Той факт, що в український прокат вийшов фільм Терренса Маліка, як палиця з двома кінцями: радує і засмучує водночас. Приємно, що на наших екранах з’явився останній фільм режисера, який давно застовбив собі місце у списку найкращих кінематографістів світу: тепер про суперечливе «Дерево життя» (The Tree of Life), що отримало на цьогорічному Каннському кінофестивалі не лише «Золоту пальмову гілку», а й багато критики, ми можемо скласти власну думку. Засмучує, що більшість глядачів, які підуть на «модну картину», будуть розчаровані: дивитися непідготовленим останню роботу Маліка все одно, що привселюдно читати Хайдеггера, філософією якого захоплюється режисер. Його роздуми про еволюцію людини й світу закодовані у важкий для сприйняття кіноматеріал. Ускладнює «прочитання» цього фільму ще й те, що режисер — відомий відлюдник: він не дає інтерв’ю, не фігурує у медіа жодним чином, крім випадків, пов’язаних із його творчістю, й навіть не дозволяє компаніям, iз якими співпрацює, використовувати своє зображення. Тобто глядач не отримає жодного потрактування автором його роботи.

Це сталося о 14–й годині 30 хвилин під час розкопок на кургані Товста Могила у Дніпропетровській області. За переказами, керівник експедиції Борис Мозолевський перед тим, як виїхати на розкопки, залишив записку такого змісту: «Зобов’язуюсь знайти щось велике і блискуче». І дійсно так! Пектораль із золота 958 проби датується IV ст. до н. е., її вага — 1150 г, а діаметр — 30,6 см.