Попередній раз Сербію бомбили навесні 1994 року, тепер — 24 березня 1999–го. НАТО бомбардувало сербів нібито через утиски нами албанців у Косові. Жертвами повітряних ударів, завданих американськими ракетами «Томагавк», бомбардувальниками Б–54 і Б–2 у перші дні війни стали 40 об’єктів, зокрема п’ять аеродромів, два військові заводи та п’ять військових частин.
Президент США Білл Клінтон: «Ми діємо так, щоб запобігти більшій війні. Ми обороняємо наші цінності, захищаємо наші інтереси і стоїмо на варті миру».
«На тлі війни НАТО проти Югославії Україна опинилася в пікантній ситуації — у «сірій зоні» між Росією та Заходом, про яку завжди говорив Київ і якої боявся», — писала тоді «УМ».
«Хочу висловити вдячність Українській державі за підтримку, яку ми весь час відчуваємо», — сказав на прес–конференції в Києві посол Сербії в Україні Гойко Дабчевич. — У своїй заяві з приводу косовського конфлікту Президент Кучма засудив сепаратизм і тероризм, прихильну до нас ухвалу прийняла Верховна Рада України, наше посольство щодня отримує десятки листів з усіх куточків України не лише з підтримкою, а й із пропозиціями записатися в добровольці для оборони Югославії».
Заголовок «УМ»: «Україна вмиває руки. Албанцям». П’ять КРАЗів, завантажені «гуманітаркою», вирушили до Скоп’є, столиці Македонії. Внесок України в допомогу албанським біженцям, що втекли з Косово, було сформовано з Держрезерву. Водночас на Балкани через Україну вирушили ще дві колони, але в інших табір — югославський. Це автофури з Мінська і Москви везли допомогу потерпілим від бомбардувань сербам і чорногорцям. Попри антинатовську істерію, яка охопила частину нашого парламенту вкупі з Головою Олександром Ткаченком, «офіційний Київ залишається неупередженим до жодної зі сторін конфлікту навколо Югославії».
Спікер Держдуми Росії Геннадій Селезньов тоді підтримав ідею сербів створити СРЮБ — Союз Росії, Югославії і Білорусі, і українські товариші теж активно обговорювали цю ідею.
Після того як НАТО оголосило ембарго щодо постачань до Югославії нафти та зброї, було перекрито транспортне сполучення на Дунаї. Простої суден Дунайського пароплавства завдавали Україні величезних збитків.
Пакт стабільності на Балканах було підписано наприкінці липня.
Такий заголовок «УМ» давала в лютому після розколу в Народному русі. Але ще чорнішим стало 25 березня, коли «пізно ввечері на трасі під Борисполем розбилося уособлення епохи шістдесятництва».
ДАІшники повідомили, що на цьому «зачарованому місці» автотраси, за кілометр до села Городище, ДТП трапляються кожні два дні. Кореспонденти «УМ» були одними з перших на місці трагедії, де рухівська іномарка врізалася в КамАЗ у місці його з’єднання з причепом. Наша Мар’яна Жукова привезла з місця аварії уламок розбитої «Тойоти» і часопис «Итоги», недочитаний В’ячеславом Максимовичем.
Разом із Чорноволом загинув також водій Євген Павлов. Вижив прес–секретар Дмитро Понамарчук, який спав на задньому сидінні, коли лідер Руху повертався з поїздки в Кіровоград. Чорновіл загинув на очах Геннадія Удовенка — політика, якого він вів до президентської кампанії. Удовенко їхав позаду в другій машині.
З самого початку газета поставила питання, чи була ця смерть випадковістю, чи водій КамАЗа Володимир Куделя із Дніпропетровщини виконував розворот перед машиною Чорновола, яка йшла на швидкості 120 км/год., за чиєюсь вказівкою. Різні причетні люди наводили докази замовного характеру смерті Героя України. Слідство в цій справі триває досі.
«Для Руху загибель Чорновола є уроком, який повинен примусити замислитись над тим, що сталося в партії», — писала «УМ».
* * *
Фракція НРУ оголосила про усунення з посади свого голови В’ячеслава Чорновола 19 лютого. За таке рішення висловилося 38 членів із 40. Керівником натомість призначили Юрія Костенка. З цього приводу в інтерв’ю «УМ» він сказав, що «впродовж останніх тижнів Чорновіл (...) не виконував низку рішень фракції».
Після цього відбулися два паралельні з’їзди, що зафіксували розкол усього Руху як партії. На «костенківському» зібранні бал правили народні депутати від НРУ, на «чорноволівському» — В’ячеслав Максимович та керівники обласних організацій Руху. Костенко, обраний головою партії на «своєму» з’їзді, звинуватив відсутнього Чорновола у «конструктивній опозиції до влади» — бо, мовляв, потрібно бути або в опозиції, або у владі, а один міністр і два «губернатори» — це не влада (хоча тим міністром — екології — був сам Костенко, і клопотався про його призначення Чорновіл). Нардеп Володимир Черняк визнав: «Фактично в Русі відбувається громадянська війна. Важко переступати через Чорновола, але треба переступити і йти далі. Його ім’я золотими літерами вписане на скрижалі історії — хай він дасть записатися іншим. А то перетворює Рух на партію фюрерського типу...»
Згодом Мін’юст не визнав з’їзд НРУ Костенка. А визнав інший форум — під гаслом «Будьмо разом!», що підтвердив повноваження В’ячеслава Чорновола як голови Руху.
«Розкольники» звинуватили Чорновола в тому, що, аби отримати таке рішення, Чорновіл «продався владі».
У Раді утворилися дві фракції — більша, НРУ (голова — Костенко), та менша, «НРУ–1» (Чорновіл). 9 березня депутати–«костенківці» винесли з офісу на вул. Садовій, 3 речі й оргтехніку «чорноволівців». При цьому нардеп Василь Червоній, одягнений у спортивний костюм, «кинув Чорновола на залізний сейф», про що той доповів у «Акті про самовільне захоплення приміщення...» А особисті речі безпорадного Чорновола виносили нардепи В’ячеслав Кириленко й Віталій Шевченко. Розбився Чорновіл через два тижні....
Зрештою Рух розділився на НРУ Удовенка та УНР Костенка, і вони балотувалися в президенти паралельно, однаково провально.
17 лютого, в день розгляду у Верховній Раді питання про позбавлення його депутатської недоторканності, Павло Лазаренко опинився в Греції. В парламент було надано пояснювальну записку грецького лікаря Н. Карвеліса, про те, що колишній український Прем’єр звернувся до «швидкої допомоги» в районі Гулас зі скаргами на «сильне запаморочення, блювоту, сильний пекучий біль у районі серця». Лазаренкові було встановлено діагноз: «раптовий психоемоційний стрес, гіпертонічна хвороба, сонливість другого ступеня з виділенням холодного поту і нестабільна стенокардія» з підозрою на інфаркт міокарда.
Попри це, за позбавлення Лазаренка імунітету проголосувало аж 310 депутатів. Показово, що «за» не голосував Олександр Мороз.
Не встигло висохнути чорнило на санкції Генпрокурора Михайла Потебенька на арешт Лазаренка, як стало відомо, що Павла Івановича затримали у нью–йоркському аеропорту ім. Кеннеді у зв’язку з неправильним оформленням в’їзної візи. На час затримання Лазаренко мав недійсний дипломатичний паспорт України.
У березні лідера партії «Громада» чекав у Швейцарії на допити у справі про відмивання коштів судовий слідчий Лоран Каспер Ансерме. Однак упродовж року Лазаренко лишався у США. В американських буцегарнях змінювався колір тюремної роби Павла Івановича. Про це «УМ» ексклюзивно повідомляв нардеп Григорій Омельченко. Відтак у різних номерах «УМ» почергово з’явилися матеріали під заголовками: «Чорне майбутнє рожевого Лазаренка» і «Чорне майбутнє смугастого Лазаренка». За різними даними, до США він перевів 114 млн. дол. Після численних вироків і апеляцій екс–Прем’єр ще має лишатися в американському ув’язненні до початку 2012 року.
У січні сертифікатна приватизація завершилася. Що крилося за цим дійством, засвідчив «командир» приватизації, голова Фонду держмайна Олександр Бондар: «Я свій сертифікат нікуди не вклав, сім’я моя зробила те ж саме, бо я, як ніхто інший, знаю, що однаково нічого з цього не матиму».
Не забрали або нікуди не вклали свої приватизаційні майнові сертифікати трохи більше 3 мільйонів громадян України.
У лютому Президент підписав указ, за яким по 10 гривень щомісяця мають віддавати на «пенсійний збір» власники мобільних телефонів. Фактично, таким чином було ідентифіковано коло «нових українців», які мали б поділитися з бідними.
Ось що з цього приводу в інтерв’ю «УМ» сказав президент компанії «Київстар GSM» Ігор Литовченко: «Сьогодні надання послуг мобільного зв’язку дійсно є досить дорогим задоволенням, яке може дозволити собі лише незначна частина населення. Втім у наших планах зробити цю послугу набагато доступнішою... Що ж до намірів уряду погасити заборгованість перед Пенсійним фондом за рахунок нового податку на абонентів мобільного зв’язку, то незрозумілою є сума очікуваних додаткових надходжень, які наводяться в указі, — 130 млн. грн. Виходить, що наприкінці року, на думку авторів указу, в нашій країні має бути 2 млн. 16 тис. користувачів послуг мобільного зв’язку. А наразі в Україні таких тільки 158 тисяч. Навіть за умови оптимістичного сценарію розвитку економічної ситуації на кінець року буде не більше 250 тисяч мобільних абонентів».
Потужний буксир «Себл кей» забрав до Макао (Китай) корпус недобудованого в Миколаєві авіанесучого крейсера «Варяг». Авіаносець зі зльотною палубою завдовжки 305 м, що здатний нести на борту 52 літаки типу Су–27К, будували ще з часів СРСР силами більше тисячі заводів і 28 міністерств. Фірма «Чон лот» із Макао купила «посудину» лише за 20 млн. доларів, хоча повноцінний західний аналог «Варяга» коштує 2—3 млрд. доларів США.
Згідно з анонсом, «Варяг» із тисячами приміщень мали намір перетворити на культурно–розважальний центр. Військкор «УМ» Сергій Чорноус тоді припускав, що хитрі китайці можуть лише замилювати очі, запрошуючи керівництво Чорноморського суднобудівного заводу на відкриття розважального комплексу, а насправді мають на меті використати корабель у військових цілях.
Як з’ясувалося у червні 2011 року, так і сталося: китайці зробили з «Варяга» повноцінний авіаносець, перейменувавши його в «Ши Ланг» — на честь легендарного китайського адмірала.
Проголосувавши за вступ до Міжпарламентської асамблеї країн СНД, Верховна Рада зійшла на корабель, з якого тікають щурі.
Націонал–демократи називали МПА СНД «ярмом для України» та «новим органом імперії зла» і кілька разів влаштовували бійки з комуністами та атаки на парламентську президію, аби зривати голосування. Однак 3 березня — із п’ятої чи шостої спроби український парламент 230 голосами таки проголосував за приєднання до МПА СНД.
Верховна Рада кілька разів намагалася прийняти негативне рішення щодо діяльності Нацбанку. В НБУ працювала тимчасова слідча комісія ВР на чолі з Віктором Сусловим. Коментуючи обвинувачення з боку ТСК, голова Нацбанку Віктор Ющенко сказав: «Треба зробити так: або хай Нацбанк працює, або хай керівні посади в ньому забирає хтось інший. Я довіряю кожному члену правління НБУ. А операції, з яких комісія зробила висновок, нібито Нацбанк припустився помилок, були, по–перше, операціями з активами, а по–друге, не завдали ніяких збитків Україні».
Представник Президента Кучми в парламенті Роман Безсмертний припустив: «Ще два–три таких тренування для Ющенка, і йому не буде рівних в Україні як політику».
Релігійні війни в Україні вступили в нову стадію: озброєні прибічники Московського патріархату вчинили в Маріуполі замах на Патріарха Київського Філарета. Це сталося 30 квітня під час освячення хреста на місці побудови кафедрального храму УПЦ КП. «Група нелюдів, озброєних металевими прутами, кийками та хімічними засобами, здійснила нечувану наругу над вірними УПЦ Київського патріархату, які відправляли святочний молебень».
Це вже не перший замах на Патріарха. Як з’ясувала «УМ», у грудні 1997 року, до його приїзду у Свято–Феодосіївський монастир Києва, на Філарета там чекав «сюрприз» — радіокерована вибухівка в кутку однієї з келій. Тоді сталося диво, й вибухівку знайшли раніше.
На виборах міського голови Києва голова КМДА, господарник Олександр Омельченко, якого підтримували десятки партій — від НДП до СДС, від СелПУ до КУНу, а також «УМ», упевнено посів перше місце, набравши 76,4 голосів. Другим став нардеп–бізнесмен Григорій Суркіс з СДПУ(о) — 16,5%.
Рішенням Кабміну із 1 січня 2000 року в Україні ліквідовано медвитверезники як «недоцільні установи».
В історії відносин землян і космосу — нова ера: 10 жовтня саме український ракетоносій «Зеніт—3 SL» вивів на орбіту з плавучої платформи в Тихому океані комерційний супутник DirecTV фірми «Х’юз» — світового лідера телекомунікаційних систем. Старт із поверхні океану коштував 70—100 мільйонів доларів, що значно менше, ніж зі стаціонарних космодромів. Загалом ідеться про запуск щонайменше 20 космічних апаратів. У кишенях КБ «Південне» та «Південмаш» вже є замовлення на виробництво десятків ракет до 2005 р.
Брати Клички виграли перший зі своїх найбільших титулів у професійному боксі: у червні 27–річний Віталій здобув пояс чемпіона світу за версією WBO. Це сталося в Лондоні, де Кличко–старший переміг британського важковаговика Гербі Гайда нокаутом уже в другому раунді. Попередні, менш значущі, пояси — європейські та інтерконтинентальні — Клички подарували музею історії Києва.
Унаслідок вибуху метану на шахті ім. Засядька в Донецьку 24 травня загинуло 39 гірників.
І на початку, і наприкінці року тираж «УМ» становив понад 80 тисяч примірників. Передплата на весь 2000 рік проводилася за ціною «аж» 27 грн. (на місяць — 2,25 грн.).
* * *
Улітку й восени Михайло Дорошенко суміщав посаду головного редактора із роботою в головному штабі кандидата в президенти Леоніда Кучми.
* * *
«Нічия земля» — так називався напівфантастичний роман барда Тризубого Стаса, який «УМ» друкувала по шпальті з продовженням із липня до листопада.
Під рубрикою «Проза життя» «УМ» опублікувала новелу Володимира Яворівського «Марушка Мандалина».
* * *
Після того, як громадяни Французької Республіки вибрали новим втіленням Маріанни — символом Франції — топ–модель і актрису Летицію Касту, «УМ» у жовтні кинула заклик: «Чим ми гірші за французів? Даєш жіночий образ України». Читачок закликали присилати фото на конкурс «Обличчя України» й розповідати про себе. Редакція залишала за собою право обрати переможницю конкурсу — символ молодої України й «України молодої». Акція з публікуванням портретів кандидаток набула значного резонансу і продовжилася в 2000 році.
* * *
Рахуючи дні до настання міленіуму, 2000 року, «УМ» провела серед читачів опитування «Люди тисячоліття». Голосування визначило найкращих за останню тисячу років у чотирьох номінаціях:
«Державний, політичний, військовий діяч»
1. Богдан Хмельницький
2. Ярослав Мудрий
3. Михайло Грушевський
«Діяч мистецтва та культури»
1. Тарас Шевченко
2. Леся Українка
3. Іван Франко
«Діяч науки»
1. Микола Амосов
2. Григорій Сковорода
3. Борис Патон
«Спортсмен»
1. Сергій Бубка
2. Віталій Кличко
3. Іван Піддубний
«Якому кандидатові в президенти довірять олігархи свої яйця»
«Чи віддасть Лебідь голоси Щуці, якщо стане Раком?»
«Петя іде на мітинг, а Мітя іде на петинг»
«Скіпетр для спікера»
«Опальне пальне»
«Роз’ядріть твою ракету»
«Бачу я ТБ в снах...»
«Сім літер по вертикалі» (про підкорення українцями Евересту)
«Сабомазохізм» (про результат тренера збірної України з футболу)
На початку січня курс долара становив 3,43 грн., а наприкінці грудня — 5,22.
Стелю обумовленого валютного коридору гривня пробила 9 серпня, перевищивши регламентований показник 4,60 грн./$1. У пунктах обміну валюти невдовзі «бакс» уже в ті дні був по 5 і вище. До того ж ситуацію підігрів стрибок цін на бензин.
Юлія Тимошенко, голова фракції «Батьківщина», яка відкололася від «Громади» Лазаренка і почала голосувати «більш конструктивно»: «Чи буду я балотуватися в президенти? Я звикла в житті ставити реальні цілі та не грати в авантюри. Вважаю, що треба робити все, аби твоя мета була реалізована. Тому, якщо й буду колись робити якісь кроки, то лише в тому випадку, коли знатиму, що мети можна досягти. Чи можливе моє призначення до складу уряду? Зовсім безперспективна справа. Я ж кажу, треба ставити цілі, яких можна досягати».
* * *
Перше інтерв’ю на посаді глава адміністрації Президента Микола Білоблоцький дав «УМ»: «Посилити роль Президента вимагає саме життя. Адже, приміром, зараз не можна притягнути до відповідальності ані районного суддю, ані депутата, які вдалися до правопорушень».
* * *
Леонід Кравчук: «Стати в опозицію до Кучми тепер для мене означає стати в опозицію до самого себе».
* * *
Поет і художник Лесь Подерв’янський: «На виборах може бути всім «пєсєц». Прийдуть Ткаченко там, Симоненко... Ця, як її... м–м–м... Вітренко. Зроблять нам Північну Корею. Я таке дуже добре пам’ятаю. Кучма далеко не мій ідеал Президента, але треба бути реалістами: він єдина людина, що може їх зупинити. Тому — Кучма».
* * *
Голова місії України при НАТО Костянтин Грищенко: «У Брюсселі ми з Росією дружимо».
* * *
Президент Болгарії Петер Стоянов: «Шенгенський договір не є винаходом ЄС. Він є найважчим спадком доби «холодної війни», наслідком більш ніж 50–річного розподілу Європи «залізною завісою». І чим швидше Україна, Болгарія та інші країни сходу Європи набудуть однаково високих політичних та економічних показників, тим швидше зникне шенгенський простір».
* * *
Єгор Лєтов: «Я з Леніним не дуже знайомий. Ленін — це певний політичний символ. А ми жонглюємо символами, ми ж концептуалісти. Натомість нас приймають як якихось впертих серйозних чоловічків, хоча насправді ми люди дуже веселі. І більшість наших пісень — це знущання над піснями» (із розмови культового російського рок–музиканта з Михайлом Бринихом).
* * *
Скульптор Василь Бородай: «Ви можете викинути на смітник усі пам’ятники, але історія від цього не зміниться».
* * *
Редактор нашумілого журналу «ПіК» Олександр Кривенко: «Я лінивий східняк за походженням, а за вихованням — діловий галичанин».
На український ринок прийшла чудодійна американська пігулка для чоловічої потенції. Ті, хто завітав на першу презентацію препарату, стали справжніми щасливчиками, адже вони отримали «Віагру» на шару. Диво–таблетки почали продавати 300 дистриб’юторів.
Головний сексопатолог МОЗ пан Горпинченко визнав, що різні проблеми зі статевою функцією в Україні має половина чоловіків, але «Віагра» — просто найдорожчий засіб, а є не менш ефективні за помірну ціну.
І справді, через деякий час в «УМ» вийшла інформація «Українську «віагру» послали на Хуст». «На хвилі сенсаційної популярності «Віагри» фармацевти Харкова й Києва створили вітчизняний препарат відповідної спрямованості — «Йохімбекс–гармонія», у 5–6 разів дешевший за американські таблетки... Спершу препарат надійшов в аптеки Києва, Дніпропетровська, Рівного, Донецька й Хуста (цю назву, мабуть, було вибрано невипадково)».
9 травня вперше українська експедиція зійшла на висоту 8 848 м, піднявши на вершині світу синьо–жовтий прапор. Сходження здійснила штурмова група у складі киянина Володимира Горбача та Владислава Терзиула і Василя Копитка з Одеси.
Під час спуску на висоті 8 600 почався страшенний ураган. Терзиулу й Горбачу вдалося пережити цю жахливу пригоду і спуститися з гори, а Копитка знайти так і не вдалося.
Заголовок у наступному номері «УМ»: «Еверест вимагає жертв».
У київському опіковому центрі обморожений Горбач в очікуванні операції дав ексклюзивне інтерв’ю «УМ»: «Дружина з моїм захопленням мириться. А що робити? Спочатку ми намагалися разом ходити [в гори], але коли з’явилися діти — самі розумієте. Якщо Ігор і Сергій вирішать серйозно зайнятись альпінізмом — це їхнє право. Хоча, якщо бути відвертим, я не хотів би цього. Просто ходити в гори, їздити на лижах — будь ласка, а серйозне сходження — зовсім інша справа».
Володимирові ампутували пальці на ногах та лівій руці. Втраченого носа потім поновили пластичні хірурги, і Горбач здійснив ще не одне сходження. А Терзиул загинув у 2004 році — після штурму гімалайської вершини Макалу...
Чинного главу держави Леоніда Кучму почали висувати в президенти першим — фактично о 12–й ночі, ледь годинник почав відлік 14 травня. У Дніпропетровську вирішили не чекати дня початку офіційної виборчої кампанії і стартували вночі. На майданчику перед Палацом культури студентів зібралося 30 тисяч люду, переважно молоді. Для підігрітої юрби співав Олександр Пономарьов. Після початку збору підписів за висування Л.Д. гуляння тривало майже до самого ранку.
Згодом під заявою про створення блоку на підтримку Кучми на виборах поставили підписи 12 партій, зокрема й конкуренти у боротьбі за владу — НДП та СДПУ(о), Партія регіонального відродження України (блідий прообраз нинішніх «Регіонів«), аграрії, ліберали, «Демсоюз», РХП, УНКП та ін. Також до виступів на користь чинного Президента залучалися численні громадські організації, діячі культури — від Ніни Матвієнко і «Плачу Єремії» до Леся Подерв’янського, зірки спорту — Шевченко, Ребров, Шовковський та ін., науковці, підприємці тощо.
Почавши з мінімального рейтингу Л. Д. в умовах економічної кризи, штабісти Кучми всіма правдами й неправдами вивели свого кандидата в другий тур разом із лідером КПУ Петром Симоненком, далі — побудували виборчу кампанію на протистоянні «червоній загрозі» й обіграли Симоненка з рахунком (у відсотках) 56:38. Фактично було продубльовано технологію виборів Єльцина в Росії 1996 року — на протиставленні із Зюгановим.
Умовою реєстрації кандидатом у президенти було зібрання мільйона підписів виборців. Спершу їх намагалися перевіряти і декого відсіювати, але зрештою допустили до кандидатства майже всіх, хто цього хотів: Кучму, Симоненка (голову найбільшої фракції в парламенті), спікера ВР Ткаченка, екс–спікера Мороза, ліворадикальну Вітренко, колишнього главу уряду Марчука, а також Удовенка, Костенка, Кармазіна, Кононова, Онопенка, Ржавського, Базилюка, Олійника, Габера.
Євген Марчук, Олександр Мороз, Олександр Ткаченко й Володимир Олійник створили на Чернечій горі «Канівську четвірку», аби висунути єдиного кандидата, але цей альянс розпався. Марчук балотувався окремо, роблячи ставку на націонал–демократів і захід (те саме робив Кучма, плюс загравання з молоддю), Мороз наполягав на гаслі, що «тільки він може перемогти Кучму», Ткаченко знявся заради Симоненка, а Олійник — заради Марчука.
Не обійшлося без крові. Менш ніж за місяць до виборів в Інгульці, що під Кривим Рогом, було скоєно замах на лідерку ПСПУ Наталю Вітренко. Під час зустрічі з виборцями керівник виборчого штабу Мороза Сергій Іванченко кинув у бік Вітренко та людей, які її супроводжували, дві гранати РГД–5. Внаслідок вибуху 18 осіб було госпіталізовано, четверо — у важкому стані. Дотично–осколочні поранення отримали сама кандидатка та заступник голови ПСПУ Володимир Марченко.
У 2001 році суд дав Іванченку 15 років ув’язнення, але у 2004–му Президент Кучма одним з останніх своїх рішень його амністував. Замах на прогресивну соціалістку багато хто оцінював як технологію влади, аби скомпрометувати головного конкурента Кучми — соціаліста Олександра Мороза, який ішов на вибори під гаслом «Правда проти сили». Колишня активістка СПУ критикувала Мороза ще більше, ніж капіталіста Кучму.
Хай там як, а Мороз таки не потрапив до «фіналу» виборів — посів третє місце з 11,3% (у Кучми в першому турі було 26,5%, у Симоненка — 22,2%, у Вітренко — 11%). Кажуть, без суттєвого «підмальовування» голосів за Кучму тоді не обійшлося.
У листопаді, після першого туру виборів, знову повторюючи російський сценарій,
генерал Євген Марчук — як генерал Лебедь — висловився на підтримку чинного Президента й отримав від Кучми, як платню, посаду секретаря Ради нацбезпеки.
Інавгурація переможця Кучми відбулася не у ворожому до нього парламенті, а в Палаці «Україна». Там Президентові вручили нові символи державної влади — нагрудний ланцюг, булаву та гербову печатку. У своїй тронній промові Л. Д. заявив: «Перед вами постане новий Президент». Який саме «новий», підтвердили «плівки Мельниченка» вже через рік.
А в грудні 1999–го ще відбувся «кидок» Леонідом Даниловичем чинного Прем’єра Валерія Пустовойтенка: через недобір саме пропрезидентських голосів Верховна Рада не затвердила Пустовойтенка на посаді глави уряду повторно («за» — 206), хоча той під час виборів дуже вже старався на користь Кучми на чолі «об’єднання демократичних сил «Злагода».
Зате 22 грудня парламент затвердив Прем’єр–міністром Віктора Ющенка, який доти обіймав посаду голови НБУ («за» — 296). «Вікторія Віктора» — таким був заголовок в «УМ». Саме після цього Україна почала швидко виходити з кризи неплатежів та економічного занепаду.
У рейтингах впливовості на друге місце після Кучми вийшов Олександр Волков — нардеп, «директор парламенту» і керівник «тіньового» штабу чинного Президента на виборах, який розкручував Кучму і топив опонентів через регіональну мережу свого фонду «Соціальний захист».
Навесні «Динамо» пройшло до півфіналу Ліги чемпіонів, обігравши за сумою двох матчів «Реал» (1:1 і 2:0). Але у півфіналі, маючи значну перевагу по грі, поступилося дорогою «Баварії» (3:3 і 0:1).
У червні найкращий гравець команди, 22–річний Андрій Шевченко, не прощаючись, поїхав у «Мілан», проданий за $25 млн. Того ж літа багаторічний капітан «Динамо» Олег Лужний продовжив кар’єру в лондонському «Арсеналі».
А збірна України не потрапила на чемпіонат Європи 2000 року, по–дурному поступившись у «плей–оф» словенцям. Перед цим була легендарна нічия в останньому турі групового турніру в Москві з командою Росії, коли на 88–й хвилині Андрій Шевченко далеким ударом зі штрафного примусив помилитися голкіпера Філімонова і зрівняв рахунок.
Українці пробилися б до Голландії й Бельгії на Євро–2000, якби в передостанньому турі групового турніру в червні не втратили очки у Вірменії (0:0).
Утім під час вояжу на Кавказ могло статися взагалі непоправне. Адже, коли літак Ту–154 «Авіаліній України» готувався до старту в небо, двічі вибухнув лівий двигун. Від загибелі нашу футбольну делегацію відділили лічені секунди — якби літак уже був у повітрі, то... А так команда провела ніч в аеропорту «Звартноц» і наступного дня прибула додому вже вірменським авіалайнером.
Житомирський обласний суд 31 березня виніс вирок «українському Чикатилу» — смертна кара. 26 серпня Верховний Суд, розглянувши справу в касаційному порядку, підтвердив: Анатолія Онопрієнка — розстріляти. Касацію подавав адвокат Руслан Мошковський, при тому що «Онопрієнко наплювацьки поставився до цього і заявив, що йому все одно».
Зрештою вбивцю 52 людей, попри численні вимоги громадськості, так і не розстріляли. Бо на час вироку діяв мораторій на виконання смертної кари, а згодом її взагалі скасували на вимогу Ради Європи (інакше Україну погрожували виключити з РЄ). Рішення Конституційного Суду щодо скасування смертної кари датоване 30 грудня 1999 р. Тож Онопрієнко досі сидить у Житомирській колонії № 4.
У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>
Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>
Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>
Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>
«Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>
«Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>
