Розслідувач фанатизму: рецензія на книжку Люка Гардінґа «Вторгнення»
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
Чарльз Діккенс залишається для британців літературним богом, не менш культовим, ніж Шекспір. Тому вшанування 200–річчя від дня його народження ввійшло у список головних медійних новин учорашнього дня і обіцяє залишатися в них упродовж цілого року. Англійці навіть наважилися знехтувати заповітом письменника і поставити йому пам’ятник.
Як відомо, Діккенс зазнав слави та величезної популярності ще за життя. Напевно, тому у своєму передсмертному заповіті наклав заборону на спорудження будь–яких монументів «мені, великому». Проте міська рада Портсмута, рідного міста письменника, нещодавно затвердила проект пам’ятника, який має постати влітку цього року, передає «Рейтер». Щоб відтворити портретну та часову ідентичність, скульптор Мартін Дженнінг узяв старовинну світлину, на якій Чарльз Діккенс читає книгу своїм донькам Марі та Кері.
«Батько» таких літературних ікон, як Девід Копперфільд та Олівер Твіст, улюбленець англійських пролетарів і королів, Діккенс отримав учора лавину заслужених віншувань — церемонія у Вестмінстерському абатстві (там поховано письменника), ярмарка його літературних героїв, виставка в Музеї Лондона, аукціон, на якому було продано милі дрібниці, зокрема чорнильницю письменника (за 950 фунтів стерлінгів, між іншим!), літературні читання у всесвітній павутині і так далі, далі...
Письменник вікторіанської епохи, він умів звернутися зрозумілою мовою і до мешканців соціального дна. Адже Діккенс, народжений у багатій родині з аристократичним укладом життя, після банкрутства батька сам опинився в нижніх прошарках суспільства, зокрема йому довелося підлітком працювати на фабриці, де виробляли ваксу для чобіт. Та досить швидко він зумів підвестися зі злиднів і літературою заробив чималі статки. Він став класиком за життя. Кожен роман письменника детально й об’ємно відтворює побут, культуру, мову, звички вікторіанської епохи.
Чарльз Діккенс помер у 1870 році у своїй садибі, що в графстві Кент. Цікаво, що все домашнє майно він переписав на своїх слуг. Так опинилася на аукціоні і згадана вище чорнильниця. Славетний автор залишив недописаним роман «Таємниця Едвіна Друда», розв’язку його дофантазовували чимало авторів, а зараз екранізувала корпорація Бі–Бі–Сі.
За життя Діккенса вийшло друком три журнальнi випуски про розслідування смерті Едвіна Друда із запланованих дванадцяти; ще кілька уривків було знайдено в робочому столі письменника. Незакінчений роман Діккенса пробували екранізувати неодноразово — і в 1909 році, і в 1993–му. Тепер же Бі–Бі–Сі анонсує свою трисерійну телевізійну стрічку, яку обіцяє показати широкому загалу до кінця нинішнього року.
Великого письменника вшанують не тільки на його батьківщині, а й в усьому світі. Так, iз 8.00 учорашнього дня до 8.00 сьогоднішнього проходили всесвітні читання у «Твіттері», зініційовані Британською Радою. Шанувальники Скруджа та Олівера Твіста у 24 країнах почергово цитували різні твори мовою оригіналу, марафон не припинявся навіть уночі. Долучилися до цієї літакції й українці. Як розповіли «УМ» у Британській Раді, від «української сторони» зачитували уривки з роману «Одержимий» студенти–філологи, які вивчають англійську.
Один iз перших перекладів Діккенса російською, книга «Посмертні записки Піквікського клубу», була знайдена в 1855 році під Севастополем на місці однієї з баталій Кримської війни.
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
Ніхто із сучасників, напевно, не міг до 24 лютого 2022 року уявити переповнені залізничні вокзали, з яких українці їхали від страшної повномасштабної війни. >>
Дерев’яні ляльки-мотанки на людський зріст, картини, інсталяції та скульптури представлені у Києві на виставці «Невидима рука». >>
Культовий український письменник, публіцист, громадський діяч та блогер Дмитро Капранов помер у віці 56 років. >>
Нові літери з унікальним історичним шрифтом встановили на станції столичного метро «Площа Українських Героїв» в ніч на 12 квітня. >>
Колись Прохорівка була улюбленим місцем української інтелігенції. До маєтку Максимовича на Михайловій горі приїжджали Тарас Шевченко й Микола Гоголь. Кобзар тут проводив останні вільні дні в Україні до свого арешту у 1859 році. >>