Футбольний чемпіонат повністю заволодів Львовом. Кав’ярні, вулички і навіть звичні львівські атракції — все заповнене футболом. Величезні екрани розвішані по всьому місту. В кожній кав’ярні — трансляції зі стадіону.
Місто перетворилося на маленький Вавилон — так багато різних мов звучить зараз у Львові. Більшість львів’ян, які цікавляться футболом, під час першого матчу в рідному місті — між збірними Німеччини й Португалії — уболівали за німецьку команду, тож прапорів саме цієї країни у Львові було безліч. Автору цих рядків довелося зустріти в центрі міста молоду сім’ю з семирічним сином, на обличчі якого був намальований німецький прапор.
«Тарас сам захотів, щоб йому прапор намалювали, — усміхається тато Андрій. — Я без футболу жити не можу, тому й син у мене — вболівальник». Крім Тарасика, за перемогу німецької команди вболівали багато львів’ян. Долучилися до цього і німецькі вболівальники, які в день матчу підбігали до перехожих і обмальовували їх німецьким триколором. Навіть одягнули в німецькі прапори статую Амфітріті.
Португальські вболівальники від загального настрою не відставали і обмотали памятник В’ячеславу Чорноволу своїми прапорами та символікою команди. Як вони самі розповіли, В’ячеслав Чорновіл видався їм дуже схожим на Кріштіано Роналдо.
Ті, хто не потрапив на стадіон, дивились матч у затишних кав’ярнях і з задоволенням куштували дешеві, у порівнянні з європейськими, львівські напої. Пиво, звичайно, користувалося особливою популярністю, хоча українська горілка і різні настоянки також припали до душі вибагливим іноземцям.
«Мій друг — із Берліна, — усміхається Микола, представляючи чоловіка, з яким нещодавно познайомився. — Каже, що йому тут подобається. Гарні дівчата і смачна кухня. Ми з ним посперечалися, що наше пиво смачніше, але в цьому я програв, а от від львівської сливухи Густ просто в захваті! Обіцяє, що після Євро приїде в гості».
Українські дівчата — тема особлива, адже чи то через вроду львів’янок, чи через привітність німецьких уболівальників, але гарним дівчатам у місті проходу не давали. «Ми себе якимись мавпочками відчули, — усміхаються Оля і Юля. — З нами постійно хтось фотографується. Хлопці підбігають, обіймають і просять сфотографуватись. Нас тричі про це просили, поки ми йшли від університету до фан–зони».
Не залишились без уваги і креативи місцевих кав’ярень. Компанія туристів iз Португалії довго розважалася у Бернардинському дворику в «клітці для катувань». Ідея нової атракції в тому, що «кат» впускає людину в клітку й не випускає доти, поки «ув’язнений» не виконає його бажання. Тож хлопці з Португалії мали заспівати український гімн. Але після виконання власного гімну та гімну футбольного чемпіонату юнаків відпустили.
А ТИМ ЧАСОМ...
Відкриття Єврочемпіонату у Львові минулої п’ятниці, за словами представників українського козацтва, відклали на дві години через флеш–моб. Його організували кілька громадських організацій, і хоча тривала акція лічені секунди, відкриття важливого міжнародного заходу через це перенесли. «Ми попереджали міську владу про проведення флеш–мобу, тож офіційно його нам дозволили, — розповідає «УМ» Олег Покляцький, активіст Академії культурної спадщини українського козацтва. — Суть акції була в тому, щоб показати Європі, що в нашій державі є українці, які підтримують проєвропейський напрям розвитку країни».
На майдані Незалежності активісти розгорнули заґратоване вікно, що символізувало «вікно у Європу», і розламали ґрати. «Нас, як завжди, оточила міліція і одразу після закінчення затримала кількох активістів. Я встиг сховатися у наметовому містечку, де люди протестують проти утримання Тимошенко за ґратами, — каже пан Покляцький. — Ми знаємо, що є такий наказ, щоб протестувальників під час Євро не чіпали, тож по мене міліція зайти не наважилась. Хоча всі цифорові фотографії нас змусили стерти з фотоапарата. Цією акцію ми також провели паралелі з 1936 роком, коли в Берлін приїхали спортсмени на Олімпіаду, а там тоді правив нацистський режим...»
