І взялися б душі за лопати…

Так сталося, що в цьому незвичайному місці я вперше побувала зовсім недавно, хоча про існування унікального козацького цвинтаря в райцентрі Кременець на півночі Тернопільщини знала вже не один рік. А побувавши, була справді вражена. Як самою історичною пам’яткою з її особливою енергетикою, так і занехаяним станом, у якому вона знаходилася. Зауважу відразу, що в даний момент усе там набагато краще — після толоки, яку організували і провели активісти однієї політичної партії. Партійці — справжні молодці. Чого не скажеш про всіх тих, хто в різний час міг би потурбуватися про належний вигляд і збереження цінної пам’ятки, але чомусь цього не зробив…

Де лежали мертві, були могильні плити з хрестами

П’ятницький козацький цвинтар у Кременці входить до переліку історичних пам’яток України національного значення. Це — невелика ділянка землі на підошві гори Черча, де поховані козаки загону легендарного Максима Кривоноса, що загинули під час переможного штурму Кременецького замку в далекому 1648–му. Шість тижнів тривала облога. Поляки завзято відбивалися, але змушені були здатися на милість переможців. Від замку залишилися лише руїни. Та й козаків під час облоги і штурму полягло героїчною смертю чимало.

Історичні перекази свідчать, що після вирішального кривавого бою ті, хто залишилися живими, зібралися поховати загиблих. На ту пору вже сутеніло, тож Максим Кривоніс сказав, що негоже відправляти героїв в останню путь у темряві, і звелів почекати ранку. Коли ж вранці всі прокинулися, то побачили там, де лежали мертві тіла побратимів, могильні плити з кам’яними хрестами…

Cьогодні це місце вважається найбільшим і чи не найкраще збереженим суцільним масовим козацьким похованням в Україні. До того ж лише тут, кажуть фахівці, можна побачити відразу кілька оригінальних могильних плит у вигляді хреста чи бандури, які свідчать про поховання під ними військових священиків–духівників та бандуристів, які супроводжували в ті часи козацькі загони.

Хрести ледь виднілися з бур’яну

А тепер — про вже новішу історію. У 60—80–х роках минулого століття з наказу Москви на історичній Волині (до неї належить і Кременецький район Тернопільщини) проводили масові знищення поховань воїнів УПА та могил козацької доби. Не обминули ці акти вандалізму, на жаль, і П’ятницький цвинтар, де було зруйновано багато кам’яних хрестів. Наприкінці 80–х — на початку 90–х працівники Товариства охорони пам’яток історії і культури проводили там спеціальні дослідження, виявили не одну цікаву знахідку і підрахували, що на кладовищі було поховано майже півтисячі козаків.

У 90–х роках на історичному місці було встановлено кам’яну стелу на честь загиблих козаків. А вже у 2000–ні один iз лідерів тодішнього партійного блоку «Наша Україна — Народна самооборона» Юрій Луценко навіть заклав перший камінь у спорудження Пантеону героїв України.

Упродовж десяти останніх років у Тернопільській облдержадміністрації проводилися спеціальні наради з питань належного впорядкування П’ятницького цвинтаря, але чомусь так цим ніхто як належить і не зайнявся. А міський голова Кременця Олексій Ковальчук у недавній розмові підтвердив, що унікальна історична пам’ятка навіть на балансі ніде не стоїть, тобто є цілком безгоспною, аж тепер вирішено клопотатися про її введення до складу об’єктів Кременецького державного історико–архітектурного заповідника.

Тож нічого дивного, що на 21–му році української незалежності плити над козацькими могилами були майже повністю поглинуті землею, а хрести ледь виднілися з–поміж заростів бур’яну. Спасибі, хоч вибори допомогли. А то ж справжня ганьба була перед польськими туристами, які сюди час від часу заїжджають. Утiм робіт на П’ятницькому цвинтарі ще все одно вистачає, бо треба обережно вивільняти від землі кожну плиту. Та й бур’янами все знову швидко заросте, якщо у пам’ятки і далі не буде господаря. Врешті–решт, час та метеовпливи руйнують камінь, поступово «опливають» і схили пагорба, на якому розташований цвинтар, тож треба думати, як зберегти його подовше, адже йдеться про пам’ятку національного значення.

Сяйво над цвинтарем

Чи то правда, чи ні, але ходить Кременцем така оповідка, що у ніч на Великодню п’ятницю над П’ятницьким цвинтарем час від часу засвічується дивне сяйво. Це начебто встають із могил козаки, щоб подивитися, чи все добре на рідній землі, «чи воля ще в кайдани не закута». Тоді можна уявити собі, що вони весь цей час думали з приводу того, в якому стані їхні могили на вже давно незалежній Україні. Якби могли, може, й самі б за лопати взялися. Ну а якщо зовсім серйозно, то всіх справжніх поціновувачів української історії та культури, які знають про П’ятницький цвинтар і там бували, не покидає надія, що колись ця історична святиня буде нарешті приведена у належний вигляд і стане одним iз найпривабливіших туристичних об’єктів краю.