Уже на початку ХХ столітя іспанський філософ Ортега–і–Гассет писав, що читач не встигає за кількістю виданих книжок, а «нове мистецтво апелює до особливо обдарованої меншості», здатної осмислити книжковий потік і відібрати в ньому все найбільш вартісне. Саме про якість цієї обдарованої меншості хотілося б поговорити в контексті XІІІ Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року’2011».

Ми сидимо на кухні «Кальварії»: офіс і дім Анетти Антоненко, як це часто буває, — це одна й та сама квартира на Гоголівській. Горіхово–шоколадна британська висловуха Мілка виходить на розвідку — її оперативні дані по запаху, доторку, лояльності, очевидно, склалися в сигнал «безпечно», і вона підставляє свою красиву голову — можна гладити. Я відволікаю господиню від важливої суботньої справи — Анетта Антоненко пише листа в МЗС. «Ми за місяць повідомили українське посольство у Франції про програму нашого перебування, нічого в них не просили, просто запросили на зустрічі, адже вперше за багато років у країну приїжджають 8 українських видавців. Ви думаєте, хтось відреагував? Лист буде складатися з трьох речей — кляуза на українське посольство у Франції і подяка нашим культур–аташе і екс–послу в Норвегії. Під час поїздки видавців у Норвегію минулого року вони зробили фуршет, прийшли посол, аташе з культури, був Ерленд Лу, ми в маленькому залі чоловік на 40 попили вино, каву — більше нічого не потрібно було». Враження від поїздки у Францію ще зовсім свіжі — у п’ятницю «делегація» з 8 осiб тільки повернулася з Парижа і Коньяка, тому розливаємо каву і починаємо з останніх новин.

Французький інститут в Україні і «Артхаус Трафік» уже який рік намагаються нас привчити до думки, що необов’язково їхати у травні в Канн, щоб побачити найкращі світові кінопрем’єри, можна трохи перечекати і за якихось півроку в Києві переглянути певні картини з каннської програми. Щоправда, найгучніші фільми цьогорічного фестивалю в українських кінотеатрах уже були (приміром, «Шкіра, в якій я живу» Педро Альмодовара, «Меланхолія» Ларса фон Трієра чи «Дерево життя» Терренса Маліка, або «Щось не так із Кевіном» Лінн Рамзі, який показали в рамках фестивалю «Нове британське кіно» й обіцяють випустити в прокат). Тому організатори традиційного «Вікенду в Канні» зосередилися на французьких стрічках фестивалю, а також запросили до Києва як відомих, так і кінематографістів–початківців.