Десна в бетоні

Коли чинна влада починає розмови про прогресивні реформи, «стабільність», «добробут» та «порядок», який ощасливив країну після останніх президентських виборів, подібні історії є найпоказовішими прикладами протилежного. Два тижні тому на березі річки Десна (у водоохоронній та рекреаційній зоні поблизу села Зазим’я, за 10 кілометрів від київського водозабору) розпочали вирубування дерев. За перший же день знищено близько сотні насаджень. Члени Об’єднання садівничих товариств «Урочище Зазим’я» першими забили на сполох — викликали міліцію та повідомили про інцидент на «гарячу урядову лінію». Вирубку припинили за кілька днів тільки після втручання народного депутата та сюжету про інцидент на одному з телеканалів. Проте садiвники переконані, що це справа рук двох фіктивних громадських організацій, які з 2003 року намивають берег під забудову. Екологи висловлюють занепокоєння, нові посадовці з прокуратури визнали дії незаконними, однак є обґрунтовані побоювання, що і цього разу все вирішиться на користь «умовних одиниць».

Подарунок від сільради

Вісім років тому у членів садового товариства «Урочище Зазим’я», що на мальовничому березі оспіваної Довженком Десни, з’явилися дивні сусіди. Громадські організації садівничі товариства «Зазим’я–17» та «Зазим’я–18» отримали безкоштовно шість iз половиною гектарів від Зазимської сільської ради. Причому рада дала їм землю не комунальну, а державну. У дивний спосіб цей маленький державний орган вилучив площі із Вище–Дубечанського держлісгоспу. Намита територія, на якій зводяться сім котеджів (розташована біля річки в деяких напрямках на відстані не більше 65 метрів), перекрила доступ дачників до пляжу. Скоро вони з’ясували, що засновники обдарованих сільрадою організацій — взагалі якісь «віртуальні люди»: за адресами проживання садівники їх не знайшли, а багато власників ділянок мешкають в інших областях, хоч «Зазим’я–17» та «Зазим’я–18» зареєстровані як місцеві громадські організації.

Голова Ради Об’єднання садівничих товариств «Урочище Зазим’я» Валентин Тихонов показує стос папок зі зверненнями, відповідями, рішеннями судів. «Двадцять років тому, коли ми отримали по п’ять соток під садівництво, будувати на берегах категорично заборонялося. А в 2005 запрацював земснаряд, почали гідронамив. Від того також замулилися входи в затоки Десни — великі рибні нерестилища, які фактично були знищені, також змінилося русло Десни. Підозрюю, що сесії 2003 року, на якій передавали ділянки, взагалі не було. Міжнародна благодійна організація «Екологія–Право–Людина» зробила запити в кільканадцять державних структур і у відповідях дістала дві копії рішення — одна з версій доповнена четвертим пунктом, який, крім передачі «Зазим’ю–17» і «Зазим’ю–18» землі, дозволяє гідронамив території за їхнiй кошт. Інша ж складається лише з трьох пунктів...— каже пан Валентин. — Минули роки, є позитивні зрушення, але відповідні органи можуть заплющити очі й на намив, і на «свіжу» незаконну вирубку».

Члени «Урочища Зазим’я» з 2005 року пишуть також до Броварської районної прокуратури. У зверненнях «Екології–Права–Людини», окрім того, що сільрада перевищила свої повноваження, подарувавши державний ліс, наголошується: рішення цього органу замало і для здійснення гідронамиву. Потрібно ще «добро» від Держводгоспу, басейнових управлінь водних ресурсів. Також у зверненнях ішлося про притягнення до відповідальності осіб, причетних до підробки рішення Зазимської сільської ради та щодо здійснення перевірки виконаних робіт. Марно.

«Порушень не виявлено»

Валентин Тихонов говорить, що у процесі переписки з державними органами, яка тривала роками, «з’ясувалося, що фінансує цю діяльність Леонід Трінчер, який керує ТОВ «Апстир Континентал Юкрейн». «Ця фірма фактично і займається намивом та будівництвом. А 17–те та 18–те «Зазим’я» існують для окозамилювання», — певен Тихонов.

Забудовники, користуючись дорогою території «Урочища Зазим’я» (для перешкоджання заїзду з вкраденим родючим ґрунтом дачники перегородили в’їзд шлагбаумом, який існує понад 25 років і законність якого необхідно було підтвер­джувати в судах), на намиту територію навезли більше 600 КамАЗів родючого ґрунту. Землю брали, майже «не відходячи від каси», — з родючих лук по сусідству. Символічний штраф за ці незаконні дії — чи не єдине, чим відповів забудовник. Державна екологічна інспекція стягнула 180 тисяч гривень (зазначимо, що така сума не відповідає ринковій ціні ґрунту). Але Броварське РВ МВС України та місцева влада на цей інцидент ніяк не зреагували — сплюндровану територію не змусили рекультивувати.

Натомість у 2009 Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель визнала, що передача землі відбулася всупереч законодавству. Проте заступник начальника інспекції Бредіхін посилався не на те, що сільрада не мала такого права, а на статтю 118 Земельного кодексу — «відсутнє будь–яке посилання на заяви громадян, зацікавлених у приватизації земельної ділянки». Генеральна ж прокуратура у своєму висновку того не побачила: «порушень чинного законодавства в ході перевірок не виявлено» (лист від 09.07.10).

Та дачники вирішили не здаватися. І після того, як на посадах контролюючих органів змінилися люди з переходом влади до «регіоналів», стали писати нові звернення. У Київській обласній прокуратурі нарешті зреагували: «Перевіркою встановлено, що рішення Зазимської сільської ради... прийняті всупереч вимог ч. ч. 6, 7, 8, 9 ст. 118 Земельного кодексу України... У зв’язку із чим 10.10.11 Броварською міжрайонною прокуратурою заявлено два позови в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в Киівській області». Однак казус виявився в тому, що Держкомзем, інтереси якого, як значиться у листі обласної прокуратури, порушили, сам цих порушень не бачить, про що згодом повідомив у листі.

Хочуть ще?

А поки «регіональні» чиновники вирішують, є порушення законодавства в цій історії чи ні, місця під котеджі стали розширюватися. 14 листопада неподалік намитої території вирубано близько сотні дерев. «Виконавці робіт повідомили, що замовником є Володимир Тимченко (мешканець села Зазим’я, прізвище якого згадується у матеріалах «розбірок зі шлагбаумом», там він визначає себе як комендант «Зазим’я–17» і «Зазим’я–18». — Авт.). Міліція, що прибула на місце вирубки, не зупинила процес — вирубка продовжувалася ще три дні. А на «гарячій урядовій лінії» відоповіли, що зреагують за 15—30 днів», — розповідає Валентин Тихонов.

«Для чого в Україні існують органи прокуратури, ВБЕЗ, СБУ, якщо фактично державну землю можна без будь–яких законних підстав переводити в землі запасу сільради, а потім надавати в приватну власність? Деснянський водозабір можна так легко забруднювати і фактично знищувати...» — обурюється дачник Олександр Бобир.

Пшонка занепокоївся щодо річки

Директор Київського еколого–культурного центру Володимир Борейко говорить, що небезпека подібних до цієї ситуацій полягає в тому, що «кожна дача — це маєток, де часто немає каналізацій, туалети не мають бетонних прокладок, на городі і в садах використовують пестициди. Усе це змивається до річки. А Десна є стратегічним ресурсом Києва — його мешканці цю воду п’ють. На мій погляд, потрібно прийняти державну програму, яка забезпечить чистоту питних ресурсів. Варто створити національний парк, який оберігатиме береги».

Про небезпеку заговорив і Генеральний прокурор Віктор Пшонка, який на колегії звернув увагу на те, що проблеми, пов’язані з водними відносинами, «набули надзвичайної актуальності для нашої держави». Тож хотілося б сподіватися, що занепокоєння Генпрокурора матиме не лише характер констатації, а й стане підставою для конкретних дій у цьому напрямку.