Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Жанна Довгич зі своїм фільмом «Труси» отримала диплом «За натхненний чорний гумор». (Фото Юрія САПОЖНІКОВА.)
«Я вдячний тим, хто залишився, і не засуджую тих, хто пішов», — так розпочав церемонію нагородження переможців «Відкритої ночі» ідеолог фестивалю Михайло Іллєнко. Логіку цих слів зрозуміє лише посвячений: фестивальні баталії у «Мамаєвій слободі» проходили в декораціях нещадної зливи, а тому до фінальних титрів досиділи лише учасники, члени журі та нечисленні кіновідчайдухи. І якщо на роботі експертів опади не позначилися — кращих назвали, переможців у всіх номінаціях визначили, — то глядачам шести міст продемонструвати свою прихильність до того чи іншого фільму було вкрай проблематично. У підсумку — результати зі Львова так і не надійшли, Київ, за словами продюсера «Відкритої ночі» Пилипа Іллєнка, зібрав «аж» вісім анкет... Найвищий коефіцієнт відданості кіно продемонстрували у Чернівцях, де не лише активно голосували за кращу стрічку, а й встановили скриньку для того, щоб зібрати певну суму фільму, який, за версією чернівчан, став найкращим. (Гроші від Чернівців передали режисерові короткометражки «Рука» Олегу Борщевському). А перемогу за підсумками роботи глядацького журі отримала стрічка «Останній лист» (режисер Юрій Ковальов).
Гран–прі цього року вирішили не присуджувати. Кращим студентським фільмом професійне журі назвало «Гойдалку» (анімація, режисер Сергій Мироненко), кращим професійним фільмом — «Руку» (режисер Олег Борщевський, відзначено і роботу оператора картини Тараса Шаповала), інші номінації також отримали своїх лауреатів, було кілька спеціальних відзнак... Переможців нагородили дипломами–«хлопавками», відеокамерами, фотоапаратами та іншими призами. Матеріальну частину призового фонду цього року забезпечувала Рада меценатів та «Асоціація розвитку кінематографа в Україні».
Серед новинок «Відкритої ночі–2011» — оновлення емблеми фестивалю. Навколо знаменитого чорного Кота цього року влаштували спеціальне творче змагання, один конкурсант навіть зняв про чотириногого талісмана цілий анімаційний серіал. Офіційний фестивальний Кіт (щорічна телевізійна заставка фестивалю — фестивальний Тотем) з цього року мешкатиме на Дитячій студії мультиплікації «Червоний собака».
— Я багато років дивилася конкурсні програми, і часто була проблема, кого відзначити. Зараз, навпаки, проблема — з кого вибрати. Бо дуже багато достойних фільмів, які неможливо обійти увагою. Хочеться, щоб наші переможці мали можливість працювати в Україні, бо багато з них уже отримують запрошення від іноземних замовників... А ми повинні на своїй землі знімати своє кіно.
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>