В убогості — жіноче обличчя

18.10.2011

Якщо в сім’ї на кожну людину припадає менш ніж 1025 грн. на місяць, то вона вважається бідною. А таких сімей, як розповіла старший програмний менеджер Програми розвитку ООН в Україні Катерина Рибальченко, в нашій країні у 2010 році нарахували 24,1 відсотка. Саме з цієї, сумнівної як на погляд просто обивателя, а не науковця, відмітки — 1025 грн. — вираховують соціологи українських бідняків. Тому соціологи й можуть констатувати, що в Україні... скоротилася кількість бідних людей. Порівняно з 2008 роком — на 2,3 відсотка. Такі премудрості офіційної статистики.

Тим часом, і це визнають навіть соціологи, народжувати дітей в нашій країні — ризикована справа. І йдеться не про рівень медицини, а про банальну можливість прогодувати малечу. Статистика свідчить: якщо подружжя зважується на другу дитину, воно ризикує перейти в категорію бідних. Адже 40,7 відсотка сімей з двома дітьми перебувають за межею бідності. А якщо ви маєте трьох і більше дітей, то бідність стає майже невідворотною. Так, серед багатодітних сімей в Україні 58,4 відсотка мають гроші лише на харчування та оплату комунальних послуг.

Саме показник «проїдання» коштів є показником забезпеченості населення. Згідно з сьогоднішніми стандартами, якщо 75 відсотків усіх доходів сім’ї йде на харчування, така сім’я вважається бідною. Опитування, проведене спеціалістами з Програми розвитку ООН в Україні, показало, що 21,5 відсотка домогосподарств не мають мобільного або стаціонарного телефону; 39,2 відсотка сімей не мають доступу до медичної допомоги; 33,4 відсотка проживають у поганих житлових умовах; 17,6 відсотка не можуть дозволити собі купити подарунок друзям чи запросити їх до себе додому. Відпочинок поза домом, наприклад у кав’ярні, клубі чи ресторані, не можуть дозволити собі 34 відсотки українських сімей; купити квиток на концерт або до театру не можуть 13,4 відсотка. Цікаво, що третина бідних (34 відсотки опитаних) вважають, що забезпечити їх має держава.

Якщо узагальнити портрет типового українського бідняка, то це буде немолода жінка­пенсіонерка без вищої освіти, яка проживає у сільській місцевості.

Високий відсоток бідності, як не дивно, не сприяє зростанню протестних настроїв. Як розповів заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова Михайло Міщенко, вкрай незначний відсоток бідного населення готові брати активну участь у масових акціях протесту. Більш активну життєву позицію займають представники так званого «середнього класу». Отже, перефразовуючи класика, воли не ревуть не лише якщо їхні «ясла повні», а й тоді, коли відчувають себе охлялими від недоїдання та «запаханості».