Сергій Шолох, директор радіо «Континент», який ось уже більше трьох місяців перебуває в одній з європейських столиць, позавчора повідомив у інтерв'ю «Громадському радіо», що він не збирається повертатися в Україну для участі в судовому процесі, а приїде тільки тоді, «коли будуть судити Медведчука і Кучму» — «тоді я буду як свідок».
Коментуючи для «Громадського радіо» позови Самбур та Воротніка проти «України молодої» та «Української правди», Шолох визначив у них «декілька пластів»: «По-перше, це придушення інтернет-преси. Друге: ці двоє позивачів нічого не змогли зробити, жодного замовлення вони не виконали, вони намагаються себе продавати в якийсь передвиборчий штаб... По-третє, це спроба витягнути мене в Україну. Ці спроби відбуваються вже досить довго. Принаймні за ці сто днів, що я за кордоном, тричі мене намагалися схопити і вивезти. Нічого не вийшло і не вийде».
Директор закритого владою радіо «Континент» припускає, що в Україні на нього чатує небезпека, навіть більше того: «Я чітко розумію: як тільки я перетну кордон, мене схоплять. І ті погрози, які оприлюднені на сайті «Опозиція», будуть виконані. Там чітко сказано, що Сергія Шолоха, його тіло без голови буде знайдено на одному з київських смітників. Це реальна погроза. Я знаю, що згідно із законом України, Генпрокурор має порушувати кримінальну справу за фактом публікації у пресі. Тому я звертаюся до Генерального прокурора, щоб він дослідив цей сайт — oppo.info, — де є реальна погроза на мою адресу, з моїм прізвищем. У такій ситуації повертатися в Україну безглуздо».
Коли Валентина Руденко, радник Президента Віктора Ющенка, у 2006 році на великій нараді у Секретаріаті (тоді так називалася президентська адміністрація) казала, що Росія готується до війни з Україною, інші відповідали, що це її суб’єктивний погляд. >>
Із минулого квітня, коли врешті-решт прийняли закон про суспільне мовлення, активно обговорюються питання перетворення у нову за суттю і змістом, не залежну від влади структуру державної Національної телекомпанії, видимою частиною якої для широкого загалу є ефіри Першого Національного. >>
Депутат кількох скликань, нині керівник Комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформації Микола Томенко для оприлюднення свого ставлення до телевізійних політичних ток–шоу і їх ведучих активно використовує блогосферу. Він різко негативно ставиться до того, що громадянин іншої країни Савік Шустер веде, по суті, передвиборчі програми, що заборонено законом, і закликає податківців прискіпливіше слідкувати за доходами телевізійників–заробітчан. У розмові з Миколою Володимировичем ми вирішили з’ясувати, чи такі досить радикальні судження й оцінки в інтернет–просторі трансформуються в офіційні депутатські запити й ініціативи. >>
Якщо інформацію про життя в Україні черпати з ефірів телеканалів, можна вважати, що влада тільки те й робить, що дбає про «маленьких» українців, і живемо ми чи не найкраще у світі. Насправді ж маємо суціль економічні й політичні проблеми, а свобода слова засобів масової інформації здебільшого перетворилася на піар можновладців. Чому нас, м’яко кажучи, дезінформують і чи можна боротися з інформаційними маніпуляціями — з цими питаннями ми звернулися до медіа–експерта Наталії Лигачової. >>
Минулого тижня Верховна Рада 345 голосами призначила на посаду голови стратегічного перед виборами парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Юрія Стеця. З народним депутатом–медійником, кандидатура якого стала компромісом для провладних й опозиційних сил, говоримо про можливості відстоювати права опозиційних журналістів та майбутні парламентські вибори. >>
Запроваджувати День україномовної преси недоцільно — так написала від імені Президента України Ганна Герман у відповіді на звернення Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса. Звернення було датоване 25 листопада 2011 року, «Україна молода» писала про цю ініціативу. Відповідь радника Президента — керівника головного управління з гуманітарних і суспільно–політичних питань АП датована 3 січня. Те, що пані Герман не вклалася у визначений законом термін відповіді, — дріб’язок у порівнянні з висловленою позицією влади. >>
