На «Молодості» іноді гучно — як минулого року із фільмом «Рок–н–болл», іноді спокійніше — як у даному випадку — відбувається презентація національних кінопроектів, котрі творці грозяться випустити в прокат. Директор фестивалю Андрій Халпахчі — така його робота — компліментарно відгукується про претендентів розбавити засилля іноземних фільмів у наших кінотеатрах. От, наприклад, на прем’єрі стрічки «Мамо, я льотчика люблю», що відбулася у вівторок, Андрій Якович оптимістично зауважив: «Я сподіваюся, що з цього фільму почнеться реалізація кінорежисера Ігнатуші». Вищезгаданий фільм входить до позаконкурсної фестивальної програми «Українські прем’єри» і є другою картиною 57–річного Олександра Ігнатуші, більше відомого як актора. Свого часу він закінчив Вищі курси сценаристів і режисерів, майстерню Ельдара Рязанова. І за іронією долі, «Мамо, я льотчика люблю» за певними настроєвими моментами викликає асоціації із найвідомішим фільмом російського режисера. Хоча Новий рік, міцні напої й розборки з учорашніми коханими у фільмі Ігнатуші проходять ненав’язливим тлом.
Основна сюжетна лінія побудована на тому, як «притираються» один до одного 50–річна Любов Журба (Ольга Сумська), відома актриса, від якої йде чоловік, утікають молодість і робота, та 40–річний Олександр Санін (Ігор Пісний), нинішній льотчик і колишній студент кінодіви. Протягом 90 хвилин стосунки між ними набувають різних відтінків: комедійних, романтичних, еротичних, драматичних, проте динаміка фільму, чи то пак нестача її, не дає вчасно оцінити вдалі репліки сценариста (Віри Мельник) чи імпровізацію акторів, навіть таких чарівних, як Сергій Калантай (чоловік головної героїні) та Любава Грешнова (її донька).
Богдан Батрух, генеральний директор B&H Film Distribution, якого Андрій Халпахчі охрестив «офіційним дистриб’ютором фільму», оцінює картину як добротне новорічно–романтичне кіно. «Романтична комедія — жанр, який публіка добре знає, і він прослідковується від початку до кінця цієї картини, хоча часто в Україні фільми знімають для невідомо якої публіки. Аудиторія даного фільму — жінки, і ми спробуємо показати його широкому колу глядачів». Хоча предметніше говорити про строки й умови співпраці з творцями «Мамо, я льотчика люблю» прокатник фільму «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» не був готовий.
Очевидно, шлях цього фільму до національних кінозалів буде нелегким — з огляду на те, як в’яло просуваються роботи, профінансовані державою. А «Мамо, я льотчика люблю» саме з цієї категорії. За словами Олександра Ігнатуші, бюджет картини складає шість млн. грн., але чи є в цій сумі частка не лише державних інвестицій, хто і як зацікавлений у промоції картини — питання, що лишилося без відповіді, на нього режисер відгукнувся пропозицією поговорити про творчість. Але про творчість ми вже поговорили на початку...
Сьомий рік поспіль в Україні діє Програма медичних гарантій (ПМГ) — проєкт, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам гарантує держава за рахунок коштів Державного бюджету України. >>
Міністерство оборони України, після оприлюднення закону про скасування статусу "обмежено придатний", опублікувало роз’яснення про те, що чекає на військових та військовозобовʼязаних, які мають цей статус. >>
Видатний український учений, кардіохірург, батько української біокібернетики, письменник і громадський діяч Микола Амосов більше половини життя провів в Україні, де й отримав світове визнання та звання «великого українця всіх часів» (став другою такою людиною після Ярослава Мудрого). >>
У Черкасах 26-річному Богдану Нестеруку пересадили кістковий мозок від донора зі США. >>
Завдячуючи технології редагування генів, яка отримала Нобелівську премію, вчені заявили, що їм вдалося вирізати ВІЛ із заражених клітин. >>
У Києві, на базі однієї з міських лікарень, спільно з німецькими фахівцями створюють сучасний муніципальний Центр протезування для військових. >>
