Люди милосердя

03.02.2012

Представників усіх релігійних конфесій України, а також гостей із–за кордону зібрала в Києві міжконфесійна конференція для богопосвячених осіб, де йшлося про роль церков i релігійних організацій у розвитку та наданні паліативної допомоги в Україні. «Сьогодні ми маємо хороший приклад того, коли всі церковні організації, всі громади сіли за один стіл заради спільної мети: в ім’я служіння Богу підтримати в Україні особливий напрям, який ми лише починаємо розвивати в державі, — тему паліативної та хоспісної допомоги. Нині ми всі тут, щоб, згуртувавшись, допомогти невиліковно хворим людям достойно завершити свій земний шлях», — зазначив у вітальному слові Василь Князевич, голова правління Всеукраїнської ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, яка виступила організатором заходу.

«Якщо згадати історію і святе писання, то церква почала свою діяльність зі служіння ближнім, убогим і знедоленим. Цю місію вона несла протягом двох тисяч років і втратила лише за радянських часів — коли держава відібрала в церкви місію турбуватися про знедолених і бідних, — зауважив глава Української православної церкви Київського патріархату Філарет. — Але сьогодні ми повертаємося до притаманного церкві служіння, хоча це неймовірно складний і тяжкий обов’язок. Тому ми раді, що всі церкви — і греко–католицька, і православна, і римо–католицька, і протестантська — об’єднуються в цьому служінні. Любов, яка виявляється у служінні ближнім, наближає нас один до одного».

Упродовж трьох днів учасники семінару відвідували лекції на різноманітні теми, пов’язані з наданням паліативної допомоги. Зокрема, своїм баченням розвитку паліативної допомоги поділився з учасниками конференції знаменитий професор Міжнародного богословського інституту душпастирства у сфері охорони здоров’я з Риму отець Арнальдо Панграцці. Процес супроводження безнадійно хворої людини до її останнього подиху він називає мистецтвом. «Важливо зробити останню частину земної подорожі людини людянішою і гуманнішою, — каже пан Панграцці. — Важливо, щоб біль не став для людини богом тільки тому, що вона не може думати, окрім нього, ні про що інше. Причому дбати маємо і про хвору людину, і про її рідних. Адже всі вони в цій ситуації вразливі».

«Я дуже радий, що ця конференція порушує такі важливі питання. Ми все більше чуємо в засобах масової інформації слова «паліативний», «хоспісний» — ця допомога стає частиною нашого життя. І це дуже важливо для людей, які цього потребують. Це вказує на духовне зростання, на зрілість нашого народу, який бачить і розуміє кожного громадянина, особливо тих, хто стоїть на порозі вічного життя», — зазначив архiєпископ Української греко–католицької церкви Любомир Гузар.