Хоч України у програмі кінофестивалю не буде, але присутність нашої держави на європейському кіноринку ось уже кілька років залишається незмінною. До цього презентацією українських кінопроектів у Берліні (як і у Канні) опікувалася Українська кінофундація, організація, підтримувана Міжнародним благодійним фондом «Україна 3000», головою наглядової ради якого є Катерина Ющенко. Політичні реалії у нашій державі диктують перерозподіл фінансово–економічних вливань, куди входять і культурні інтереси. Тому цілком логічним, хоча для багатьох і прикрим, результатом став вихід на поле «підтримки національного кіновиробника» людей, пов’язаних із діючою владою. Все активніше у цьому напрямi працює Державне агентство з питань кіно (що не може викликати захоплення у багатьох молодих і амбітних кіновиробників), яке й представлятиме Україну на кіноринку в Берліні. «Стенд на Берлінале — це лише перший крок, потім буде Канн, Москва, Торонто», — анонсує голова Держагентства Катерина Копилова.
Із заявленої днями програми дій видно, що багато пунктів запозичено від кінофундації. Що й не дивно, адже попри формальне існування цієї організації, як запевнив «УМ» її голова Андрій Халпахчі, він виступає консультантом пані Копилової у роботі на кіноринку.
Отже, робота українського стенду включає: презентаційну діяльність надбаних і запланованих фільмів, розповсюдження англомовного довідника UKRAINIAN FILM GUIDE 2011—2012, презентацію Української кіноасоціації та Одеського міжнародного кінофестивалю. «Оскільки фільмів в Україні знімають багато — 14 повнометражних за минулий рік — ми вирішили обрати економний варіант: зробили нарізку з усіх фільмів, знятих у 2011 році, й тих, що будуть закінчені у 2012, буде також презентація DVD і презентація окремих проектів, — розписує по пунктах Денис Іванов, президент компанії «Артхаус Трафік», яка тісно співпрацює з Держкіноагентством у даному проекті. — Буде презентація Національного центру ім. Довженка, який почав розвиватися як кіноархів: презентація першого тому збірки «Відродження кінокласики», куди увійшли шість картин». Згодом і довідник, і «Відродження кінокласики» будуть представлені й в Україні.
Окремим блоком буде представлення на кіноринку таких минулорічних проектів як більше теле– ніж кінофільм «Рок–н–болл» (реж. Дмитро Приходько) і нашумілий «Тойхтопройшовкрізьвогонь» (реж. Михайло Іллєнко). З того, що заплановано зробити, Україна хвалитиметься «Кобзарями» (багаторічна робота Олеся Саніна), збіркою короткометражок на злобу дня «Україна Гудбай», а також кінопроектами «Плем’я» (реж. Мирослав Слабошпицький), «Зелена кофта» (реж. Володимир Тихий), «Аутсайдер» (реж. Віра Яковенко), «Брати» (реж. В.Трофименко).
«На Берлінале їде український продюсер фільму «Плем’я» Ігор Савиченко, — розповідає про свою лепту у розвиток сучасного українського кінематографа кількарічний учасник Берлінале режисер Мирослав Слабошпицький. — Цей проект починався з голландських грошей, а зараз ми отримали відповідь на копродакшн ще й із Норвегією. Це буде три– чи чотиристороння копродукція (50 відсотків — державне фінансування), що дуже важливо, бо європейські учасники зацікавленні у просуванні свого продукту, а просунути український фільми в Європі самотужки дуже складно». На кіноринку від Слабошпицького будуть три проекти — крім «Племені», «короткометражка» з альманаху «Україна гудбай» та повнометражний дебют на чорнобильську тематику під робочою назвою «Люксембург». Хоча з жодним iз них режисер на наступні берлінські кінофоруми не збирається, адже всі зйомки припадають на зиму.
Поїздка на Берлінале має стати публічним дебютом і щойноствореної Української кіноасоціації, яку підтримує Віктор Янукович–молодший. «Це громадське об’єднання компаній (дистриб’юторів, виробників), створене для того, щоб лобіювати інтереси кіноспільноти, представляти українську кіноіндустрію західним колегам», — представляє даний пункт програми Денис Іванов. На кінець січня організація об’єднувала 12 компаній: Pronto Film, Arthouse Traffic, Film.ua, Postmodern, Kinofabryka, Interfilm Production Studio, Digital Cinema Ukraine, Kinotur Digital Intermediate Lab, Patriot Film, «Лінія–Кіно», «Кіноманія», «Синергія». За словами Іванова, організація постійно збiльшується.
Андрій Халпахчі,
директор КМКФ «Молодість» і Української кінофундації:
— Йдеться про реорганізацію (Української кінофундації. — Ред.) і ми активну діяльність трохи припинили, але юридично кінофундація існує. А сайт не працює, бо немає робітників. Думаю, що у квітні все відновимо.
Так, на фестиваль у Берлін я їду як гість і допомагаю Катерині Копиловій як голові Державного агентства з її зустрічами з колегами із Швейцарії, Скандинавії. Скажімо так, виступаю як консультант. Кінофундація зробила велику роботу, тому, щоб вона не пропадала, ми передали їм (Держагентству, «Артхаус Трафік». — Ред.) певні напрацювання.
Зараз готуємося до Каннського фестивалю: юридично ми не підписуємо папери, тому більше спілкуються зі мною як із фізичною особою.
Пам’ятаємо, як у післявоєнні роки сталінська камарилья вела боротьбу з т. зв. «космополітами», тобто тими людьми, які, побувавши в Європі, цікавились європейським способом життя, культурою, мистецтвом тих народів, яких московія «асвабаждала от гньота буржуазіі». >>
У квітні у столиці відбулася прем’єра спільного проєкту Херсонського обласного драматичного театру імені Миколи Куліша та Київського академічного театру «Колесо» — вистави про замасковані надії позбутися самотності «Надвечір’я з рок-н-ролом». >>
Українською перекладено вже другу книжку американського нейробіолога Девіда Іґлмена. >>
У Києві цього тижня завершується показ великого виставкового проєкту «Алла Горська. >>
Прем'єрні «Друзі» - це про пари: двоє жінок і двоє чоловіків. Історія також просякнута нашим сумним сьогоденням, накладає свій відбиток війна. Утім в ній спалахують миттєвості, де є місце любові, дружбі, теплу та іншим земним радощам, з яких і складається життя. >>
За даними Міністерства освіти і науки Латвії, російська мова викладається як друга іноземна майже в половині латвійських шкіл. >>
