Владика Йосиф під час відкриття виставки. (Фото Андрія Дорчака.)
Посмішки і сльози розчулення, урочисті промови і спогади про курйозні події життя, жваві дискусії і душевне мовчання в задумі перед світлинами — таким було відкриття виставки «Папа, Україна, я», яке відбулося у вівторок в «Українському домі». Саме з цієї події почалося святкування 10–річчя історичного візиту Блаженного Папи Івана Павла ІІ в Україну.
«Це не був візит до України ватиканського чи європейсього політика, — зазначив у своїй промові Владика Йосиф, єпископ–помічник Київської архієпархії УГКЦ. — Це був пасторальний візит видимого Глави Церкви, наступника апостола Петра. Його слово, його живе слово закликало до збереження заповідей. Він мав що сказати Всеукраїнській раді церков і людям мистецтва. Сьогодні ми хочемо через призму світла, піднесення його до стану Блаженного переосмислити його звернення і слова, які ще не були вповні осмислені. Через цю виставку ми прагнемо знову поринути в цей дух, який він приніс тоді в Україну. Ми хочемо поринути в його особливу людськість, бо він міг вийти за межі протоколу офіційної особи, він надихав нас бути справжніми людьми».
У виставковій залі розташовано більше 200 експонатів, так чи інакше пов’язаних із Папою Римським. Переважна частина експозиції — світлини, зроблені українськими фотографами під час візиту Понтифіка 10 років тому: величезний натовп людей зустрічає Папу, Іван Павло ІІ під час служби, святий отець по дорозі до храму, Папа приймає хліб, їде в автомобілі… Поруч із фотографіями — конверти пам’яті Понтифіка Івана Павла ІІ, путівники, сувеніри 2001 року, папські медалі, священичі ризи, виготовлені до візиту Святійшого Отця. Але особливо яскраві враження у відвідувачів викликають речі, якими користувався Понтифік: вервиця, свічка, Папський Служебник, горне сідалище, з якого благословляв і проповідував Блаженний Папа під час служби на летовищі Чайка, клячник, на якому молився Папа Іван Павло ІІ у Биківні за жертв тоталітарних репресій.
Як розповіла «УМ» куратор виставки Тетяна Філевська, деякі речі ніби досі зберігають тепло Святого Отця, наповнюють душу прекрасними відчуттями: «10 років тому для мене, 18–річної дівчини, візит Папи Римського до України не мав жодного значення. Але зараз я усвідомлюю, наскільки важливою насправді була ця подія — і для всієї країни, і для кожного з нас. Готуючи цю виставку, я змогла ніби повернутися на роки назад і пережити в повноті кожен день, кожен крок Святого Отця по українській землі, надолужити те, що тоді пропустила, відчути ту велику любов, те благословення, яке дав нашому народу Іван Павло ІІ».
Колишню Арку дружби народів у Києві Міністерство культури України визнало такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих памʼяток України. Монумент втратив статус памʼятки історії і тепер його можна демонтувати. >>
Пункт закону про медіа, який посилює вимоги щодо використання державної мови в ефірах українськомовних програм набере чинності 17 липня. Він допускатиме іноземні мови на телебаченні лише у вигляді окремих слів чи виразів. >>
У Львові завершився архітектурний конкурс на проєкт меморіального комплексу військових поховань Героїв України на вулиці Іллі Мечникова. Переможцями стала команда архітекторів з Хмельницького — Віктор Голубєв та Дмитро Райфшнайдер. Конкурс тривав три місяці. >>
Нарешті у кінотеатрах з 9 травня можна подивитися художній фільм «Будинок «Слово». >>
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
У Черкаському обласному музеї «Кобзаря» тамтешня колекція мистецької шевченкіани збагатилася ще однією картиною — портретом Тараса Шевченка. >>
