення соціальних стандартів у країні та розвиток системи охорони здоров’я».

Розвінчання таємниці «урядових немовлят»

Ну а це вже, як стверджують експерти, зовсім не в той бік! Бо для того, аби у нашій країні народжуваність перевищила смертніть, треба, аби кожна жінка народжувала по 3–4 дитини. І це стверджують не «попередники», а підзвітне Миколі Яновичу Міністерство охорони здоров’я. Хтось може уявити собі подібний процес у наших сьогоднішніх реаліях?

Може, бебі–бум спричинило збільшення допомоги при народженні, яке ініціювала все ж таки не команда «регіоналів», а, як не смішно це звучить, таки попередники? Втім ні... «Такі дії збільшать народжуваність щонайбільше на 5—7%», — стверджує голова наглядової ради Інституту демо­графії Юрій Крупнов. Реальних же причин, на його думку, три. Це — «привіт із СРСР»: до нас нарешті дійшли наслідки піку народжуваності кінця 80–х років. Також деякі присто­сування людей до нових обставин життя. «Причому йдеться саме про пристосування, а не адаптацію чи зростання», — уточняє Крупнов. Ну і традиційний для держави чинник — позитивне «сальдо» на заході держави, де народжуваність і справді випереджає смертність.

Але головною причиною дрібного зростання, яке не могло не помітити пильне державницьке око українського Прем’єр–міністра, стало навіть не це. А... звичайнісінька міграція. «Йдеться про близько 4 тис. мігрантів», — уточнює експерт. Які зазвичай і розселяються відповідно до карти, окресленої нашим Прем’єром: або у західній частині — ті, хто не зумів перебратися у більш ситий Захід, або перебуває на шляху туди. Або у фінансово багатих регіонах.

А успіхи, про які нам розповідав Прем’єр, насправді й не успіхи зовсім. А навіть навпаки! «Ця хвиля (збільшення кількості населення. — Ред.) через кілька років спаде і почнеться глибока «яма», яку ми будемо змушені визначати як демографічну катастрофу», — резюмує Крупнов.

 

А ТИМ ЧАСОМ...

Посадка на Ханой продовжується

Найбільше враження на Прем’єра, судячи з його слів, справила його поїздка до В’єтнаму. Судячи з довгого і ретельного опису подорожі, у цій східній країні Микола Янович ще ніколи не був. Більше того, йому там дуже сподобалося! «Нам є що запропонувати», — гордо заявив очільник уряду, розповідаючи про місцевий бізнес–форум.

Ідеться насамперед про літаки. Наші Ан–148, які, на думку Прем’єра, чудово пасували би до місцевих злітних смуг. «Величезна протяжність території Республіки В’єтнам (більше 2 тис. кілометрів) та близько 90 мільйонів населення визначають особливе, стратегічне значення для країни авіаперевезень. А літаки сімейства АН ідеально пристосовані до умов В’єтнаму», — Азаров розповів про презентацію нашого літака. Інші напрямки — це оборонний комплекс та гідроенергетика. Але найголовніше інше! «У В’єтнамі планове господарство, що гарантує тривале надійне співробітництво саме на міждержавному рівні, між державними установами і підприємствами», — пояснив принади нової країни–друга не менш «плановий» Прем’єр. Відповідальним за новий напрямок призначили легендарного «командира спецназу,» а нині заступника міністра економіки Василя Цушка.