Струм випустять за кордон

Україна може стати не лише європейською житницею, а й європейським генератором. Наші компанії активно нарощують обсяги експорту електроенергії до сусідніх країн, хоча іще кілька років тому ці потоки були мізерними. Європа ж, у свою чергу, тільки збільшуватиме споживання струму: економічне зростання, яке неминуче настане після рецесії, потребуватиме енергоресурсів, відмінних від політично забарвленого російського газу. Модернізувавши потужності генерації та мережі, Україна матиме змогу забезпечити левову частку цих потреб ЄС.

Європу освітять

14 грудня Національна енергокомпанія «Укренерго» провела відкритий річний аукціон із продажу прав доступу до експортних ліній електропередач на 2012 рік. Усього на конкурс виставили потужності у 5,48 ГВт для продажу енергії до Росії, Білорусі, Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії та Молдови. В результаті було продано близько 2,4 ГВт потужностей. Без покупців лишився лише доступ до російської енергосистеми — через відсутність заявок. Продані обсяги доступу розділили між собою ТОВ «Східенерго» (545 МВт на Румунію, Словаччину й Угорщину, 235 МВт на Польщу, 650 МВт в Білорусь), ТОВ «ДТЕК Пауер Трейд» (700 МВт на Молдову) та державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (250 МВт потужностей для експорту в Білорусь).

Ще один потенційний учасник конкурсу — Білоцерківська ТЕЦ, підконтрольна підприємцеві Костянтину Жеваго — не зміг узяти участь в аукціоні, бо надав неповний пакет необхідних документів. Компанія не погодила з НЕК «Укренерго» зовнішньоекономічні контракти, за якими збиралась постачати енергію на зовнішні ринки. Контракти ТЕЦ передбачали щорічні поставки максимальною потужністю понад 545 МВт з острова Бурштинської ТЕС протягом усього року, тоді як в осінньо–зимовий період технічні можливості з експорту електроенергії острова насправді обмежені 500 МВт.

Компанія не надала також і інших відомостей, які вимагались від усіх учасників у зв’язку з приєднанням України до Європейського енергетичного співтовариства. Зокрема, була відсутня інформація про наявність EIC коду (Energy Identification Code). Його використовують усі європейські енергокомпанії, що працюють через єдину систему обміну електронними даними об’єднання ENTSO–E. Без цього коду експорт електроенергії, згідно з умовами конкурсу, неможливий. Директор Imepower Consulting Юрій Кубрушко зазначає, що отримати код не так уже й складно: «У компаній, які вже експортували електроенергію з України, такі коди є, бо це — вимога Євросоюзу». Щоб отримати код, у потенційних учасників був щонайменше рік iз моменту вступу України до Європейського енергетичного співтовариства, додає аналітик ART–Capital Станіслав Зеленецький. На його думку, компанії, що подали заявки на аукціон, але не надали EIC–код або не знали правил гри, або недбало поставилися до цієї вимоги.

Великі плани

Компанії ж, що придбали права на доступ до експортних потужностей у ході відкритого аукціону, тепер матимуть змогу нарощувати обсяги продажів української електроенергії до Європи. Тим більше що всього якихось півтора року тому ці обсяги були практично зведено нанівець. За даними Держкомстату та Міністерства енергетики і вугільної промисловості, на початку 1990–х років Україна експортувала на територію своїх сусідів близько 28 ТВт–годин електроенергії на рік. Утім у середині 2000–х обсяги експорту почали поступово скорочуватися як через фінансову кризу, так і через зниження ефективності роботи державного оператора експортних потужностей. Рекордно низьким був експорт у 2010 році, коли за кордон було продано всього 4,3 ТВт–годин електроенергії. Втім завдяки виходу на ринок нових гравців (ДТЕК), появі нових споживачів, зокрема у Європі, а також потужностей, здатних згенерувати необхідні для західних споживачів обсяги електроенергії, експорт почав зростати.

Зокрема, за 11 місяців 2011 року обсяг експорту української електроенергії, за даними Міненерговугілля, у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року збільшився на 57% і становив близько 5,7 ТВт–годин. Найбільше зросли обсяги продажів струму до Угорщини (в 4,5 раза завдяки відновленню постачання з Бурштинського острова). Крім того, фактично з нуля відновилося постачання в Білорусь і Молдову. Продажі електроенергії на експорт групою компаній ДТЕК збільшилися за цей період в 11 разів.

Наступного року новим перспективним напрямком для українських експортерів стануть Польща та країни Балтії. На думку генерального директора компанії Максима Тимченка, вже за кілька років обсяги продажів електроенергії на експорт з України можуть зрости щонайменше в чотири рази — до 25 ТВт–годин на рік. Проте для цього необхідно провести масштабну модернізацію виробничих потужностей, інвестувати у розвиток внутрішньої та експортної мережі ліній електропередач. Зокрема, тільки в мережі до 2015 року треба інвестувати не менше 20 млрд. грн. Крім того, важливим кроком для збільшення обсягів виробництва електроенергії на експорт має стати масштабна програма приватизації теплових електростанцій та шахт, що забезпечують їх вітчизняним паливом — вугіллям.

Допоможемо позбутися Росії

Потреба в українському струмові з боку європейських споживачів не забариться. Незважаючи на будівництво Росією газового «Північного потоку» і активне лобіювання аналогічного газогону півднем Європи, наші західні сусіди наполегливо шукають альтернативу російському газові. Передусім зменшуючи обсяги його використання в промисловості. Заміщення газу електроенергією і, відповідно, збільшення обсягів споживання останньої — це безсумнівна тенденція найближчих двадцяти років. За оцінками Eurelectric, частка електроенергії в енергобалансі ЄС iз 20% у 2010 році має збільшитися приблизно до 27% у 2030 році. А отже, Україна має можливості для нарощення своєї частки в енергозабезпеченні Європи.

Поштовхом для збільшення обсягів експорту може стати зниження оптової ринкової ціни на струм, яку встановлює Нацкомісія з регулювання електроенергетики. Це станеться, якщо тарифи для побутових споживачів будуть доведені до економічно обґрунтованого рівня, а рівень перехресного субсидіювання (коли в тариф для промисловості закладається соціальна компенсація тарифу для населення) буде знижуватися. Чим більшою буде різниця між гуртовою ціною в Україні та ціною в Європі, тим привабливішим буде експорт. Знеструмленням внутрішнього ринку це не загрожує, бо наші потужності використовуються сьогодні не більш як на 20—30%. А отже, при бажанні, можуть виробити достатньо струму, аби забезпечити і себе, і європейців.

Анатолій МІЩЕНКО