«Женюсь на Проні і заживу царем на троні!»

П’єса Михайла Старицького «За двома зайцями» — один iз найвідоміших класичних творів української літератури, популярний незалежно від того, який режим панував в країні чи які кон’юнктурні пріоритети були визначальними у той чи інший час. На вершину всенародної любові цей сюжет вивів режисер Віктор Іванов, який у 1961 році зняв однойменний фільм з Маргаритою Кринициною та Олегом Борисовим у головних ролях. Найвідомішими «театральними» «Зайцями» може похвалитися Молодий театр, прима якого, Тамара Яценко, у ролі Проні Прокопівни виходила на сцену понад 20 років. Не втрималося перед гарантованою успішністю цієї п’єси і телебачення, випустивши кілька років тому новорічних «Зайців» з Пронею–Пугачовою і Голохвостовим–Галкіним. І ось нарешті про своє щире захоплення творінням Михайла Старицького вирішила заявити Київська оперета.

На Гала–концерті з нагоди закриття минулого сезону був презентований фрагмент з оперети «За двома зайцями» Ільїна та Лукашова. Глядачі настільки тепло сприйняли цей уривок, що художній керівник Театру оперети Богдан Струтинський задався логічним питанням: а чому, власне, у репертуарі досі немає вистави «За двома зайцями»? А вже за кілька місяців це питання стало неактуальним — днями театр презентував свою інтерпретацію історії про жадібного до чужих грошей альфонса Свирида Петровича і такої довірливої Проні Прокопівни (режисер–постановник — Богдан Струтинський, балетмейстер — Вадим Прокопенко, художники — Світлана Павліченко та Ірина Давиденко).

Красива «картинка», багато музики і танців — нова вистава чітко «вписується» у формат жанру. Водночас тут багато сценічних придумок. Скажімо, Свирид Петрович (Арсен Курбанов) обзавівся внутрішнім голосом — цей персонаж раз по раз з’являється у різних куточках сцени й озвучує найпотаємніші думки «персони з шиком». Кілька разів розігріте шампанське Химка виносить під «Політ джмеля» Римського–Корсакова (у виставі також звучить музика Шуберта, Хачатуряна, Мендельсона...) Проня (Оксана Ткачова), зустрічаючи свого нареченого, читає книжку про «Колобка», та ще й перевернуту догори ногами, але при цьому з розумним виглядом просторікує, що «дуже захоплюється «Ідіотом» і теж кинулася б через нього під поїзд, як Наташа з Ростова». Струнка красуня Оксана Ткачова у ролі Проні — нове відкриття Театру оперети. Як розповів Богдан Струтинський, це перша велика роль молодої актриси. Після прем’єри є всі підстави говорити про те, що тепер їй сміливо можна довіряти провідні партії у найскладніших виставах. З довжелезним носом, накладною, підкресленою корсетом «п’ятою точкою» (жіноча мода тих часів приділяла особливу увагу цій частині жіночого тіла), синьою пір’їною на голові і відповідним репертуаром («мій садок опустєл, в’яне кущ хрізантем, тільки я сидю одиноко і млєю»), Проня з перших хвилин вистави стала беззаперечною фавориткою глядачів, які кожну її появу зустрічали оваціями.

Заявлений швидкий темп вистави до фіналу втримати не вдалося. Фінальна частина спектаклю вийшла «змазаною» і помітно дисонувала з попередніми «главами»: викритий і ображений банкрут Свирид Петрович полишає розбиту горем Проню і виходить через партер. Німа сцена, достойна «Ревізора»... І хоча мрії «женюсь на Проні і заживу царем на троні!» у цій історії здійснитися не судилось — радіти з цього приводу чомусь не хочеться. Адже не виключено, що коли б Секлета Лимериха не завадила цьому весіллю, то Проня та Свирид Петрович жили довго та щасливо. Один кохає, інший дозволяє себе кохати — ну чим не гарантія міцної сім’ї?