Виробник вимагає, а споживач іще не знає. (Фото Василя ГРИБА.)
«Від таких акцизів вино закисає!» — одне з гасел, з яким винороби та виноградарі стояли під стінами Верховної Ради в надії, що парламентарії одумаються і внесуть зміни у вбивчий для галузі закон. Минулого тижня депутати ухвалили зміни до бюджету-2004, де лише одним непомітним рядком прописувалось збільшення ставок акцизного збору на деякі види виноробної продукції.
В останні роки виноробну галузь України не можна назвати процвітаючою, власне, як і будь-яку іншу в сільському господарствi. Щороку площі виноградників зменшуються приблизно на десять відсотків, а крім того, старіння (більше 50 відсотків) теж дає про себе знати. На цьому тлі обсяги виробництва винограду щороку скорочуються на 11 відсотків. Середня ж урожайність винограду не перевищує 30 центнерів з гектару, тоді як у країнах з розвинутим виноградарством, приміром, у Молдові, вона сягає 120 центнерів. А цього року, стверджують виноградарі, вони отримали стільки підніжок, що просто опустили руки: по-перше, морози, які «стукнули» в Криму, на початку весни «з'їли» понад 20 відсотків корисної площі, по-друге, ціни на пальне, що постійно росли й росли. Між іншим, виноградарі теж кредитуються в банках, як будь-які інші сільгоспвиробники. Якось би обійшлося, сподівались виноградарі, викрутилися б, якби не одне «але».
«Але» для виноградарів та виноробів забезпечили рідні законотворці. У Законi «Про внесення змiн до Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», ініційованому Кабміном, у розділі другому прописано, що ставки акцизного збору на виноробну продукцію, зокрема, на вина напівсолодкі та напівсухі від моменту вступу закону у дію становитимуть 0,92 гривні за літр (замість 0,25 гривні, що були раніше), а на вина з додаванням спирту та міцні (кріплені) 0,10 гривні за один об'ємний відсоток спирту в літрі. Щодо останнього, це означає, що на стандартну пляшку вина (0,75 літра) із міцністю, наприклад, у 17 відсотків, акцизний збір становитиме приблизно 1,27 гривні. Що це означає для споживача, зрозуміло — підвищення цін у роздрібі. Якщо підрахувати, відпускна ціна пляшки найдешевшого портвейну із виноробного заводу становить приблизно п'ять гривень. Додати акцизний збір, який сплачує теж виноробне підприємство — 1,27 гривнi плюс 20 відсотків ПДВ — маємо 7,5 гривнi. І це — найдешевше вино. Для споживача. Що ж до виробника, за таких умов податок на кожну пляшку становитиме 2,5 гривні, тобто більше 30 відсотків. Іще один цікавий нюанс: ПДВ вираховується з остаточної вартості товару, отже, це фактично податок на податок (акциз). Якщо додати до цього різноманітні «накрутки»: оптовиків, що беруть вино із заводу та продають у роздрібну мережу, орендну плату власників магазинів, у кінцевому результаті виходить чималенька сума, яку сплачує споживач.
Приблизно у такому самому становищі виробники вина опинились шість років тому, 1998 року, коли постановою Кабміну ставки акцизного збору були підвищені у вісім разів. Проте таке неподобство протрималось недовго: через два місяці Президент видав наказ, відповідно до якого акциз повернувся на попередній рівень. «Зараз держава наступає на ті ж самі граблі, — вважає головний винороб ВАТ «Коблево» Віра Козлівська. — Над нами другий раз будуть проводити експеримент». «Коблево» зараз є одним із лідерів виноробної галузі України і займає приблизно десяту частину ринку вина. Якщо вбивчі акцизні ставки все-таки залишаться на рівні 0,92 гривні та плюс 10 копійок за кожен відсоток спирту, підприємство, звичайно, не згортатиме виробництво, проте у грошах втратить чимало. «Ми прогнозуємо не менше 50 відсотків падіння виробництва, — каже генеральний директор НВП «Нива» Валерій Тинтулов, — що призведе до згортання виробництва». А особливих втрат зазнають, на думку виконавчого директора Асоціації «Виноградарі та винороби України» В'ячеслава Пономарьова, дрібні підприємці, які працюють на фермерських виноградниках. Усього по Україні винних підприємств налічується близько 600, і якщо не змінити «винний рядок» у держбюджеті, їх кількість скоротиться у декілька разів.
Що ж до насичення українського внутрішнього ринку винною продукцією, хай навіть і дорогою, ринок насичений буде, упевнені винороби. Проте не вітчизняною, а закордонною продукцією, зокрема молдавським вином. «На українському ринку ми не зможемо конкурувати з Молдовою, бо там інші ставки, по-іншому ставляться до галузі, — стверждує Віра Козлівська. — Вони мають пільги і з кредитування, і з оподаткування». На жаль, вітчизняній виноробній галузі до такого щастя ще далеко. Зараз молдавське вино може дозволити собі далеко не кожен споживач, бо коштує воно на порядок вище від українського (кримського чи закарпатського), принаймні у півтора раза. Якщо ж ціна на них зрівняється, який сенс купувати вітчизняне? Бо ж його і так напились.
Звичайно, теоретично великим підприємствам, які виживуть після підняття акцизів, можна перепрофілюватись на експорт. Проте, виявляється, і на зовнішніх ринках Україна зі своїм вином не така вже й конкурентоспроможна. Зараз Україна експортує свою винну продукцію в Росію, Прибалтику, Ізраїль, але лише у вигляді виноматеріалу. Звичайно, на виноматеріалі багато не заробиш: на столове біле вино він коштує 1,70—1,80 гривень за літр, на столове червоне — 2,20 гривень, на десертні — 3,50 гривень. Як розказала «УМ» Віра Козлівська, коли «Коблево» тільки зароджувалось як підприємство, половина продукції вивозилася до Росії, звичайно, у вигляді виноматеріалу, і лише друга половина перетворювалась на напій. Тоді на підприємстві працювали 45 чоловік. Зараз «Коблево»є одним із лідерів на українському ринку вина і надає робочі місця приблизно 250 особам. Отже, якщо акцизи не зміняться, вітчизняна виноробна галузь ризикує не лише перетворитись на сировинний придаток закордонних країн, а й викинути на узбіччя життя не одну тисячу людей. Такої ж думки і голова правління ВАТ «Чорноморська перлина» Євген Олійников. «Зараз багато заводів і так диктують виробникам свої умови: коли вони оплатять виноматеріали, за якою ціною, — каже він. — По вертикалі це відобразиться і на виноградарях. А в мене підприємство сільськогосподарське (зі своїми виноградниками. — Авт.)».
Таким чином, видно неозброєним оком, що соціалізація бюджету, про яку так голосно кричав Кабмін, робиться за рахунок якихось галузей економіки. «Ми розумієм, що державі потрібні кошти для бюджету, але якщо ми намагаємося зібрати кошти за рахунок алкогольної продукції, то давайте у рівному відсотку розподілимо цей тягар, а не покладем на плечі тільки виноробів, — обурюється Віра Михайлівна. — Виходить, ми сьогодні винні бюджету більше за всіх». Показово, що з трьох груп вин (сухі, десертні та міцні) акциз підняли лише на десертні (до них належать напівсухі та напівсолодкі), які користуються найбільшим попитом. Винороби дотримуються думки, що цей напрям просто «замовили». «Моя особиста думка, що це — чисте лобі, оплачується воно якимись виробниками, — вважає директор ВАТ «Винконцерн» Олександр Олександров. — Це переділ ринку в бік окремих угруповань». Під окремими «угрупованнями», ймовірно, слід вважати горілку, пиво та слабоалкогольні напої.
А от хто саме лобіює інтереси окремих виноробів чи виробників з інших галузей, винороби знають точно — депутатська фракція Соціалістичної партії. Її представника Олександра Цушка вони називають ідеологом збільшення акцизного збору. «Перед виборами вони протягують лобістські рішення, — вважає президент аналітичного центру «Академія» Олександра Кужель, — а закон цей прикривається ідеологією «не відстоюйте шмурдяки». За її словами, збільшення акцизів на окремі види винної продукції навіть суперечить закону про основні засади державної регуляторної політики. Але ж одним законом порушувати інший уже ввійшло в норму для наших законотворців. Як повідомив виноробам один із депутатів із «дружньої до них фракції», дехто таки помітив «винний рядок» бюджету і навіть намагався ввічливо натякнути соціалістам його прибрати, але останні в такому випадку взагалі відмовлялись голосувати на ухвалення закону. Виноробів такі проблеми, «на найвищому рівні», за великим рахунком обходять мало. «Ми не можемо сказати, мають якийсь тут економічний інтерес соціалісти чи не мають, але те, що наші інтереси виноробів та виноградарів тут конкретно принижуються, це видно», — каже Віра Козлівська.
Зараз винороби та виноградарі сподіваються лише на диво, яким для них може стати вето Президента на зміни до «найсоціальнішого» бюджету. До речі, опікуватись проблемами виноробів і особисто просити Президента про накладання вето пообіцяв головний парламентський аграрій Володимир Литвин. Навіть сам перший віце-прем'єр Микола Азаров, з яким винороби зустрічались цього тижня, визнав помилку і пообіцяв розібратись у ситуації. Наразі виробники та урядовці дійшли попереднього консенсусу: ставки збільшити, але не в стільки разів. До кінця року, ймовірно, вони будуть підвищені на символічну суму. І вже зараз спеціалісти Мінфіну разом із виноробами вираховуватимуть, наскільки їх збільшити наступного року, аби галузь відреагувала безболісно.
Ще влітку уряд Віктора Януковича пообіцяв: з першого листопада 2007 року всі продукти, які містять понад 0,9 відсотка модифікованих генів, матимуть відповідну позначку на упаковці. Щоб кожен покупець міг зробити свій вибір: придбати товар безпечніший для здоров’я чи дешевший. >>
Серед легенд давніх ацтеків є історія про чарівну богиню Сефру, чию красу можна було порівняти лише з родючістю землі й сяйвом чистого золота. Її голос був м’якший від найтоншого шовку, а навколо неї поширювався аромат солодкого какао... Саме Сефра подарувала ацтекам дерево, яке вожді відразу ж назвали «Теоброма какао», що в перекладі означає «їжа богів». >>
До повідомлень про подорожчання основних продуктів харчування українці звикли давно. Минулого року неприємно «порадували» ціни на хліб, борошняні вироби та крупи, цього року перед травневими святами злетіли вгору ціни на м'ясо, та так і не опустились. Цікаво, як на цьому тлі народ сприйме заяву голови Державного департаменту продовольства Євгена Лаврова про те, що до кінця цього року ціни на продукти харчування підвищуватись не будуть? >>
Протистояння між компанією «Українські макарони», яка випускає макаронні вироби під назвою «Тая», та відомою українською співачкою Таїсією Повалій має несподіване продовження. Як уже повідомляла «УМ», Господарський суд Києва своєю ухвалою заборонив ТОВ «Українські макарони» використовувати торгову марку «Тая» для виробництва макаронів. У свою чергу, підприємство вже подало скарги на рішення суду в Апеляційний суд столиці (за законом, Апеляційний суд повинен розглянути скарги впродовж двох місяців із дати надходження). Тепер же компанія найближчими днями планує подати позов про захист честі й гідності колишнього директора Хмельницької макаронної фабрики Таїсії Бухтіярової, іменем якої і було названо продукцію підприємства. «Позов буде подано у відповідь на рішення Київського господарського суду від 28 травня цього року», — каже адвокат ТОВ «Українські макарони» Олег Дроздович. >>
На яку безпеку в державі звертають найбільше уваги? На ядерну, збройну, безпеку праці, життєдіяльності. А безпека харчових продуктів чомусь якщо не на останньому, то на передостанньому місці. Тим часом газетні шпальти рясніють повідомленнями про масові отруєння молочними продуктами, овочами, грибами. Звичайно, на кожному підприємстві, що займається виготовленням продуктів харчування, існує служба перевірки продукції на якість, санітарію та гігієну. Проте що нашому добре, то німцю — харчове отруєння у прямому сенсі. Тобто вимоги, які висуваються до безпеки українських харчів, можуть зовсім не брати до уваги інші країни, і навпаки, те, на чому найбільше наполягають іноземні виробники, Україна може ігнорувати. Таким чином, при торговельному обігу продуктів харчування не уникнути проблем. >>
