Країна в боргах

08.08.2012

На кожного жителя України припадає 9 тис. грн. боргу, який накопичили не вони самі, а уряди. Держборг виникає через необхідність покривати дефіцит бюджету, в Україні левову частку дефіциту формує негативний баланс зовнішньої торгівлі. За прогнозами Вiктора Пинзеника, держборг України до кінця року сягне 600 млрд. грн., перевищивши 40% ВВП (законом, правда, встановлено межу 415,3 млрд. грн., до якої країна вже підійшла у ІІІ кварталі).

Мінфін у липні оприлюднив план управління зовнішнім боргом: у ІІІ кварталі Україна має позичити 18 млрд. грн., розраховує на кошти МВФ, СБРР, ЄС (що сумнівно), на двосторонні кредити, на євробонди.

У другій половині липня Україна розмістила єврооблігації на суму більш як 2 млрд. дол. на 5 років зі ставкою 9,25%. Влада оголосила це своїм успіхом, проявом довіри до фінансово–економічного стану країни. Насправді факт випуску облігацій свідчить про нестачу інвалюти у держави, а ставки дохідності — про низьку довіру до позичальника.

Золотовалютні резерви НБУ тануть: з початку року зменшилися на 7,8%, лише у червні на 4,7%, і становили 29,3 млрд. дол. Біда в тому, що зовнішньоторговельний баланс України негативний, у 2011 р. — 6,75 млрд. дол. (порівняно з 2010 р. виріс у 2,2 рази, це за нинішнього, не попереднього уряду), у І кварталі 2012 р. — 1,2 млрд. дол. І перспективи невтішні, Росія не погоджується на справедливу ціну за газ (а це наш критичний імпорт); попит і ціна на метал — наш основний експорт — падає у зв’язку з кризою, транзитні обсяги газу завдяки тій же Росії скорочуються. Тому держава і накопичує борги, що гирями повисають на нашій економіці, змусять розплачуватися не стільки наступні уряди, як наступні покоління.

Зростає не тільки зовнішній, а й внутрішній борг, уряд продає валютні внутрішні облігації, восени випустить ОВДП спеціально для населення — паперові документи, дохідність ті ж 9—9,5%.

На позачерговій сесії ВРУ надала державні гарантії Китаю на кредит 29,5 млрд. грн. для заміни газу вугіллям у теплоенергетиці, що відповідно збільшить держборг.

Ставка дохідності українських облігацій (9,25%) нижча тільки за грецькі (ця країна йде до дефолту), в Італії та Іспанії ставки держоблігацій 5,96% і 6,59%. Уряд хотів встановити відсоток 7–8%, про це говорив В. Хорошковський, але бажаючих купувати не знайшлося. Порівняння відсотків держоблігацій «проблемних» країн ЄС і «стабільної» України не на нашу користь; мабуть, щось не так із «стабільністю», яка створена нинішньою владою. Україна разом із Аргентиною є позичальником із найнижчим кредитом довіри (не враховуючи Грецію). Прогнози кредитних рейтингових агенцій (Moody’s, Standard&Poor’s, Fitch) щодо України негативні, причина: немає домовленості з МВФ, нереформованість економіки, поганий інвестиційний клімат. До речі, відсоток за кредит МВФ утричi менший за відсотки наших єврооблігацій.

Зрозуміло, що державі потрібна інвалюта для підтримки курсу гривні, потрібні кредити на китайські технології та обладнання для заміщення газу вугіллям в теплоенергетиці. Але чому за все повинні розплачуватися прості громадяни? У них і так грошей не вистачає, а всі борги уряд «навішує» саме на них, тодi як є категорія громадян і структури, що на брак грошей, у тому числі інвалюти, не скаржаться. Наприклад, кошти можна зекономити на державному управлінні: урядовці бідної України мають пересуватися не на броньованих «мерседесах», вертольотах, а на велосипедах, як у багатих скандинавських країнах, мешкати у своїх квартирах, а не на держдачах, отримувати значно менші зарплати та пенсії.

Конче потрібно виводити на світло «тіньову» економіку, перекрити всі операції з офшорами, тобто запровадити мито, насамперед iз Кіпром, бо це завдає мільярдні збитки бюджету. Проте «регіонали» та комуністи лобіюють кіпрський офшор. Треба викорінювати крадіжки з бюджету, корупцію: влада не відзвітувала суспільству щодо вартості «бурових Бойка», будівництва 1 км доріг тощо. Треба запровадити прогресивний податок, як у більшості країн (США, Китаї), щоб олігархи не витрачали кошти непродуктивно. Це основні джерела економії. Справедлива, моральна економіка є утопією, недосяжним ідеалом, але наближатися до ідеалу можливо, і це залежить від моральності, культури влади, яку обираємо ми.

Ігор ДЕМ’ЯНЧУК,
кандидат технiчних наук
Київ