Формула «чорного» цукру

В Україні може виникнути дефіцит цукру. Утiм сьогодні ймовірність чергової продовольчої кризи експерти оцінюють як 50х50, до того ж оцінки ситуації навіть серед профільних експертів дуже різняться — не кажучи вже про точку зору влади. Так, нещодавно Прем’єр–міністр Микола Азаров порахував наші солодкі запаси. «Залишки становлять 690 тис. тонн при максимальному середньомісячному споживанні 153 тис. тонн, — заявив очільник уряду. — Окрім того, у межах тарифної квоти в Україну завезуть 266 тис. тонн цукру–сирцю із тростини».

«Тільки на складах сільгосппідриємств є 200 тис. тонн цукру, — частково погоджується з урядовою математикою у розмові з «УМ» фінансовий аналітик Андрій Товстоп’ят. — Плюс залишки на цукрових заводах». Утiм цього, виявляється, мало. Потенційний дефіцит цукру в Україні — до початку сезону цукроваріння — становить 250—300 тис. тонн. Такі підрахунки зробив генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа. «Причому цей дефіцит залежатиме від обсягу внутрішнього споживання, який важко прогнозувати», — заперечив він упевнену заяву Прем’єра, хоча й визнає — покрити нестачу такої кількості солодкого продукту за рахунок імпорту цілком реально.

«У травні ми закупили за домовленістю із СОТ 260 тис. тонн сирцю, з якого виготовлять 95 тис. тонн цукру», — пояснює «УМ» керівник аналітичного департаменту консалтингової агенції «ААА» Марія Колесник. Утiм усі експерти наводять єдине, але вагоме застереження: «солодка ситуація» в Україні буде безпроблемною, якщо механізм розподілу квот, нарешті, зроблять прозорим. В іншому випадку — ринок може стати непрогнозованим.

«Квоти отримують тільки «свої» компанії, — продовжує Товстоп’ят. — «Китів» цього бізнесу, які формували цей ринок ще вчора, сьогодні ми не бачимо». «Із чотирьох компаній, які отримали право завозити до України сирець, дві взагалі не мають потужностей для його переробки, — уточнює Марія Колесник. — Ймовірно, їм доведеться укладати угоди зі структурами, які й перероблятимуть імпортну сировину». За таких умов може спрацювати як оптимістичний сценарій, так і песимістичний. Перший: непрозорість у формуванні квот відіб’ється тільки на заробітку тих чи інших структур, але не на кишені споживача. Другий: підконтрольні чиновникам фірми «завалять» імпорт, спричинять дефіцит — з усіма можливими наслідками. Перший з яких — зростання ціни.

До речі, корупційний розподіл Україною цукрових квот став предметом обговорення 61–ї офіційної сесії Аграрного комітету СОТ, яка відбулася наприкінці березня 2011 року. Але й після такого тривожного дзвінка у Мінекономіки не тільки не привели процес у відповідність до регламентних норм, а й зробили процес ще «чорнішим». «Вони змінили умови подання заявок, — пояснює Колесник. — Відтепер фірмам–імпортерам треба мати зв’язок iз Держрезервом». За твердженням ЗМІ, левову частку квот отримало підприємство, яке контролює народний депутат–«регіонал». А за маловідомими компаніями, тими самими, які, за твердженнями експерта агенції «ААА», не мають можливостей для переробки солодкої сировини, стоять так звані «гречані ділки». І таким чином отримали непогану преференцію: 2% пільгової митної ставки замість традиційних 50%.

Можна сподіватися, що кошти підуть в цю саму кишеню. А пересічні українці, готуючись до сезону консервації, гадатимуть — «врятуємося від подорожчання чи знову влипнемо?».