Леся Українка чи «регіоналка»?

05.10.2011
Леся Українка чи «регіоналка»?

Пам’ятний знак на честь Михайла Драгоманова. (Фото автора.)

Напередодні 170–річчя від дня народження видатного українського письменника, публіциста, педагога, громадського діяча Михайла Драгоманова наша газета проанонсувала ювілейні заходи, що відбувалися на його малій батьківщині, у місті Гадяч. Спершу в приміщенні «іменної» школи №2 (саме на цьому місці стояв будинок тодішнього повітового училища, в якому навчався майбутній просвітитель) відбулася всеукраїнська науково–практична конференція. Наступного дня тут відкрили меморіальну дошку. А головні урочистості тривали в оновленому урочищі «Зелений гай», де свого часу стояв просторий кам’яний «дачний» будинок родини Косачів—Драгоманових.

 

Партквиток як перепустка. Куди?

У тому затишному сімейному гніздечку в 1893—1906 роках практично щоліта жила найвідоміша представниця славетного роду — Лариса Косач, знана у світі як геніальна поетеса Леся Українка, сюди навідувалися її друзі, побратими — Ольга Кобилянська, Микола Лисенко, Гнат Хоткевич та інші. На місці, де стояла згадана «дача», урочисто відкрили дерев’яний «будиночок–імітацію» та пам’ятний знак на честь Михайла Драгоманова. Потім у літньому амфітеатрі виступали професійні та самодіяльні артисти, на території урочища відбувалися народні гуляння.

Щоб нарешті упорядкувати це святе для кожного свідомого українця місце викладеними сучасною тротуарною плиткою пішохідними доріжками, розчищеними алеями, «острівцями» відпочинку і, власне, «оживити» його, зроблено чимало. За це, здавалося б, треба тільки дякувати ініціаторам доброї справи, тій же таки владі. Якби остання не зробила все для того, щоб за чималі бюджетні кошти (загалом на святкування ювілейної дати з бюджетів різних рівнів передбачалося витратити 754 тис. грн. ) фактично «вивітрити» звідси дух Лесі Українки, Михайла Драгоманова, Олени Пчілки.

Судіть самі. Головним «натхненником» такого широкого відзначення згаданого ювілею став заступник Голови Верховної Ради Микола Томенко, котрий ініціював прийняття парламентом відповідної постанови. Минулої п’ятниці він приїхав у Гадяч разом із однопартійцем, заступником голови обласної ради Володимиром Марченком. Але ці владні БЮТівці, щоб не «перетинатися» з повпредами чинної виконавчої влади, з’являлися в урочищі й у школі лише... через кілька годин після початку офіційних урочистостей, для них там влаштовували окремі заходи. Такі партійні «маневри» на ювілеї людини, яка над усе хотіла об’єднати українців, м’яко кажучи, дивували.

Ще більше обурювала багатьох присутніх запопадливість місцевої «регіональної» влади, яка перед приїздом «губернатора» Олександра Удовіченка «прикрасила» Лесин гай одразу чотирнадцятьма (!) прапорами Партії регіонів. При цьому взагалі «забули» про Державний прапор — ніде не було жодного синьо–жовтого знамена! «А що, й Лесю Українку та її дядька вже прийняли у Партію регіонів?» — іронізували місцеві дотепники...

«Банний» дух на дачі світочів українства

А чого варта ота недешева «імітація» дачного будинку родини Косачів—Драгоманових? Біля тепер уже двох пам’ятних знаків (перший, на честь Лесі Українки, там спорудили раніше) із масивних колод склали звичайний дерев’яний «зруб» із надсучасним дахом, який чомусь назвали «альтанкою». Хоча вона незрівнянно більше нагадує «русскую ізбу» чи «баню» або сауну в маєтку якогось сучасного «крутелика». Її «нутрощі» з такими ж масивними дерев’яними столами та лавами і викладеною керамічною плиткою підлогою тільки підсилюють отой «банний» дух.

Споруда навіть віддалено не нагадує ошатну двоповерхову кам’яницю з колонами і верандою, що була «літньою резиденцією» Лесі Українки. Не кажучи вже про перенесення в цю воістину райську місцину над Пслом, яку геніальна поетеса називала «найукраїнішою Україною», цілковито чужих традицій будівництва. Така ж «подібність» до реалій утілена і в облаштуванні біля ще однієї «оази відпочинку» двох нібито «косачівсько–драгоманівських» криниць, де звичайні бетонні «кільця» iз застояною брудною водою обнесли аналогічними «міні–зрубами» з дашками. Хоча кілька років тому зовсім в іншому місці відкривали «справжню Лесину криницю» (за переказами, саме з її чистих джерел пили воду Косачі—Драгоманови). Однак ту криницю вже встигли занедбати, тож її джерела замулилися, і вона пересохла...

Під «шумок» оновлення урочища тут вирубали й залишки саду, який свого часу милував око знаменитих завсідників садиби, під сучасною тротуарною плиткою «поховали» рештки фундаменту того ж таки «дачного» будинку. І це при тому, що згадана скромна автентика мала незрівнянно вищу історичну цінність, ніж усілякі сумнівні «імітації». За таких обставин граматична помилка на стрічці вінка «від облдержадміністрації» (якісь мудрагелі написали «Лесі Українкі»), покладеному на урочистостях до одного з пам’ятних знаків, видається вже iстотною «дрібницею»...