Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
«Швейк» Петрович Юра «осів» у скверику біля свого театру. (Фото Юрія САПОЖНІКОВА.)
Засновника Театру імені Франка Гната Юру скульптори Володимир та Олексій Чепелики вирішили увіковічнити у ролі Швейка. І цим рішенням влучили у самісіньку «десятку». Спектаклем «Бравий солдат Швейк», який iз 1928 по 1935 роки витримав понад 400 показів, Гнат Юра розпочав відлік своїм найсміливішим театральним роботам. «Я розумів, що Швейк не бунтар і не протестант... проте він знищує цей порядок своїм геніальним ідіотизмом... його так званий ідіотизм — це тільки умовність, тільки маска, одягнута на розумне і хитре обличчя», — так відгукувався про свого героя Гнат Петрович. Ці слова почули Чепелики. І ось кругленький, кумедний, а водночас такий «собі на умі» «Швейк» Петрович Юра стоїть навпроти свого театру, неподалік від лавочки у сквері, на якій сидить ще один легендарний «франківець» Микола Яковченко.
«Знімаю капелюха, Гнате Петровичу, — вигукнув на відкритті пам’ятника наступник Юри Богдан Ступка. — Я вас бачив у цій ролі — ви були неперевершені! Це ж треба було стільки років обдурювати радянську владу і вести театр до європейської культури... Ми продовжуємо ваші традиції».
Тих, хто міг порівняти пам'ятник і «оригінал», на церемонії відкриття зібралося чимало. Народна артистка Галина Яблонська розповіла, що її в трупу театру приймав сам Юра, а потім вони працювали в кількох виставах. Син Юри, Юрій Гнатович, поділився своїми дитячими спогадами. Звучав і голос самого Гната Петровича, який читав «Якби ви знали, паничі...» Шевченка. Улюблену пісню Юри «Місяць на небі» виконали актори Театру ім. Франка. А ведучий церемонії Олексій Богданович подбав про необхідну в таких випадках легенду: «Якщо підійти до пам’ятника і потерти бляху на ремені — моментально додається удача, наснага і талант».
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>