Володимир Бойко виховав обох братів Югай.
Під вечір 27 червня 2010 року 37–річний охоронець однієї з водойм у Софіївському районі (де працював на громадських засадах, оскільки не був оформлений на роботу належним чином) Віталій Ткаченко відпочивав і купався разом з двома знайомими. Як потім встановлять слідство і суди, чоловік перебував у стані алкогольного сп’яніння. Через деякий час сюди ж на двох автомобілях марки «Таврія» під’їхали малознайомий Ткаченкові 25–річний Олександр Югай разом iз дружиною, сином, якому на той час не виповнилося і п’яти літ, братом та двома знайомими.
Усі вони теж збиралися відпочити і скупатися. Але ледь поставили автомобіль, як до них прискіпався Ткаченко і грубо, з нецензурною лайкою став вимагати від Олександра прибрати машину. Коли Югай, неспроможний збагнути, що він вчинив не так, відмовився це зробити, він несподівано отримав удар кулаком в обличчя. Після чого до нестями розлючений Ткаченко повалив Олександра на землю і заподіяв численні тілесні ушкодження, які судово–медична експертиза пізніше кваліфікує як легкі.
Усе це тривало близько п’яти хвилин, аж доки не втрутилися старший брат Югая зі своїм знайомим — співробітником міліції, який не перебував при виконанні службових обов’язків. Ткаченко продовжував нецензурно лаятися, а потім, усвідомивши, що з трьома чоловіками йому не впоратися, рвонув на своїй «Ниві — Шевроле», пригрозивши привезти підмогу.
Неподалік в іншому місці цієї ж водойми відпочивали співзасновник ТОВ «Побєда–агро» 40–річний Олександр Таран, на той час ще й депутат райради, його 32–річний брат і 30–річний начальник служби безпеки цього ж ТОВ Сергій Камінський. На повідомлення Ткаченка про те, що його «образили», усі троє відреагували миттєво і, сівши до свого УАЗу, помчали до місця пригоди.
Брати ж Югаї, відчуваючи неладне, разом з компанією заскочили до своїх автомобілів і рвонули від гріха подалі додому. Однак далеко втекти їм не вдалося. «Нива — Шевроле» і УАЗ наздогнали втікачів без проблем і стали подавати світлові та звукові сигнали з тим, щоб брати зупинилися.
«Це все відбувалося, мені здалося, протягом лічених секунд — спершу на шаленій швидкості один за одним промчали чотири автомобілі, а потім я почув несамовитий крик Дмитра: «Сашу вбили!» — розповідає Володимир Бойко, який обох братів виховував змалечку, оскільки їхні батьки дуже рано померли. — Мого племінника, сина, як його називав, розстріляли на очах дружини і дитини».
Усі втікачі встигли забігти до свого двору. Ткаченко на це не зважив і відразу забіг на територію домоволодіння. Він погрожував Олександрові і вимагав вийти до нього. Троє інших прибульців, нецензурно лаючись, теж намагалися зайти до двору, але їм заважав у цьому Дмитро Югай.
Відчуваючи для себе реальну небезпеку, Олександр забіг до свого будинку, де взяв зареєстровану мисливську рушницю. Після цього, вибігши на подвір’я, пригрозив стріляти, якщо Ткаченко не залишить двір. Олександр Таран теж дістав зі свого УАЗу зброю — перероблений під військовий автомат «АКМС» мисливський карабін «Вулкан — М».
Тим часом Олександр Югай став наближатися до Ткаченка, однак на перешкоді йому стали брат і знайомий співробітник міліції. Зрештою, постріл пролунав угору, і ніхто від нього не постраждав. І в цей же час пролунав постріл ще один — Олександр Таран, як буде встановлено в суді, завдав його з відстані близько 15 метрів. Олександр Югай впав непорушно і хвилин через двадцять помер. Непрохані гості після цього відразу забралися геть.
Ця кримінальна справа слухалася у Криворізькому районному суді, який 23 червня 2011 року виніс вирок — дії Олександра Тарана було розцінено як навмисне вбивство з хуліганських мотивів і він отримав чотирнадцять років позбавлення волі, як і просив прокурор. На три роки було засуджено і Віталія Ткаченка. Ще двоє їхніх спільників отримали по два з половиною роки позбавлення волі з випробувальним дворічним терміном.
Але вирок було оскаржено в Апеляційному суді Дніпропетровської області. Причому колегія суддів розглядала його вже за наявності однієї характерної обставини. Потерпіла вдова вбитого Олександра Югая офіційно заявила, що її чоловік під час інциденту перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння, отож попросила відмінити вирок стосовно Олександра Тарана і визнати його винним за статтею 118 КК із застосуванням статті 75 КК. Тобто йдеться про умисне вбивство, спричинене перевищенням меж необхідної оборони, з випробувальним терміном відбування покарання.
Суто в юридичному аспекті така обставина, звісно, значення не має. Проте Апеляційний суд знайшов підстави для відміни вироку і направлення справи на новий судовий розгляд, «у процесі якого суду необхідно зібрати і повно дослідити докази, що мають суттєве значення для розв’язання справи, дати їм належну оцінку і винести по справі законний та обґрунтований вирок».
Новий розгляд нашумілої кримінальної справи відбувався вже в цьому році у Довгинцівському районному суді Кривого Рогу. За зізнанням Дмитра Югая, те, що тут на все подивляться саме так, як сформулювала вдова його покійного брата, він усвідомив ще тижнів за три до проголошення повторного вироку вбивці брата з іншими учасниками конфлікту, коли суддя Наталя Прудник запропонувала йому написати цивільну позовну заяву про відшкодування заподіяних матеріальних та моральних збитків.
І справді сталося саме так. Діяння Олександра Тарана, який визнав, що застрелив Олександра Югая саме він, суд визнав перевищенням меж необхідної оборони, визнавши за необхідне застосувати випробувальний термін відбування покарання. Тож десять днів тому, 21 березня, винесено відповідний вирок. Олександра Тарана, якого ЗМІ вже встигли охрестити «другим Лозинським», було звільнено з–під варти просто в залі суду. Очевидці розповідають, що з цього приводу у Софіївському районі було влаштовано фейєрверк, бо ще вчорашній ув’язнений, за місцевими мірками, тут вважається людиною впливовою.
А з іншого боку дядько та брат загиблого не можуть стримати свого обурення таким судовим вироком, з приводу чого вони днями провели у Дніпропетровську прес–конференцію спільно з народним депутатом Дмитром Шпеновим. Як запевнив нардеп, він з цього приводу вже поспілкувався з прокуратурою області, де заприсяглися відразу подавати апеляцію на такий вирок Довгинцівського районного суду.
«Я як юрист не можу збагнути, що це могла бути за необхідна оборона, коли за людьми гналися і вони намагалися сховатися на власному подвір’ї? — заявив Дмитро Шпенов. — Тому я відразу підготував звернення до Генпрокуратури, яке підтримали усі без винятку фракції у Верховній Раді. Відповідне подання про необхідність звільнення з посад суддів Довгинцівського районного суду Андрія Козака, Наталі Середньої та Наталі Прудник, що винесли цей вирок, мною зроблено і до Вищої ради юстиції, де відразу відкрили провадження».
Із цього приводу Дмитро Шпенов навів і доволі характерні статистичні дані. Так, головуюча суддя у Криворізькому районному суді, яка винесла Олександрові Тарану вирок — чотирнадцять років позбавлення волі, не має жодних дисциплінарних стягнень, тоді як у її трьох колег з Довгинцівського суду цілий букет скасованих судових вироків, рішень, ухвал. При цьому служителі Феміди звільняли з–під варти нерідко таких людей, за якими справді, кажуть, тюрма плаче.
До речі, чимало журналістів, які намагалися безпосередньо поспілкуватися з приводу скандального судового вироку з Андрієм Козаком, Наталею Середньою та Наталею Прудник, так нічого і не домоглися — блюстителі законності спілкування зі ЗМІ всіляко уникають.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
