Якщо сказати, що Дніпропетровщина нині нагадує зону бойових дій у сфері медицини, то особливим перебільшенням це і не буде. Принаймні локальні конфлікти на цю тему в області останнім часом спалахують то тут, то там. Влада, певна річ, говорить про благородну справу — реформування медичної галузі, яке, згідно iз закликом Президента Віктора Януковича, має наблизити її до людини. Та чи так відбувається насправді? Скоріше, навпаки, особливо для мешканців сільської місцевості, для яких затіяне владою реформування швидше зводиться до віддалення від них тих чи інших видів медичних послуг. Навіть на недавньому засіданні за «круглим столом», свідком якого мені довелося бути, тоді ще заступниця голови Дніпропетровської обласної ради Вікторія Шилова зізналася: до медичної реформи у населення на 99 відсотків ставлення погане. Чого ж очікувати далі на Дніпропетровщині, яка разом iз Донеччиною, Вінниччиною та Києвом є пілотною областю, тобто своєрідним випробувальним майданчиком у непростому процесі реформування медицини?