2011–й — ювілейний для одного з найвідоміших українських фільмів. Успіх «Захарові Беркуту» забезпечила блискуча творча група: сценарний варіант відомого роману Івана Франка написав Дмитро Павличко, режисером став автор славетного «Камінного хреста» Леонід Осика, художником–постановником — Георгій Якутович, музику написав Володимир Губа, головних персонажів зіграли Василь Симчич, Костянтин Степанков, Іван Гаврилюк, Антоніна Лефтій, Іван Миколайчук, Борислав Брондуков... Роботу ж Людмили Семикіної — художника з костюмів — і глядачі, і кінознавці донині згадують як неперевершену. «УМ» зустрілася із Людмилою Миколаївною, щоб згадати, як усе відбувалося 40 років тому.

За гучною назвою стоїть колекція португальського галериста і арт–дилера Агостіно Кордейро, в якій переважають роботи сучасних іспанських та португальських художників. Із 60 імен, представлених у Києві, — 22 португальські і 26 іспанські. Більшості публіки вони нічого не говорять, адже відомими стають лише ті, хто засвітився на американському або британському арт–ринку, тому флагманськими роботами виставки стали два портрети американця Енді Ворхола, засновника поп–арту, ікони сучасного мистецтва в історичному його значенні.

«Уляну не щастило по життю й по смерті — теж...» — написав на своїй сторінці у Facebook Михайло Бриних і розпочав збір грошей на пам’ятник письменнику Олесю Ульяненку. Взагалі–то пам’ятник є — це барельєф скульптора Володимира Щура. Стелу з червоного граніту, яку завершує мідний лик письменника, накладений на білий мармур, — від цього створюється враження, що Ульяненко зображений на великому білому аркуші паперу, — встановив друг Уляна архітектор Ігор Муринець. Тільки, як виявилося, упорядкування могили здійснили «в борг». «Частина грошей лишилася з похорону, але її не вистачило на пам’ятник, загальний кошторис якого разом з оздоблювальними роботами — 40 тисяч гривень. Родина передала 23 336 грн. Зараз триває збір коштів, оскільки пам’ятник поставили в борг. На цей момент зібрано 4 200 грн.» — скрупульозно пояснює Михайло Бриних.