Поскаржишся до прокуратури — посадять

Голова комісії з питань протидії незаконному поглинанню і захопленню підприємств на території Дніпропетровської області Іван Ступак ще кілька місяців тому був оптимістично налаштований щодо подолання проблеми рейдерства. «Усі люди, які займалися рейдерством, нам добре відомі, — заявляв Іван Іванович місцевим ЗМІ. — Раніше вони використовували слабкість влади. Необхідно було їм дохідливо вказати, що існують певні правила для здійснення тих чи інших дій. І ось, починаючи з березня 2010 року, на Дніпропетровщині немає і не може бути незаконного захоплення підприємств. У провадженні залишилося близько десяти такого роду справ».

Найрезонанснішими серед них пан Ступак назвав Рибальський кар’єр, П’ятихатський елеватор, концерн «Весна» та Дніпро­дзержинський домобудівний комбінат. При цьому Іван Іванович запевняв, що ці справи буде завершено вже до кінця нинішнього вересня. Але про щось подібне на Дніпропетровщині не чути й близько.

Жінка не зламалася

Зате, немов грім серед ясного неба, нинішній вересень для місцевої влади ознаменувався діаметрально протилежним поворотом подій. Про своє звернення до Європейського суду з прав людини у французькому Страсбурзі заявили засновник кредитора вищезгаданого ВАТ «Дніпродзержинський домобудівний комбінат» Олег Акерман i директор інвестора підприємства Вікторія Богач. Заявили після того, як перший провів у слідчому ізоляторі два роки, а друга — і взагалі 3,5.

При цьому щодо Акермана справа до суду так і не дійшла. А от Вікторія Богач дістала три роки позбавлення волі з відстрочкою покарання, хоча прокурор просив для неї всі десять! Нині Апеляційний суд скасував цей вирок і повернув справу прокуратурі на дорозслідування.

«І суд, і прокуратура шоковані тим, що я не зламалася і заявила про намір відстоювати своє чесне ім’я в Європейському суді, бо не вважаю ні в чому себе винною», — заявляє Вікторія Богач, яка з місць позбавлення волі звільнилася тільки в липні нинішнього року.

Від розповіді жінки про пережите справді пробігає мороз по шкірі. Спершу проти Вікторії порушили кримінальну справу за двома статтями КК. Проте, на переконання жінки, за жодною з них складу злочину не вбачалося. Отож у пошуках виходу правоохоронці терміново «знайшли» ще дві статті, за які передбачається кримінальна відповідальність за... спротив співробітникам міліції та заподіяння людям у погонах легких тілесних ушкоджень.

«Найцікавіше — співробітники УБОЗ при моєму затриманнi написали рапорти, а наступного дня «зняли» побої, начебто заподіяні мною, але чомусь тільки з довідкою, а не з фотопідтвердженням, — розповідає Вікторія Богач. — Потім знайшлися свідки, яких самі ж «потерпілі» допитували. Ці свідки під різними приводами до суду не з’являлися, як і експерт, що зробив висновок щодо завданих мною побоїв. Та й самі «потерпілі» дали настільки суперечливі свідчення, що аудіозапис розповіді одного з них незрозумілим чином... зник. Тому я зробила висновок, що і співробітники міліції, і прокуратура, і суд влаштовують людині моральний терор, щоб потім вона погодилася на що завгодно».

Недитячі забави

Усе починалося прозаїчно просто. Дніпродзержинський домобудівний комбінат збанкрутував. Ситуацію міг урятувати тільки діяльний інвестор, який, на щастя, знайшовся. Було розроблено план санації, який інвестор виконав і мав отримати у власність майно підприємства. Корпоративні права одного з кредиторів у 2004–у році придбав Олег Акерман. І ще у 2006–му, як стверджує Олег Матвійович, територію підприємства було захоплено завдяки незаконним судовим рішенням і підробленим документам. До кінця заволодіти майновим комплексом тоді не вдалося тільки тому, що існував план санації, а вимоги кредитора погасив інвестор. Захопити комбінат тоді вирішили через орган держреєстрації.

Як подібне стало можливим? Дуже просто. Як розповідає Акерман, їм стало відомо, що арбітражний керуючий має підписати документи на відчуження майнового комплексу особі, що до плану санації ніякого відношення не має.

Отож представники інвестора і кредиторів зіграли на випередження — терміново звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з вимогою негайного відсторонення арбітражного керуючого К. і накладення арешту на майно комбінату. Зрештою, арешт на майно було накладено. А от питання щодо відсторонення арбітражного керуючого суд переніс на пізніший термін, оскільки К. на засідання не з’явилася.

«Буквально через два дні після цього мені по телефону стали пропонувати за певну суму відмовитися від захисту прав інвесторів і кредиторів, — про це Олег Акерман уже повідомив привселюдно. — Я на це не погодився. І знову через два дні мені повідомили по телефону, що дії, які застосовували щодо комбінату у 2006 році, здадуться дитячими забавами. Я ці погрози всерйоз не сприйняв. І даремно... Протягом 6—16 квітня затримали трьох представників інвесторів — кредиторів. І вже за нашої відсутності, знову ж за судовим рішенням, зняли арешт iз майна підприємства і взагалі припинили провадження у справі в Господарському суді. Зрештою, майно перейшло до людини, яка до справи про банкрутство не має ніякого відношення. Тобто варто було когось спіймати «на гарячому» у скоєнні злочину, як єдиним виходом стало арештувати всіх, хто цей злочин виявив».

Кримінальні справи стали порушувати з дивовижною швидкістю (їх нараховано 18 і жодну до суду так і не доведено). «Причому «шили» мені повний абсурд, зокрема, відкрите викрадення печатки підприємства, яку завжди носив при... собі. А прокуратура на заяву про підроблення документів, за якими цілісний майновий комплекс підприємства відчужується на користь структури, що не має ніякого відношення до справи про банкрутство, не реагує», — обурюється пан Акерман.

Цікаво, що колишня держреєстратор П. у письмовому поясненні на ім’я тодішнього прокурора Дніпродзержинська Григорія Базалєва написала, що «за період роботи в державній реєстрації Дніпро­дзержинської міськради пояснити нічого не можу, оскільки минуло два роки з часу реєстраційних дій... І взагалі, прошу мене з даного питання не турбувати». Для прокуратури така аргументація виявилася цілком переконливою, щоб не вбачати в діях реєстратора криміналу.

«До захоплення на комбінаті працювало 260 чоловік, — каже Олег Акерман. — Зараз він стоїть. Під ніж пущено три тисячі тонн обладнання. Борги комбінату порівняно з 2006 роком зросли у 2,5 раза. Податки до бюджету не надходять, колишнiх співробітникiв позбавлено робочих місць. Реєстратор, за допомогою якої розграбовано і переоформлено комбінат вартістю 28 млн. гривень, обійшлася штрафом у 51гривню за посадовий проступок! Чому, незважаючи на явні порушення закону, винні не несуть відповідальності, а комбінат не повертають законним власникам? Хто відповість за порушення прав і свободи людей, які перебували під вартою?».

У свою чергу, народний депутат Юрій Кармазін привернув увагу Генпрокурора Віктора Пшонки до ймовірного приховування органами прокуратури злочинів, скоєних державним реєстратором та керуючим санацією ВАТ «Дніпродзержинський домобудівний комбінат».