Півцукерки з лікером...

Щоб усвідомити масштаби дитячого і підліткового алкоголізму, необо­в’язково вдаватися до цифр і статистичних даних. Досить пройтися вулицями і придивитися до підліткових компаній, прислухатися до їхніх розмов у маршрутних таксі. Або зазирнути до сільських «кав’ярень», де після уроків діти запивають «двійки» пивом. Відтоді, як чотири роки тому Всесвітня організація охорони здоров’я, аналізуючи дослідження щодо споживання алкоголю серед дітей і підлітків, оголосила нашу країну «лідером» у цій царині, нічого не змінилося на краще. Лікарі, психологи тут одностайні: найстрашніший різновид алкоголізму — підлітковий. Адже навіть у маленькій дозі алкоголь грубо діє на несформований організм підлітка і деформує його особистість. Тож будь–яке споживання спиртного у такому віці — вже зловживання.

«Пляшку горілки — і ту «пополам»

Приятелька Ірина, дочка якої навчається в престижному ліцеї містечка неподалік Києва, ділиться враженнями: «Уявляєш, у Ліни в школі в паралельному класі хлопці вживали наркотики! Одному стало зле просто на уроці, відмовили ноги — якась алергія. Зараз у лікарні. Отак усі й дізналися... Кажуть, хлопці спершу просто попивали пивце, далі потроху долучилися до вина й горілки. А тоді довідалися, що старші учні продають на перервах «цікаві таблетки». Це в 11 років! Моя донька ще ляльками грається, а тут таке»... Найбільше Ірину дивує, як батьки могли не помічати, що їхні діти бавляться не тими «іграшками».

«Безтурботність батьків іноді приголомшує, — розповідає «УМ» головний лікар Київської міської станції швидкої медичної допомоги Анатолій Вершигора. — Недавно ми мали виклик о пів на другу ночі. Хлопець 14 років, непритомніє. Всі ознаки токсичного отруєння. Мама просить лікарів: «Поясніть цьому бевзю про шкідливість вживання алкоголю». А син уже вживає!»

За словами пана Анатолія, кількість випадків отруєння дітей алкоголем і наркотичними речовинами постійно зростає. У підлітків часто виникає парадоксальна реакція на алкоголь. Випивши, дитина може заснути і не прокинутися. Під час вживання наркотичних препаратів може статися зупинка дихання.

«У нашій практиці стикаємося з тим, що діти і п’ють, і курять, і нюхають що завгодно. Агресія, немотивовані дії, спрага (вживання енергетиків підвищує температуру тіла), незвична поведінка — ось що має насамперед насторожити батьків, — наголошує фахівець. — Якщо дитина занадто емоційна, у неї пітніють долоні, розширені зіниці, неадекватна реакція — потрібно негайно викликати швидку допомогу. І обов’язково зберегти той препарат, який вживали донька чи син.

«Півтора місяця тому довелося рятувати двох 15–річних дівчаток, — пригадує Анатолій Вершигора. — Дві подружки зустрілися, розговорилися, за розмовою випили пляшку горілки на двох... Це вже не сп’яніння — доза виявилася отруйною. Викликали бабусю, та злякалася і зателефонувала до нас. На щастя, вчасно».

Працювати з таким контингентом хворих дуже важко, кажуть лікарі. У п’яних підлітків порушується координація рухів, вони неадекватно реагують на лікування. Крім того, аби почати терапію, медики мають заручитися офіційною згодою батьків або опікунів дитини.

Головне — вчасно звернутися по допомогу до фахівців

Тільки в перші дні січня співробітники центру рятували від отруєння алкоголем 15 дітлахів, розповідає голова Українського дитячого центру клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії лікарні «Охматдит» Борис Шейман. А з 597 дітей, яких госпіталізували за минулий рік із діагнозом «гостре отруєння», у 21% було передозування психоактивними речовинами. З них у 18,6% випадків ішлося про алкоголь. Модне і досить поширене серед молоді вживання енергетичних напоїв найчастіше переростає в алкогольну залежність, каже лікар.

У випадку з дітьми медики найчастіше стикаються з так званим «першим прийомом» — коли хлопець чи дівчина лише «пробує горілку (пиво, наркотики тощо) на смак». Спроба пригубити, як правило, завершується сумно. «Якось до нас привезли п’яну чотирирічну дитину, — пригадує керівник центру. — З’ясувалося: доки батьки проводжали гостей, малюк схопив зі столу цукерку з лікером. З’їсти встиг лише половину, але цього вистачило...»

Лікарська статистика приголомшує: 30 відсотків сучасних першокласників мають хронічні захворювання. До моменту, коли дитина закінчує школу, цей показник перевищує 60%. «Коли називаємо причини, що призводять до таких сумних наслідків, то акцентуємо на чому завгодно: навантаженні з боку навчальної програми, гіподинамії, стресових ситуаціях, незбалансованому харчуванні, — дивується Валентина Залеська, перший заступник начальника ГУ охорони здоров’я Київської міськдержадміністрації. — Але чомусь найчастіше заплющуємо очі на те, що однією з причин є вживання алкогольних напоїв, незалежно від їх міцності».

Визнати і прийняти факт, що твоя дитина має алкогольну залежність — найважче. З точки зору здорового глузду ми розуміємо: це страшна недуга. Але зазвичай списуємо все на недоліки виховання, слабкість характеру, брак сили волі...

«Коли у дитини з’являються перші ознаки хвороби — висока температура, біль тощо, — у більшості випадків батьки звертаються до лікарів. Але якщо в тій самій родині виникнуть ознаки іншої недуги — дитина почне пізніше повертатися додому, в неї зміниться коло знайомих, у кишенях з’являтимуться невідомі речовини — до допомоги вдасться меншість», — певен головний лікар Київської міської клінічної наркологічної лікарні «Соціотерапія» Володимир Ярий.

А якщо до медиків і звернуться, то запізно, з гіркотою констатує пан Володимир. Адже на той час у дитини вже сформована хімічна залежність. А якби відразу забили на сполох, можна було б обійтися маленькими психотерапевтичними інтервенціями…

До психолога — з батьками

Обізнаність та поінформованість — головний ключ до вирішення проблеми, певен Володимир Ярий. Суспільство має знати, що являє собою хімічна залежність — вада розвитку людини чи складне комплексне захворювання головного мозку. Крім того, підліток, що втрапив у халепу, повинен мати орієнтир: де вихід? Якщо батькам не звіришся (соромно чи страшно), можна поділитися проблемою з психологом. Значно легше зробити це анонімно. У Києві сьогодні є достатньо організацій і установ, де надають таку підтримку. Скажімо, в Дружній клініці для молоді — її відділення діють у семи районах Києва. Безкоштовно і конфіденційно підліткам тут допомагають не лише психолог, а й терапевт, дерматолог, гінеколог, уролог. А в разі потреби нададуть і наркологічну допомогу.

«За півроку з часу відкриття ми прийняли 412 дітей. Серед них 22 — 12–річних, — розповідає Ольга Герасимчук, заступник головного лікаря дитячої клінічної лікарні № 7, на базі якої діє одне з відділень. — Підліток звертається до нас на телефон довіри, розповідає про свою біду. Ми підказуємо, що краще зробити, аби вирішити проблему, запрошуємо в клініку. 30 відсотків молодих людей звертаються по повторну консультацію до наших фахівців. Отже — бачать результат. Деякі приходять щомісяця, приводять друзів. І навіть батьків — на прийом до психолога».

Без білого халата

Вирватися із обіймів «зеленого змія» підліткам допомагають також цілодобові наркологічні приймальні. Їхня головна особливість — розташування поза медичними закладами. Лікар–нарколог тут веде прийом без звичної уніформи. «Білий халат відлякує, — пояснює такий підхід Володимир Ярий. — Крім того, щодо наркологічної служби ще з радянських часів діє стереотип: сіра похмура будівля, обов’язково з гратами на вікнах, майже тюрма. Звернутися по допомогу в такий заклад людині було дуже важко.

У наших підрозділах працює мультидисциплінарна команда, в складі якої — і психолог, і соціальний працівник. У разі потреби ми переадресовуємо хворих як у державні, так і в недержавні установи — залежно від проблем у родині. Адже допомогу має отримувати не тільки дитина, а й уся сім’я. Ми почали залучати до співпраці соціальних працівників, або, як ми їх називаємо, консультантів з хімічної залежності. Це люди, які на власному досвіді знають проблему зсередини, мають досвід вживання, і певна ремісія, їхній психоемоційний стан нині дозволяє працювати з іншими хворими. Це наше ноу–хау, яким ми відверто пишаємося».

ТРИВОЖНІ ЦИФРИ

За даними ВООЗ, українські діти та молодь споживають алкоголю найбільше у світі порівняно зі своїми ровесниками з інших країн. Друге місце у рейтингу посідають ізраїльтяни. На третьому — Чехія.

У рамках дослідження науковці опитали понад 200 тисяч учнів 5–го, 8–го та 10–го класів із 41 країни світу. Виявилося: в Україні понад 40% підлітків вживають алкогольні напої принаймні раз на місяць.

2008 року Інститут соціологічних досліджень з’ясував: майже 50% українських підлітків–юнаків щоденно вживають якийсь із алкогольних напоїв, у дівчат цей показник — 30%.