Не кожен спортивний колектив у професіональному статусі може однаково потужно виступати на кілька фронтів. Пальців однієї руки вистачить, щоб перерахувати «стахановців» світу спорту. Що таке розриватися на три напрямки, тепер добре знають баскетболісти «Азовмаша». Пригадується, як на початку сезону форвард азовців Олексій Печеров ділився з «УМ» амбіціями свого нового клубу: в Маріуполі планували якнайкраще виступити у двох міжнародних турнірах, поборотися за Кубок та першість України. Однак, підбиваючи проміжні підсумки, доводиться констатувати, що маріупольці просто «здулися» на півдорозі. У Єврокубку «Азовмаш» залишився осторонь «топ–16»; мало шансів на вихід із групи й у Лізі ВТБ; не клеяться справи віце–чемпіонів і на внутрішній арені, де підопічні Гінтараса Крапікаса програли три матчі поспіль. Слід зауважити, що литовець Крапікас працює з командою менше місяця; йому довелося замінити на тренерському містку Ацо Петровича, який за сімейними обставинами залишив Маріуполь.

Один із найбагатших клубів Національної хокейної ліги, «Нью–Йорк рейнджерз», уже забув, як це — боротися за Кубок Стенлі. Після єдиного в новітній ері виграшу трофею в 1994 році «команда мільйонерів» поступово відійшла на другий план. Навіть скуповуючи за шалені гроші зірок найбільшого масштабу, «рейнджери» на межі тисячоліть вісім сезонів поспіль не могли потрапити до «плей–оф». Та й після того команда не пробивалися далі другого раунду Кубка Стенлі.