Учора Печерський райсуд Києва задовольнив позов екс–Президента Леоніда Кучми про визнання незаконним закриття кримінальної справи проти екс–майора держохорони Миколи Мельниченка. У постанові суду, зачитаній суддею Родіоном Кіреєвим, зазначається, що постанова Генпрокуратури про закриття справи щодо Мельниченка від 1 березня 2005 року була ухвалена без усебічного вивчення, а твердження про те, що колишній майор змушений був писати на диктофон розмови Президента у стані гострої необхідності, — немотивоване. Відтак Феміда ухвалила, що цю постанову Різницька має скасувати, а Генпрокурор має поновити досудове слідство щодо Мельниченка. Захист Кучми, зокрема адвокат Віктор Петруненко, наголошує, що Генпрокуратура не має вибору й повинна виконати рішення суду.
Отож через шість років відносного спокою Микола Мельниченко учергове може стати фігурантом кримінальної справи. Раніше справи проти нього порушували за підозрою в перевищенні службових повноважень, розголошенні державної таємниці, а також за фактом фальсифікації доказів у 2001 і 2004 роках. Утім закриття цих справ у 2005 році дало змогу Мельниченку повернутися в Україну після тривалого перебування за кордоном.
Нагадаємо, що Леонід Кучма спочатку звертався з проханням поновити справу проти свого колишнього охоронця ще 1 червня. Утім на Різницькій його адвокатам зауважили, що такої можливості тут не бачать, але їхній клієнт може звернутися зі скаргою до суду. Тож екс–Президент саме це і зробив. Розгляд скарги розпочався ще позавчора за відсутності самого скаржника: Леонід Данилович вирішив, що достатньо присутності його адвокатів.
Натомість колишній майор УДО в суді з’явився з песимістичним прогнозом. Напередодні на своєму персональному сайті Микола Мельниченко припустив, що Печерська Феміда задовольнить скаргу екс–Президента, бо, за його «достовірними даними, сім’я Кучми за відновлення кримінальної справи проти мене заплатила 25 мільйонів доларів». На його думку, «увесь цей цирк» потрібен Кучмі для того, щоб не допустити використання записів, зроблених у президентському кабінеті, як доказів у справі вбивства Гонгадзе. Тобто вимагаючи поновлення справи проти Мельниченка, Кучма тим самим намагається розвалити справу, яку кілька місяців тому Генпрокуратура порушила проти нього.
Під час судового розгляду скарги пан Мельниченко заявив, що вмикав диктофон на Банковій, бо як громадянин не мав іншого вибору й повинен був задокументувати злочини Кучми. Цієї ж позиції дотримувалася й прокуратура: на думку її представника Дмитра Басова, здійснюючи записи, Мельниченко «перебував у стані крайньої необхідності і своїми діями виконував свій громадський обов’язок із захисту прав і свобод громадян». Мовляв, іншого засобу усунення небезпеки для держави у майора не було.
Натомість адвокати Кучми переконані у протилежному, оскільки, на їхню думку, жодних аргументів на користь крайньої необхідності Мельниченко не має. Саме тому, на думку адвоката Петруненка, екс–майор «керувався особистими, зокрема корисливими, мотивами». Відтак, на його переконання, справу проти Мельниченка у 2005 році тодішній Генпрокурор Святослав Піскун закрив незаконно. Тим більше, що жодного допиту самого Мельниченка слідством проведено не було.
Оголошення свого рішення Феміда відклала на наступний день. Утім і для сторони скаржника, і для самого Мельниченка, очевидно, це рішення не було несподіваним. Що цікаво, екс–майор УДО оскаржувати невтішну для нього ухвалу Феміди не збирається. «Я не вірю в позитивний результат цього оскарження, оскільки рішення може бути куплене моїми опонентами», — каже він. Проте його адвокат Микола Неділько має протилежну думку й найближчим часом подасть апеляційну скаргу. Оскаржити рішення суду має можливість і Генпрокуратура.
Захисники Кучми натомість «потирають руки», бо вважають, що, лише поновивши справу проти Мельниченка, прокуратура зможе з’ясувати: є у його діях склад злочину чи немає. Адвокат Петруненко також заперечує заяви екс–майора про тиск на суд iз боку його клієнта: «Пан Мельниченко вигадує несусвітні речі... Те, що говорить пан Мельниченко, не треба навіть слухати».
«Я впевнений, що скасування постанови про закриття кримінальної справи відкриває перед прокуратурою можливість встановити, хто є ініціатором, замовником і спонсором «касетного скандалу», оскільки без цього неможливо буде розкрити вбивство Георгія Гонгадзе», — каже пан Петруненко.
Щодо плівок Мельниченка, які долучені як речові докази до матеріалів кримінальної справи, порушеної стосовно Кучми, то вони, на думку пана Петруненка, перебувають за межами закону, оскільки «піддавалися монтажу, і ми це доведемо в суді».
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
