Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Григорій Гаркуша.
У Колонній залі Національної філармонії відбувся ювілейний вечір з нагоди 70–річчя від дня народження і 45–річчя творчої діяльності народного артиста України Григорія Гаркуші.
«З маленьких стежин починається велика дорога», — відзначила ведуча концерту, народна артистка України Тамара Стратієнко. — Григорій Гаркуша народився на Дніпропетровщині. Батько його був ковалем, сам Григорій оволодів професією слюсаря. Та музика, поезія і пісня полонили його з дитинства. Він навчився грати на баяні, одночасно брав уроки вокалу. До слова, саме Гаркуша був першим випускником Дніпропетровського музичного училища, який вступив на вокальний факультет Московської консерваторії».
Нині в репертуарі артиста, професора Національної музичної академії України Григорія Гаркуші — понад 700 пісень. Різних жанрів. Він своєрідно інтерпретує камерні твори і народні пісні, виконує твори сучасних композиторів i класикiв — Генделя, Шуберта, Россіні, Верді. На ювілейному концерті слухачі мали нагоду переконатися у його творчій багатовекторності. Ось поринаєш у неповторний світ романсу («Не лукавь», «Живет моя отрада»)... Усміхаєшся, коли артист виконує жартівливі «Ой, кум до куми», «Підкручу я чорні вуса»... Настроюєшся на ліричний лад, коли чуєш «Сніг на зеленому листі», «Осіннє золото»...
Сам ювіляр тримався скромно, був небагатослівним. Загравання з публікою — це не його прийомчики. Головне— відчуваєш, що пісні у його виконанні — це щира розмова з кожним. А ще глядачів чекав сюрприз — артист вийшов на сцену з ложками і виконав на них соло. Потім iще й на гармошці зіграв.
Наостанок Григорій Гаркуша поділився сокровенним: «Головне у мене — онучка Танечка, якій пішов перший місяць». І додав: «Дякую, що ви прийшли мене привітати. Думаю, Бог дасть сили і голосу, щоб iще попрацювати».
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>