27 січня урочисто відкрили Рік Росії в Україні. У церемонії в Палаці «Україна» взяли участь Леонід Кучма і Володимир Путін. Обурені патріоти — Рух, УНСО та ін. — влаштували скромний пікет, «вважаючи неетичним віншування Росії в рік 70–х роковин Голодомору». «Коли в Україні буде Рік України?» — риторично запитувала «УМ».
Початок Року РФ дали на сцені «України» ансамбль «Берьозка» з дівочим хороводом, тріо «Релікт» і Кобзон із Лужковим (заспівали «Реве та стогне Дніпр широкий»).
Того ж дня президенти України й РФ підписали довгоочікуваний договір про сухопутний кордон.
Зі святкової нагоди в Києві відбувся саміт СНД, де Кучму обрали головою Ради глав держав Співдружності. Саміт довелося перенести до столиці з Івано–Франківської області, де Президент Кучма спершу мав намір прийняти колег у своїй резиденції «Синьогора». Офіційне пояснення — «відсутність достатньої готельної і транспортної інфраструктури на Прикарпатті». Неофіційне — «Співдружність злякалася тіні УПА», як писала «УМ». Кучма і Ко на старті Року Росії могли отримати «ляпаса» у вигляді пікетів націонал–демократичних сил.
На наступному саміті — 23 лютого в Москві, за участі президентів Росії, України, Білорусі й Казахстану — четверо лідерів заявили про намір створити Єдиний економічний простір (ЄЕП). Матеріал в «УМ» з цього приводу називався «День руйнівника Вітчизни». Угоду про формування ЄЕП і чотири лідери підписали 19 вересня в Криму.
Ганьба: речник Кабміну Тарас Аврахов заманив журналістів у зал прес–служби й замкнув на ключ, коли медійники хотіли добитися коментаря з приводу ЄЕП у першого віце–прем’єра Миколи Азарова.
Вчинок: посол у Румунії Антон Бутейко подав у відставку, протестуючи проти ЄЕП.
Формально програма Року Росії в Україні передбачала насамперед культурно–мистецькі акції. По суті ж офіційне оголошення 2003–го Роком Росії в Україні формалізувала стан речей у політиці: у зв’язку з «касетним» і «кольчужним» скандалами Кучма як представник української влади став ізгоєм для Заходу. Натомість його прийняла у свої ведмежі обійми Російська Федерація. Таке переорієнтування на Москву зовнішньополітичних векторів Києва стало наслідком спецоперацій Кремля, роблять висновок експерти.
Попри очевидну тенденцію на політичне зближення з Росією, цього ж року відбувся чи не найбільший за останні 20 років конфлікт України та РФ. Яблуком розбрату став невеличкий острів Коса Тузла в Керченській протоці, розташований за 4 км від українського берега і за 5,5 км — від російського. Наприкінці вересня росіяни почали будувати до нього дамбу, аби приєднати цей шмат землі з кількома пансіонатами до свого Краснодарського краю. Сенс сусідів полягав у тому, щоб пересунути на захід кордон у Керченській протоці та не платити Україні щороку 15 млн. доларів за проходження російськими суднами по українському судноплавному фарватеру між Тузлою і Керченським півостровом. Але офіційне пояснення краснодарців полягало в тому, що вони просто «зміцнюють берегову лінію».
Самоскиди працювали безупинно, поновлюючи колись розмитий морем перешийок і спровокувавши дипломатичну війну Києва й Москви. Своїми діями Росія порушує договори про дружбу й співробітництво з Україною та про державний кордон, підписані в січні 2003 року, заявляло українське МЗС. Верховна Рада виступила зі зверненням до Держдуми РФ, пригрозивши покликати на допомогу ядерні держави — гарантів безпеки України (відповідно до договору 1994 року про відмову Києва від ядерної зброї).
По всій Україні — і на заході, і на сході — піднімалася хвиля патріотизму та обурення діями росіян у протоці. У Вінниці навіть випустили партію прального порошку із гаслом на коробках: «Тузла — цінності, якими не поступаються». Активним захисником Тузли виступив голова Радміну Криму Сергій Куніцин, керівник Цивільної оборони АРК. Українська сторона оперативно обладнала на Косі Тузла прикордонну заставу, відрядила на острів 500 прикордонників, десяток кораблів і катерів морської охорони. У пресу проникла кулуарна заява глави адміністрації президента РФ Олександра Волошина: «Ми зробимо все можливе і неможливе, щоб відстояти свою позицію. Якщо треба, ми скинемо туди бомбу!» Кучма відреагував: «Це смішно — невже Росії не вистачає території?!»
Дивлячись на роботу російських екскаваторників, «УМ» разом з усім суспільством рахувала метри до цілком реального військового конфлікту. Будівництво дамби зупинилося 23 жовтня — за кілька метрів від буїв, що позначають українські територіальні води (і 900 метрів до Тузли). Напередодні українська військова авіація почала неподалік «практичні навчання з використанням ракетних стрільб». На подальшу ескалацію конфлікту Росія не пішла. n
5 березня о 21:00 всі центральні телеканали перервали поточні програми, аби випустити в ефір Президента Кучму зі зверненням до народу. У своєму виступі він оголосив план проведення в Україні конституційної реформи та зміни системи влади на парламентсько–президентську. Прем’єр–міністра мав би визначати парламент, а не Президент. Повноваження глави уряду суттєво збільшувалися б. А парламент складався б із двох палат: нижньої — обраної на пропорційній основі з партій і блоків (у проекті вона називалася «Державні збори», 300 депутатів), та верхньої — Палати регіонів — сформованої з представників областей, Києва й Севастополя (по три від кожного регіону) плюс колишні президенти, загалом 83. При цьому Кучма як «довічний сенатор» вирішував би питання своєї недоторканності після закінчення президентської каденції. За проектом Банкової, такі зміни до Конституції мав би затвердити всеукраїнський референдум.
Поки опозиція закликала захистити Основний закон від зазіхань Кучми, по Україні пройшла «безпрецедентна за масовістю та схвальністю» кампанія обговорення пропозицій Президента щодо політреформи. «Хочеш жити, як у Європі? Підтримай двопалатний парламент!» — закликали рекламні білборди на вулицях. «План заходів організаційного забезпечення обговорення проекту Закону «Про внесення змін до Конституції був затверджений Кабміном.
Унаслідок тривалих дискусій ідея про верхню палату відпала, так само як і намір затверджувати зміни до Конституції на всенародному референдумі, а не в парламенті.
11 липня — в останній день перед канікулами — Верховна Рада віддала 400 голосів за те, щоб надіслати на перше візування в Конституційний Суд два варіанти змін Основного закону — і «проект Медведчука» (президентський), і підготовлений депутатами. За сценарієм Банкової, в КС мав піти лише «президентський» проект, але Рада консолідувалася проти тиску ззовні.
Після цієї поразки глава АП Віктор Медведчук зробив усе, щоб переграти політичну ситуацію. Він навіть пожертвував «медовим місяцем» після весілля з телеведучою Оксаною Марченко і влаштував тривалі консультації з лідерами СПУ й КПУ Морозом та Симоненком. Відтак Президент відкликав із КС свій проект політреформи, щоб у серпні подати новий — узгоджений Медведчуком із парламентськими лівими. «Проект Мороза—Симоненка» затвердили в першому читанні 24 грудня — «парнокопитним голосуванням» (коли опозиція блокувала трибуну й систему «Рада», а більшість під лемент мегафонів влаштувала сфальсифіковане голосування руками, причому дехто з депутатів піднімав обидві верхні кінцівки). «Кучмістам» додали голосів комуністи, за що їхнього лідера Симоненка облили в сесійній залі водою...
Цей пакет змін до Конституції, що передбачав радикальне урізання повноважень наступного глави держави, Верховна Рада затвердила остаточно через півтора року. «Урізаним» Президентом виявився Ющенко.
І нарешті 30 грудня Конституційний Суд України, очолюваний Миколою Селівоном, оприлюднив рішення, визнавши конституційним право Президента Леоніда Кучми балотуватися на третій термін (мовляв, перший термін «згорів», бо тоді ще не діяв новий Основний закон). Кучма, як виявилося, таким подарунком КС не скористався. А журналіст «УМ» у передноворічну ніч «оцінив» крайню політичну заангажованість конституційних суддів цеглиною у вікно відділу звернень громадян.
Вчинок: у вересні підпис під проектом змін Конституції відмовився поставити один із чільних членів СДПУ(о), заступник Голови ВР Олександр Зінченко. Формально, саме за це есдеки виключили його з лав партії. А взагалі, як сказав політик, він порвав із партією Медведчука та відійшов від керівництва «партійним» каналом «Інтер» «через розбіжність у розумінні моральних та етичних норм життя». Наступного літа Зінченко стане головою виборчого штабу Віктора Ющенка.
3 жовтня 2003 року було запущено новий сайт «України молодої» — www.umoloda.kiev.ua.
* * *
Передплатна ціна на «УМ» на початку року становила 4,50 грн. на місяць. На друге півріччя і 2004 рік — 5 грн. щомісяця. Ми знову оголосили конкурс серед листонош, які залучать найбільше передплатників, із численними грошовими преміями.
Курс долара (НБУ): 5,33 грн. і в січні, і в грудні.
* * *
У першій половині 2003 року ми провели третій — і наразі останній — конкурс «Обличчя України».
На адресу редакції прийшло понад 750 листів із фотографіями дівчат, які претендували на те, аби втілити собою образ країни. За результатами рейтингового голосування в редакції до фіналу потрапили 26–річна львів’янка Ольга Когут, 20–річна студентка з Вінниччини Ірина Лиса, 18–річна «Міс Сіверянка–2002» Галина Некрасова із Новгорода–Сіверського, Галина Фірчук з Івано–Франківська та школярка з Києва Христина Куринкіна.
Лідерка рейтингу Оля Когут, яка на час проведення фіналу вже жила й навчалася у Нью–Йорку, не змогла приїхати на наше фінальне свято в клубі «Джосс». Замість неї ми запросили наступну в рейтингу — 19–річну Ірину Лабунську з Одещини. А «Обличчям України» за підсумками голосування стала Галя Фірчук — студентка Інституту культури й мистецтв Прикарпатського університету, 21 рік. Виходить, «гуцулка Галя», як ми назвали її в заголовку, лишається «Обличчям України» і до сьогодні.
Після бурхливих дискусій Верховна Рада 5 червня таки схвалила відправку контингенту українських миротворців на американську війну в Ірак. До такого рішення схиляли Президент Кучма, міністри закордонних справ Зленко та оборони — Шкідченко (цього ж місяця його в МО замінив Євген Марчук). Кнопки «за» натиснули 273 депутати — кучмівська більшість, а також 39 «нашоукраїнців» і троє БЮТівців.
Відправка українців на війну, яку вели Сполучені Штати проти режиму Саддама Хусейна, мала поліпшити реноме нашої держави на міжнародній арені. Лідер СПУ Олександр Мороз заявив, що це рішення ухвалено для того, аби «тримати штани одній людині» — Леонідові Кучмі, але «контингент миротворців йому не допоможе, бо США й країни Заходу вже дали цій людині належну оцінку».
Іракська місія стала наймасштабнішою військовою операцією за всю історію незалежної України. В ній взяли участь 1690 військовослужбовців, із яких 18 загинуло, понад 40 отримали поранення. Українців з Іраку повернув Президент Ющенко в 2008 році.
У 2003 році проти війни в Іраку, яку почав уряд Джорджа Буша, висловилися понад 82% українців. Однак, на відміну від країн Західної Європи, вуличні антивоєнні маніфестації в Україні були зовсім нечисленними, їх очолювали діячі на кшталт Наталі Вітренко.
На війні в Іраку загинув український оператор агенції Рейтер Тарас Процюк. 8 квітня він перебував на балконі готелю «Палестина» в Багдаді і знімав рух танкової колони, коли американський танк вистрілив по журналістському номеру прямою наводкою. Крім 35–річного українця, який пройшов багато «гарячих точок», було вбито іспанського оператора Хосе Коусо. Уряд США виправдав екіпаж, який зробив фатальний постріл по журналістах. За висновками американського розслідування, снаряд було випущено з метою самооборони і «в цілковитій відповідності до правил ведення бойових дій». Танкісти нібито думали, що в готелі ховається снайпер.
Акліматизувавшись у Києві, наприкінці лютого Прем’єр–міністр Віктор Янукович наважився «піти в народ» — взяти участь у прямій телефонній лінії в редакції газети «Факти». Запитання тоді не фільтрувалися, як зараз це роблять Дарка Чепак і компанія. Януковичу додзвонилися журналісти «УМ» та поставили кілька провокаційних запитань. Як–то: «Чи правда, що «донецькі» можуть фінансувати опозицію?» «Як голова уряду я все буду фінансувати, згідно із затвердженим кошторисом», — сказав Віктор Федорович.
Він говорив лише загальні, правильні фрази. Повільно, але вже бездоганною українською мовою. «УМ» тоді писала, що уроки державної мови в Києві Янукович брав у того самого репетитора, що й Сергій Тігіпко.
Україна ще тільки починала дізнаватися, що то за один — Янукович. Водночас уже наприкінці лютого пролунала перша заява «тихого дона» про намір балотуватися у президенти–2004 — на таке одкровення Януковича «розкрутив» скандальний російський ведучий Дмитро Кисельов на каналі ICTV. У квітні Віктор Федорович став головою Партії регіонів, і та чітко окреслила завдання — «участь у президентських виборах з метою переконливої перемоги».
За даними Центру Разумкова, вже за півроку рейтинг Януковича зріс від 1% до 9,5%.
17 квітня парламент проголосував за програму уряду, забезпечивши Віктору Януковичу річний імунітет проти відставки. «УМ» описала цю колізію в репортажі під назвою «Прем’єр–міністр — король на лохоТРОНІ». Адже голосування за програму стало наслідком обману опозиції провладними силами. «Ми маємо визнати, що нас зґвалтували. І що ми були дурними», — сказав соціаліст Юрій Луценко. Янукович пообіцяв: якщо опозиція дасть голоси за програму уряду, провладні депутати проголосують за проект виборів до ВР на суто пропорційній основі, вигідний опозиціонерам. Однак після того як «Наша Україна», БЮТ і СПУ дали Януковичу загалом 89 «зелених кнопок», голосування за виборчий законопроект було провалено. Це — перший приклад «кидалова» у парламенті з боку «донецьких».
Україна Кучми і Януковича на початку року болісно відчувала дію висновків FATF — Міжнародної організації з протидії відмиванню злочинних прибутків. Досить було Німеччині створити прецедент і за рекомендацією FATF запровадити санкції проти України, як «повідомлення про «фе» українським банкам посипалися з усіх кінців світу. Слідом за ФРН накази вважати кожну фінансову операцію з Україною підозрілою й прискіпливо перевіряти органами відповідного контролю отримали банки Канади і Великої Британії».
Комплексну програму розвитку банківської системи задля протидії відмиванню в Україні «брудних» коштів представив голова НБУ Сергій Тігіпко, за відповідне законодавство проголосувала Верховна Рада. Санкції було знято 14 лютого.
Скандал, насправді не вартий виїденого яйця, довго не сходив зі шпальт ЗМІ: голова СПУ Олександр Мороз «викрив» існування в Україні т. зв. масонської ложі. Ішлося про «Орден святого Станіслава», організований Павлом В’яловим, лідером карликової Ліберальної партії України (оновленої). Своїм членством «орден» вшанували «шевальє» й «дами» з найвищих щаблів влади — перша леді Людмила Кучма, керівники СБУ Валерій Радченко, ДПА — Юрій Кравченко, Генпрокурор Святослав Піскун, генерал МВС Едуард Фере та ін.
«Створення різного роду орденів і лож вносить розкол в українське суспільство, руйнує громадянську єдність і насаджує чужі нам звичаї та привілеї», — ішлося у гнівній заяві об’єднаної опозиції з цього приводу.
Насправді «Орден святого Станіслава» — зареєстрована Мін’юстом громадська організація — не був ніякою масонською ложею, а лише вдалим бізнесовим і піар–проектом пана В’ялова. Через ритуали з мантіями цей чоловік залучав до свого кола урядовців, зокрема керівників силових органів, великих підприємців та зірок шоу–бізнесу, граючи на їх марнославстві, любові до відзнак–брязкалець і звань на кшталт «ваше високопревосходительство».
Поповнився чорний список українських літаків, що зазнали катастрофи. Сумну статистику поповнив пасажирський лайнер Як–42 авіакомпанії «Українсько–середземноморські авіалінії». Він перевозив із Бішкека в Сарагосу іспанських вояків, які завершили свою місію в Афганістані. Під час невдалих спроб приземлитися в Туреччині загинули 62 іспанці, 12 українців — членів двох авіаційних екіпажів, а також один білорус.
Через два роки після впровадження в міністерствах інституту державних секретарів Президент Кучма вирішив його ліквідувати. «А згадайте, скільки було дифірамбів цьому винаходу — держсекретарям, які нібито мали б працювати як професійні чиновники, тоді як міністри виконували б роль «політичних фігур», — пригадав нардеп від «НУ» Євген Жовтяк. Його колега Микола Томенко додав: Президент виправив свою помилку, адже існування держсекретарів створювало конфлікт двох центрів влади в міністерствах.
З нагоди 60–річчя кривавих подій на Волині в селі Павлівка відбувся спільний українсько–польський мітинг за участю президентів двох країн. Подія стала свідченням «взаємопрощення на примирення сусідніх народів в інтересах подальшого розвитку співробітництва». Леонід Кучма й Александр Кваснєвський відкрили в Павлівці пам’ятник на честь примирення і підписалися під спільною заявою, віддавши найглибшу шану жертвам кривавих братовбивчих конфліктів 1940–х років на Волині.
31 липня за присутності прем’єрів Януковича й Міллера підписано україно–польський меморандум про створення СП для реалізації проекту із нафтопроводом «Одеса—Броди».
«Знову не стало непересічної людини. Знову причина загибелі — зіткнення легкового авто з вантажівкою». Ввечері 11 лютого на трасі Запоріжжя—Маріуполь унаслідок зіткнення ВАЗа–2107 із МАЗом загинув Анатолій Єрмак — народний депутат ІІ і ІІІ скликань, один з організаторів депутатського об’єднання «Антимафія», знаний борець із корупцією та організованою злочинністю, член проводу УРП «Собор», активний громадський діяч. Йому було лише 47.
У «справі Гонгадзе» — нова смерть. 1 серпня в Лікарні швидкої допомоги помер (очевидно, що був убитий) колишній співробітник УБОЗу Ігор Гончаров, підозрюваний у скоєнні численних убивств та викрадень з метою викупу у складі так званої «банди перевертнів». У листах, які Гончаров передав на адресу Інституту масової інформації із написом «відкрити після моєї смерті», він розповів про те, що на суді хотів викрити осіб, причетних до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. «Убити в СІЗО» Гончарова обіцяв заступник начальника столичного УБОЗу Сергій Хомула.
Улітку цього ж року впав у кому керівник апарату МВС Едуард Фере, котрий, за деякими даними, консультував убивцю Гії Гонгадзе Олексія Пукача (Фере помер у 2009 році, не приходячи у свідомість). А перед тим, за дивним збігом, помер керівник Державного управління справами Юрій Дагаєв — колишній заст. міністра внутрішніх справ, що нібито радив Пукачу перепоховати тіло вбитого Гонгадзе.
Колишнього начальника кримінального розшуку МВС Пукача вперше затримали в Генпрокуратурі 22 жовтня 2003 року. Однак у квітні наступного року Печерський суд відпустить його «у зв’язку з відсутністю складу злочину»...
У березні «розборки» правоохоронців із ситуацією на ринку зерна призвели до радикальних оргвисновків: аграрний екс–віце–прем’єр Леонід Козаченко не повернувся додому з Генпрокуратури, де давав свідчення. Його затримали спершу як підозрюваного, а невдовзі — висунули обвинувачення у тому, що, працюючи на посаді заступника глави уряду, Козаченко нібито завдав державі збитків від експорту зерна на 1,5 млрд. грн. Два з половиною місяці колишній чиновник провів за ґратами. Через рік кримінальну справу закрили «за відсутністю складу злочину».
Зараз Козаченко — президент Української аграрної конфедерації, був радником Президента Ющенка і Прем’єра Януковича.
Українська армія продовжила «війну» з мирним населенням: 11 жовтня почалися вибухи на складі боєприпасів в Артемівську на Донеччині. Частину міста ліквідували із «зони обстрілу», школярі пішли на вимушені двотижневі канікули. Контузило майора Дмитра Гончаренка; отримала поранення учениця СПТУ. Згоріло 10 складських сховищ із 17; самознищилося 1700 тонн боєприпасів. Пожежа почалася після того, як два прапорщики–злодії застосували зварювальний агрегат, аби порізати якісь боєприпаси на металобрухт.
Найбільша шахтарська трагедія Дніпропетровщини сталася на дорозі. У Криму розбився автобус із гірниками з Павлограда, які їхали на відпочинок. Загнуло 17 людей.
Міністерство охорони здоров’я рекомендувало громадянам України утриматися від поїздок до Китаю (насамперед Гонконгу), Сінгапуру та В’єтнаму без крайньої потреби — там лютувала атипова пневмонія, вірус SARS. Саме в цей час Леонід Кучма з делегацією здійснив візит у саме серце епідемії — Гонконг. Опозиція закликала по поверненні з Азії посадити Кучму на карантин.
Кореспондентка «УМ» Михайлина Скорик провела весь робочий день — 14 годин — із Головою Верховної Ради Володимиром Литвином. Це була друга серія литвинівського «шоу «За склом» — рік тому він так само демонстрував «Україні молодій» свою прозорість, коли працював главою адміністрації Президента.
У серпні новим главою МВС замість Юрія Смирнова став Микола Білоконь. Як писала «УМ», Смирнова Президент звільнив «за згубну звичку надто часто зазирати в чарку», що впливало на роботу міністерства.
Стрічка Олеся Саніна «Мамай» увійшла до списку 55 картин, запропонованих на здобуття американської премії «Оскар» у категорії «Кращий іноземний фільм 2003 року». «Мамай» — перший український широкоекранний кінофільм, знятий у форматі Dolby Digital, який відповідав міжнародним стандартам кінопрокату і зацікавив провідних голлівудських дистриб’юторів.
Першим делегатом України на конкурсах «Євробачення» став Олександр Пономарьов. З англомовною піснею Hasta la vista він посів у Ризі 14–те місце, що було розцінено як провал. Перемогла туркеня Сертаб Еренер. А скандальний російський дует «Тату», чиї композиції слухала вся Європа, і не тільки, задовольнився третьою позицією.
Київський Палац спорту ще не бачив такого аншлагу: до 5 квітня 2003 року 10 тисяч відвідувачів не збирала там жодна зірка, тим паче вітчизняна. Із такого мега–концерту на підтримку альбому «Суперсиметрія» почався двомісячний тур по Україні гурту «Океан Ельзи». Славко Вакарчук і його команда вийшли на пік популярності.
У Жовтневому палаці в Києві відбувся Всеукраїнський надзвичайний з’їзд депутатів від об’єднаної опозиції. Форум зібрав народних обранців усіх рівнів від КПУ, СПУ, БЮТ, «Нашої України». В президії засідали Юлія Тимошенко, Олександр Мороз, Петро Симоненко, Віктор Ющенко. Заявлений формат з’їзду — «3+1». Багато хто гарячкував з приводу «особливої позиції» Ющенка, але, як писала «УМ», доводилося визнавати, що «для В. Ю. осісти в суто опозиційній ніші — означає значно скоротити платформу своєї підтримки».
Після мітингових виступів промовців зал раз по раз скандував: «Кучму — геть!», при цьому форум висвітив очевидний дефіцит опозиційних ідей. «Зараз треба говорити розумом, а буде майдан — говоритимемо емоціями», — сказав Віктор Ющенко, реагуючи на полум’яний спіч нардепа від БЮТ Сергія Головатого. Схоже, саме тоді лідер «Нашої України» саме того дня — 2 березня 2003–го — вперше передбачив Майдан як чинник президентських виборів–2004.
Через кілька днів, 9 березня, відбулася протестна маніфестація чотирьох опозиційних сил, що зібрала понад 70 тисяч учасників. Під пам’ятником Шевченку промовляли Ющенко, Тимошенко, Мороз, Симоненко.
Загалом, цього року вулична активність опозиції була значно меншою, ніж у попередні два роки. Крім іншого, виходили на мітинги проти підвищення цін на продовольчі товари, ЄЕП та конституційної реформи. У Львові відбулася велика маніфестація проти правління в області есдеків, зокрема керівника митниці Сергія Медведчука, брата голови СДПУ(о).
«Наші люди зараз не готові днями стояти на площах, — казав в інтерв’ю «УМ» соціаліст Юрій Луценко. — От якщо Кучма таки піде на проголошення свого референдуму (з приводу політреформи), ми це розглядатимемо як спробу узурпувати владу і влаштуємо акції громадянської непокори». Кучма референдум не оголосив, а влада продовжувала нарощувати тиск на опозицію, зокрема на «Нашу Україну» як найсерйознішого свого опонента.
На Західній Україні один за одним поширювали фальшиві листи від імені Віктора Ющенка до виборців, що компрометували лідера «НУ». У Києві вбито голову фракції «наших» у Тернопільській облраді Івана Гавдиду. У Мукачеві по–звірячому побито активіста «Нашої України», головлікаря районної лікарні Василя Васюту. Лише після судової катавасії мером Мукачева став «нашоукраїнець» Василь Петьовка, а не ставленик есдеків Ернест Нусер. У будинку голови міськсуду Мукачева Павла Щербана, який підтвердив перемогу Петьовки, стався підпал із вибухом. «Орден червоної троянди (СДПУ(о). — Ред.) не зміг отримати владу чесно, тож вдається до погроз, шантажу й терору», — констатував «нашоукраїнець» Тарас Чорновіл.
31 жовтня — рівно за рік до президентських виборів — «влада чітко показала, як діятиме в ході виборчої кампанії»: було зірвано з’їзд «Нашої України», що мав відбутися в Донецьку. Спершу Донецьк не хотів давати дозвіл на посадку літака з Ющеном та «нашоукраїнцями». Потім найняті молодики намагалися не випустити учасників «помаранчевого» форуму з аеропорту. Сотні «гопників», підігрітих дармовим пивом «Сармат», захопили палац «Юність», де мав відбуватися з’їзд «НУ». На боці хуліганів були представники МВС — як у формі, так і без неї. Екзальтовані підлітки та активісти лівих і проросійських організацій розмахували гаслами на кшталт «Із Донбасса вон, бандеровскій шпіон!», палили портрети Ющенка. Саме того дня влада показала, що наступні вибори пройдуть за сценарієм штучного поділу країни на схід і захід та полягатимуть у протистоянні Януковича «фашистській загрозі». Головою Донецької облради тоді був Борис Колесников.
* * *
Під час традиційного сходження на Говерлу 20 липня, як писала «УМ», «дощ освятив» нову символіку «Нашої України» — помаранчевий прапор із підковою і словами «Так! Ющенко».
Екс–Прем’єр був безумовним фаворитом президентських перегонів із рейтингом понад 24%.
Голова Комітету ВР з питань свободи слова й інформації, член фракції «Наша Україна» Микола Томенко — активний викривач «темників»: «Є великий позитив у звуженні кола отримувачів «темників». Ті канали і ЗМІ, в чиїй орієнтації на Медведчука адміністрація Президента засумнівалася, «темники» вже не отримують. Частково ми, і я в тому числі, звільнили від «темників» певну частину медіа. Ті ж ЗМІ, що залежні від Медведчука, продовжують отримувати... І оскільки в нас голова адміністрації Президента поза законом, то прокуратура знаходить різноманітні форми відмовок, аби уникнути розслідування його зловживань владою та тиску на опозицію».
Народний депутат із групи «Демократичні ініціативи» Іван Плющ: «Якби сьогодні Леонід Данилович добровільно пішов на дострокові вибори, я простив би йому все».
Народний депутат від партії «Реформи і порядок» Тарас Стецьків: «Ми тиснутимемо на Ющенка, закликаючи його перетворити народну любов у свою владу. Бо наразі Ющенко нагадує сильного, потужного боксера в шоломі й прекрасних рукавицях, а проти нього вийшов бандит із кастетом і биткою. Ющенко думає: ні, він не буде мене цим бити. Он же суддя стоїть! А бандит тим часом б’є і б’є. Тож Ющенко має зрозуміти, що проти нього б’ються без правил, і встряти в цю вуличну бійку. Інакше він програє вибори, й Україна на десятки років перетвориться на заповідник для олігархів. І — «до побачення».
Народний депутат від СПУ, мітинговий активіст Юрій Луценко: «Якщо раніше ми виступали за дострокові вибори Президента, то тепер змушені боротися за проведення хоча б «строкових». Як тільки настане час атаки — треба випити 50 «бойових» і йти вперед, не думаючи ні про що, тільки про перемогу».
Отець Юрій Бойко, народний депутат від «Нашої України», єдиний священик у ВР: «Під цим куполом я насамперед парламентарій, а не ієрей. Колеги кличуть мене і до саун, і до представниць протилежної статі. До певної межі можна бути з певною людиною, але далі слід показати: це не моє».
Керівник Громадського радіо, медіаорганізатор Олександр Кривенко: «Цензуру нарешті названо цензурою. Вона є, її здійснює влада, зокрема адміністрація Президента. Ми — з іншого боку барикад. Тепер можливі відповідні вчинки українських журналістів та їх організацій».
(9 квітня того року Сашко загинув в автомобільній аварії. Світла пам’ять).
Лідер партії «Яблуко» Михайло Бродський: «Кращого гаранта Конституції, ніж Ющенко, Україна мати не може».
Крайовий лідер «Нашої України» Віктор Балога: «Після мукачівських виборів Закарпаття стало іншим» («демократія в особі Василя Петьовки» перемогла ставленика СДПУ(о)).
Заступник голови фракції БЮТ Олександр Турчинов: «Ми виступаємо за те. щоб від опозиційної четвірки на вибори Президента йшов один кандидат, й ініціюємо переговори навколо цього. Домовитися важко, але реально».
Голова СПУ Олександр Мороз: «Люди плюватимуться, почувши про «народну ініціативу» з висуненням Кучми на третій термін».
Алла Дудаєва, вдова загиблого президента Чечні генерала Джохара Дудаєва, росіянка за національністю: «Війна в Чечні — це визвольна війна. антиколоніальна. Це те, що дозволено статутом ООН. Тому я вважаю, що те, що роблять чеченці, — це законно. А терористи–вахабіти — це п’ята колона Чечні, це як секта «Біле братство». Колись ще Джохар казав, що розкол у Чечні відбудеться на ґрунті релігії».
Верховний архієпископ УГКЦ блаженнійший Любомир Гузар: «Головне завдання Української греко–католицької церкви сьогодні — відкрити західному світові православний світ, а Сходу — що таке Захід».
Американський дослідник Голодомору, професор НаУКМА Джеймс Мейс: «Треба все згадати, щоб видужати».
Уперше український футболіст виграв Лігу чемпіонів. Андрій Шевченко своїми голами затягнув «Мілан» у фінал, де «міланісти» зустрілися з «Ювентусом». Після нульової нічиєї в основний і додатковий час наш бомбардир реалізував вирішальний 11–метровий.
Одну переможну футболку в червоно–чорну смужку Шева залишив собі, другу — подарував синові Сильвіо Берлусконі, власника клубу. А кубок привіз до Києва — до пам’ятника Лобановському.
28 вересня на спільному засіданні виконкомів футбольних федерацій у Львові було вирішено подати спільну заявку України та Польщі на проведення чемпіонату Європи 2012 року.
Звернувшись до суду, претендент на титул чемпіона за версією WBC Віталій Кличко домігся від Всесвітньої боксерської ради призначення поєдинку з чемпіоном — Ленноксом Льюїсом. «Битва титанів» відбулася 21 червня в Лос–Анджелесі. Перемогу технічним нокаутом здобув великий британець — після 6–го раунду рефері зупинив бій через розсічення брови Кличка. Заюшений кров’ю, українець вимагав продовження, адже по ходу він нічим не поступався Льюїсу і за записками всіх трьох суддів вів перед — 58:56!
Чемпіонські титули WBC й ІВО залишилися Ленноксові, який надалі більше не виходив на ринг, попри всі заклики українця до реваншу. Кличко ж того вечора підкорив Америку і через рік здобув уже вакантний пояс найпрестижнішої версії світу професійного боксу.
А Володимир Кличко навесні втратив чемпіонський титул WBO, програвши нокаутом у другому раунді Коррі Сандерсу з ПАР.
«ЄЕПнуті» (Кучма й Путін обговорили входження України до Єдиного економічного простору
«Тихий «дон» (перші підсумки київського періоду Віктора Януковича)
«НУ» заходилась вже будить»
«Для Вікторової вікторії» («Створено нову громадську організацію — «За Україну! За Ющенка!»)
«Жах на вулиці в’язнів»
«Слава — Україні» (померла лідерка КУНу, «жінка–епоха» Слава Стецько)
«Пацан сказав — пацан зробив. Пацан забив!» (Андрій Шевченко у фіналі Ліги чемпіонів)
«Чим заправиш лімузин, як дорожчає бензин?» (у вересні ціна 95–го підскочила до 2,15 грн. за літр)
«Йошкин хіт» («Дні Німеччини в Україні відкрив міністр закордонних справ ФРН Йошка Фішер»)
«Хата Morgana» («Віктор Медведчук відвернувся від рідного брата, на якого мати переписала стару домівку. Не відгукнувся він навіть, коли той перебував на межі смерті»)
У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>
Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>
Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>
Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>
«Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>
«Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>
