Пороги помстяться Днiпрогесу?

29.04.2011
Пороги помстяться Днiпрогесу?

Валерій Ішков.

Дніпропетровський общинний фонд «Дніпровські пороги» на повному серйозі заявляє про український Армагеддон. Йдеться про те, що гребля легендарного Днiпрогесу у Запоріжжі може впасти будь–якої миті, оскільки під нею проходить тектонічний розлом. І якщо це станеться, гігантська хвиля може накрити Запорізьку атомну електростанцію, одну з найбільших у Європі.

Голова Запорізької облдержадміністрації Борис Петров усе це назвав провокацією. «Два роки тому цю тему зазначений фонд уже порушував iз метою отримання бюджетних коштів на сумнівні дослідження і залякування жителів області, — аргументує посадовець. — Запорізька АЕС належить до першої, найвищої, категорії сейсмостійкості. Інформація про особливості геологотектонічної будови кристалічного щита відкрита як для фахівцiв, так і для пересічних громадян. Такі відомості не можна подавати як результати сумнівних «відкриттів» громадських організацій».

З іншого боку, трагічні події, пов’язані із землетрусом у Японії, мимоволі спонукають нас у кожній чутці шукати частку правди. Саме тому «УМ»вирішила зустрітися iз завідуючим кафедрою мінералогії та петрографії Дніпропетровського національного гірничого університету, кандидатом геолого–мінералогічних наук Валерієм Ішковим.

 

Довіряй, але перевіряй

— Валерію Валерійовичу, гучна заява фонду «Дніпровські пороги» викликала не лише суспільний резонанс, а й стурбованість. Що ви як науковець можете сказати з цього приводу?

— Ще у 2008 році общинний фонд «Дніпровські пороги» поставив перед нами питання: що ви знаєте з позиції геологічної науки про Дніпровські пороги, які описав ще Яворницький? І коли ми, науковці, стали цю тему обговорювати, з’ясувалося: не знаємо нічого. Зрештою, домовилися зробити попереднє обстеження ділянок розташування колишніх Дніпровських порогів. Першочерговим завданням було ці пороги знайти на місцевості. Виявилося, це не так і просто, хоча, певна річ, iз плином зовсім незначного проміжку часу вони нікуди не могли подітися.

Коли ж пороги стали досліджувати, то виявилося, що їхні межі позначаються системою тріщин на трьох рівнях. На першому тріщини йдуть паралельно. На другому їх перетинають вже перпендикулярні. А третя система тріщин розташована до нас фронтально. І всі вони мають різний вік. Що може засвідчувати тільки одне — кожен iз трьох рівнів тріщин виник у різний час. І якщо б вони не були пов’язані з тими процесами, що власне сформували пороги, то розташовувалися б стосовно цих порогів безсистемно, хаотично. Але тут бачимо чітку систему.

На підставі проведеного аналізу ми дійшли висновку, що породи, з яких складаються пороги, сформувалися на глибині приблизно шести кілометрів. Отож виникає питання: як же вони тоді опинилися на поверхні? Це означає, що відбувалися процеси величезної руйнівної сили.

Ще одне переконливе підтвердження — на одному з порогів ми виявили дуже сильно перем’ятий плагіограніт, деформований під колосальним тиском.

Також виявили так звані мінерали–господарі й мінерали–в’язні. Вони можуть виникнути тільки тоді, коли процеси мінералоутворення різко змінюються.

Одного поля камені!..

— Отже, можна стверджувати, що всі дев’ять Дніпровських порогів виникли однотипно?

— Саме таке. Гранітоїди дніпровського комплексу мають вік 3,2—3,4 мільярда років. А вік нашої планети — 4,57 мільярда років. І саме Дніпровські пороги є однією з найдревніших порід нашої планети, які природним шляхом виходять на поверхню. Окрім вищезгадуваних тріщин, це підтверджують і яруги вздовж кожного порога.

— Чи можна стверджувати, що тут відбувалися саме сейсмічні процеси?

— Рiч у тiм, що внаслідок зміщення вісі обертання Землі виникали нові ділянки розривної дії. І вся територія Українського щита розбита ось такими розломами. Це означає, що й на теренах нашої держави відбувалися руйнівні процеси.

А щодо сейсмічних процесів можу зазначити тільки одне: на сьогодні методу прогнозування землетрусів у світі не існує. Тому що немає геологічної моделі розвитку цих процесів. Ледь почавши вивчати Дніпровські пороги, ми у тому пересвідчилися досить наочно. Тільки створивши геологічну модель розвитку цих процесів, можна буде передбачати і землетруси, бо тоді матимемо уяву про всі закономірності таких явищ. До того ж система згадуваних мною тріщин може виникати і без землетрусів.

— Але ж ви говорите про мільярди років? Тож чи варто з цього приводу нам турбуватися нині?

— Варто ще й як! Адже під час вивчення Дніпровських порогів ми виявили яруги глибиною до шести метрів, які утворилися щонайбільше iз десяток років тому. Уявляєте?

Три стовпи застерігають

— А щодо Днiпрогесу чому така стурбованість виникла?

— Коли ми проводили дослідження, то проїздили греблею Днiпрогесу. І звернули увагу, що північно–західне скельне узбережжя острова Хортиця, острів ім. Леніна, острови Три стовпи, північно–східне закінчення балки Середньої розташовані суто візуально на одній прямій лінії. Природно виникає гіпотеза: а чи не тут розташований розлом? Адже комплекс таких обставин і є одним з індикаторів його існування. Острів упиратися в інший острів так просто не може.

Після цього ми вирішили побачене перевірити глибше. Зокрема, виявили тріщини довкола островів Три стовпи, розташованих нижче за течією Дніпра. І що б ви думали? Спрямованість цих тріщин засвідчила існування глибинного розлому саме у цих місцях.

— Але ж Запорізька облдержадміністрація зазначає, «що особливості геолого–тектонічної будови кристалічного щита відомі всім... з підручників для вузів», у чому, мовляв, можуть пересвідчитися навіть пересічні громадяни...

— Про побудову земної кори нам відомо дуже мало. Та й про що можна говорити, коли найглибша у світі свердловина, на Кольському півострові, ледь перевищує 12 кілометрів. Всього–на–всього. Це надзвичайно мало.

Наш університет пропонує провести комплекс робіт, які насамперед дозволять встановити, чи справді індикаторні ознаки, виявлені нами під час вищезгадуваного проїзду по греблі Днiпрогесу, засвідчують глибинний розлом? І я буду безмежно щасливим, коли після цього зможемо заявити: ми помилялися.

 

ДОСЬЄ «УМ»

Ішков Валерій Валерійович

Кандидат геолого–мінералогічних наук, доцент.

Народився 22 листопада 1961 року.

З 1987 року працює у Дніпропетровському національному гірничому університеті, з 2002–го — завідуючий кафедрою мінералогії та петрографії. Відомий учений у галузі вугільної геології, гірничопромислової геології та геохімії токсичних елементів у вугіллі. Автор монографії та понад 150 наукових публікацій. Головний редактор «Збірника наукових праць Національного гірничого університету».

  • Що там, у голові?

    Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>

  • Підкорене небо

    У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>

  • «Небесний тихохід»

    Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>

  • Філософ волокон із чвертю ставки

    Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>

  • НаЗУБок

    Усім відома фраза: «Одне лікуєш — інше калічиш». Але далеко не завжди ми можемо побачити зв’язок між прийомом якихось ліків і проблемою зі здоров’ям, яка виникає через деякий час. Особливо при протезуванні зубів. >>