Зібрали — і на завтра не залишили...

24.11.2011

Сьогодні вже практично очевидно: українські аграрії, незважаючи на поліпшення життя вже сьогодні та інші об’єктивні труднощі в економіці, виростили стільки зерна, скільки їм не вдавалося ще за всю історію незалежної держави. Остаточну цифру ще підраховують, але позавчора Прем’єр–міністр Микола Азаров оцінив її навіть оптимістичніше, ніж Президент Віктор Янукович кількома днями раніше. Якщо останній невпевнено спрогнозував, що цей показник може наближатися до 55 млн. тонн, то глава уряду сповiстив, що відмітку «55» країна вже пройшла і при цьому продовжує завозити збіжжя до комор. Й одразу ж дав бадьоре інтерв’ю на цю тему урядовій пресі.

 

Селянам допомагали вчені. І сонце...

Якщо відлік врожаю так і зупиниться на названій Миколою Азаровим позначці, то це означатиме, що цьогоріч український АПК зібрав для своїх і чужих громадян на третину більше хліба, ніж торік. І навіть на 2 млн. тонн більше, ніж було у до цього рекордному 2008 році! «Тож проблема продовольчої безпеки України цілком вирішена», — сказав країні Прем’єр.

А ще, окрім цих самих 55 млн. тонн зернових, українські піддані зможуть споживати 12 млн. тонн масляничних культур, 8,5 млн. тонн овочів і навіть знову ж таки рекордні 23 млн. тонн «другого хліба». Тобто картоплі. Тієї самої, яку — через низьку закупівельну ціну — фермери навіть не викопують iз полів, залишаючи на перегній.

Поки контора рахує, глава українського уряду зумів з’ясувати, які саме фактори дозволили не найбагатшим у світі українським селянам так чудово погосподарювати. До них влада віднесла збільшення посівних площ та підвищення середньої врожайності — з минулорічних 28 до 36 ц/га. «Вплив природного фактора на врожайність зернових становить близько 30%, — чесно зізнався Прем’єр. — Приблизно стільки ж дає використання якісного насіння і гібридів сільськогосподарських культур, а також дотримання правил сівозміни. Ще третину нам дає втілення інноваційних рішень».

Цифри, які показали Азарову, свідчать: генетичний потенціал нових сортів ярого ячменю — вітчизняної, звичайно ж, селекції — становить 70 ц/га, озимої пшениці — до 110 ц/га, кукурудзи — 140 ц/га. «І це не так звані «кабінетні викладки». Ось в одному з господарств офіційно зафіксували рекордний для кукурудзи показник 192 ц/га», — з гордістю за українських селекціонерів, яким за їхню працю держава платить жалюгiднi копійки, заявив Прем’єр.

Як український ячмінь на голову...

Але найголовніше у цій ситуації, що врожай, за словами Миколи Яновича, у рази перевищує максимальні потреби українців. А тому залишки логічно було би продавати за кордон. За приблизними підрахунками, йдеться про 24—25 млн. тонн зерна. «Треба мати чітку стратегію експортної політики», — невідомо кому порадив Прем’єр–міністр після того, як саме з його подачі, запроваджуючи то квоти, то експортне мито, уряд показав усьому світу: Україна не має жодної стратегії продажу своєї сільськогосподарської продукції за кордон.

Як планує очільник нашого уряду, експорт аграрної продукції, щоправда, не сировини, а у переробленому стані, може приносити до держказни додаткових 40 млрд. гривень. Сума, яка перевищує два невидані нам транші кредиту МВФ, для влади була б не зайвою. Надто нині, коли проти дефіциту держбюджету вона не може знайти жодного адекватного рішення. Але з огляду на стан нашого переробного комплексу та реальні можливості експорту, про ці гроші залишається говорити тільки використовуючи умовний спосіб.

«Перед ученими поставлено завдання: розробити стратегію переробки вітчизяної сільськогосподарської сировини: на біоетанол, біодизель, шрот...Українська держава розглядає зернові запаси як валютно–грошовий резерв і вбачає свою перспективу у формуванні світового запасу зерна при ООН», — продовжив мріяти Прем’єр та ставити перед країною завдання, як це робили чи не всі його попередники.

І при цьому чудово розуміючи дуже просту річ: реально, на що ми можемо претендувати найближчим часом — це експорт сировини. У нашому випадку — зерна. Успіхи тут, щоправда, є. Станом на нинішній день Україна займає перше місце у світі за експортом ячменю, третє — за експортом кукурудзи, і восьме — пшениці. Останнє, щоправда, до перемог Кабміну Миколи Азарова віднести важко: продаж пшениці за кордон суттєво впав, і ми пропустили на свої лідерські місця наших вічних конкурентів — росіян iз казахами. Завдяки сміливим експериментам українського Кабміну, який, усiляко забороняючи відвантажувати зерно з вітчизняних портів, ставив перед собою масштабні завдання: не допустити подорожчання хліба, хоч трохи наповнити митними зборами держбюджет та головне — усунути з ринку транснаціональні трейдерські компанії, замінивши їх на так звану державну. Яка при ближчому погляді виявилася не так щоб зовсім державною, але такою, що належить ну дуже впливовим і близьким до державної влади людям. Масштабний експеримент із заміни, утiм, iз тріском провалився...

Сухий ґрунт — голодний рік

Але ніхто із влади не прокоментував інший, не менш важливий аспект аграрних проблем. Ідеться про врожай наступного, 2012, року, який уже почали прогнозувати фахівці. І очікування тут аж ніяк не райдужні. Скажімо, такий нюанс: нинішньої осені українці практично не виймали з шаф свої парасольки. Фактори, які забезпечують хороший настрій мешканцям міст, можуть зіпсувати всі карти аграріям: за даними Гідрометцентру, на даний момент у країні спостерігається одна з найсильніших посух за останні десять років. «Така аномальна осіння посуха була зафіксована на нашій території, окрім 2011, ще двічі — в 1891 та 1921 роках», — сказав «УМ» академік–секретар відділення рослинництва НААН Олександр Іващенко.

Отже, тільки 10—15% площ в Україні оптимально зволожені, а на 70—80% площ 10–сантиметровий шар ґрунту майже сухий. «Ми на чотири тижні змістили період вегетації, — додає академік–секретар НААН Сергій Булигін. — А проблема нестачі вологи стає щоразу гострішою. Від нестачі води у ґрунті нині страждає навіть Полісся». Оскільки, за твердженням науковців, саме волога у наших умовах є головним фактором забезпечення врожайності, сподіватися на диво не доводиться.

Фахівці додають, що й це ще не межа погодних проблем, з якими зіткнеться наш агросектор наступного року: синоптики не виключають, що нинішня зима буде морозною, а весна 2012 — такою сухою, як і осінь... До того ж нерозв’язані питання АПК — диспаритет цін на агро– і промислову продукцію, недоступність банківських кредитів тощо — ніхто не скасовував. І якщо вони — завдяки сприятливим погодним умовам — не зіграли проти врожаю у 2011, то наступного року можуть дати синергетичний ефект.

Цифра, яку «не на диктофон» озвучують науковці, — більше ніж скромна. Наступного року врожай зернових становитиме всього лише 40 млн. тонн. Або й менше...

Найкращий прогнозист — рахівник у коморі

Слово «або» чи не найкраще ілюструє рівень прогнозування, яким може похвалитися українська вітчизняна наука. Якщо хтось не вірить, згадаймо, як учені та чиновники «робили ставки» на врожай–2011. Спочатку профільне міністерство сміливо заявило, що держава точно збере більше, ніж торішніх 38 млн. тонн (хоча і число «38» тоді вгадали не одразу, і чиновники до останнього стверджували, що буде 42 млн. тонн). Потім лунали щоразу сміливіші прогнози, у яких обережні представники влади, намагаючись не висовуватися поперед свого безпосереднього начальника, називали щоразу більші цифри: 42, 45, довга пауза, 47, 48, близько 50...

Відсутність прогнозування врожаю у державі, яка сміливо називає себе житницею, — це не підстава для сміху чи фіксування чергового курйозу керівництва держави. Це проблема, через яку ми втрачаємо наші заробітки. Адже, не знаючи наперед — на відміну від інших держав, які прораховують майбутній урожай iз великою точністю, — ми будуємо наші економічні взаємини з торговельними партнерами фактично наослiп. Якщо, наприклад, повністю відкинути від квотувально–експортної метушні нашої влади корупційну складову і пояснити такі потуги лише бажанням забезпечити країну хлібом, то цілком очевидно таке: не знаючи, скільки ми зберемо, країна втратила величезні кошти та сегменти на ринку через штучне призупинення експорту.

«Ситуація зрушиться, якщо на нас, тобто на агропромисловий комплекс, працюватиме «Січ–2» (український космічний супутник, виведений на орбіту у серпні 2011 року. — Ред.) і його буде під’єднано до європейської системи», — сказав Сергій Булигін. Наразі ж ми не можемо прогнозувати не лише врожай, а й значно простіші речі — якою, скажімо, буде погода. Що — за умов не розвиненої у країні агротехніки — чи не найбільше впливає на врожай. Навіть, як кажуть експерти, більше, ніж тих 30% складових урожаю, які називає Прем’єр.

«Прогнози стану погоди, які ми сьогодні можемо собі дозволити, працюють лише 7 днів, — продовжив Олександр Іващенко. — А треба, щоб хоча б три місяці».

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ,
Ольга БОНДАРЕНКО

  • І хліб, і до хліба

    Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>

  • Японський трактор у лізинг

    Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>

  • Аграрна арифметика

    Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>

  • Наша риба впіймала шхуну

    Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>

  • Росіяни хочуть солі?..

    Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>