Помер на злеті

12.04.2011
Помер на злеті

Станіслав Конюхов. (Фото з сайту segodnya.ua. )

Нинішній День космонавтики тісно переплітається з постаттю Станіслава Конюхова, який пішов із життя 3 квітня. Сьогодні йому виповнилося б 74 роки. Але замість привітань його рідні, колеги та й уся Україна поминатимуть цю легендарну людину, яка так раптово й несподівано відійшла у вічність...

 

«Українською володію»

Станіслав Конюхов виріс у Дніпропетровську. Хоча народився у селі Бекренєво Лезького району Вологодської області нинішньої Російської Федерації. Батько — військовий юрист, часто переїздив із сім’єю з місця на місце, аж поки в 1949 році Конюхови не осіли в Дніпропетровську. Але, попри своє російське походження, Станіслав Миколайович зав­жди був патріотом України. А якщо на цю тему й виникали запитання, то казав: «Українською я володію...».

До ракетно–космічної галузі Конюхов долучився випадково. Коли Конюхову було необхідно робити свій життєвий вибір, у Дніпропетровському університеті він вступив на фізико–технічний факультет. Що до цього спонукало? Вочевидь ореол таємничості, який оповив цей факультет у ті роки. Фізтех хоч і афішували широко, однак про те, чого саме там навчають, мало хто мав уяву. Батько Конюхова з професійною прискіпливістю тоді з’ясував, що у Дніпропетровську вже декілька років діяло секретне конструкторське бюро, де створювали бойові та космічні ракети і навіть штучні супутники Землі. До цього туди брали на роботу тільки випускників авторитетних технічних та авіаційних вузів Москви, Ленінграда, Києва, Саратова. Тоді до цього переліку мав потрапити і фізтех у Дніпропетровському державному університеті. Станіслав Конюхов від такої перспективи відмовитися не зміг. І в його житті все склалося саме так, як запланував, — отримавши вищу освіту, він потрапив за розподілом саме до КБ «Південне». Сталося це у 1959 році.

Розчарування... Місяцем

Першим генеральним конструктором «Південного» був легендарний Михайло Янгель, другим — Володимир Уткін, а третім — упродовж 19 років — Станіслав Конюхов. З обома попередниками доля звела його відразу після закінчення вишу. Конюхова відразу взяв своїм учнем Янгель, який, розповідали, у людях не помилявся.

Водночас Станіслав став ще й учнем Володимира Уткіна. Отож таким подвійним статусом мав підстави неабияк пишатися. Тим паче, саме тоді КБ отримало завдання створювати ракети середньої дальності.

Проте поряд із вельми успішним стартом у трудовій біографії на Конюхова чекало й неабияке розчарування. Він стає провідним конструктором із розробки нового надпотужного носія ракет, здатного доставити за межі земного тяжіння вантаж вагою не менше 40 тонн. Як пізніше стало відомо, у Радянському Союзі загорілися ідеєю здійснити політ на Місяць раніше за американців. Саме з цією метою і розроблялася суперракета Р–56. Проте грандіозний задум утілити в життя так і не судилося — від польоту на Місяць у Кремлі все ж відмовилися. Розчаруванню Конюхова не було меж...

Секретний Дніпропетровськ

У грудні 1959 року, коли Конюхов тільки починав свою трудову діяльність, на базі ракет Р–12 було створено новий вид військ — ракетні стратегічного призначення. Повідомлення про це тодішнього радянського лідера Микити Хрущова нажахало весь світ: «У нашій країні виробництво ракет поставлено на конвеєр. Нещодавно я був на одному заводі і бачив, як там ракети виходять, ніби сосиски з автоматів». Цим «одним заводом» був саме Південний машинобудівний завод. І в тому ж 1959 році, згідно з секретною постановою радянського уряду, Дніпропетровськ стає закритим для іноземців містом.

Уже на середину 60–х років на ракетних комплексах, створених у Дніпропетровську, розміщувалося 80 відсотків усіх ядерних боєголовок СРСР. Вони розташувалися у шахтах, перебували на постійному бойовому чергуванні і були готові будь–якої хвилини завдати, як наголошувала тодішня пропаганда, удару у відповідь.

Земля і космос

Ракети–носії «Циклон», «Зеніт», «Дніпро», космічні апарати військового, наукового, народногосподарського призначення типу «Космос», «Інтеркосмос», «Цілина», «Океан», зокрема й для дослідження Сонця, — до всього був безпосередньо причетний Станіслав Конюхов. На цьому тлі справді важко повірити, що перед легендарним КБ свого часу на повному серйозі постало питання — бути чи не бути. Радянський Союз наказав довго жити. Незалежна Україна власних космічних програм не мала. І тільки завдяки таланту керівника та організатора Станіслава Конюхова разом з очолюваним ним високопрофесійним колективом «Південне» не тільки вистояло, а й перемогло.

Попри те що Станіслав Іванович був людиною, яка освоювала космос, чи не найбільше він любив копирсатися в землі і обожнював свою дачу, куди навіть привіз маленькі макети ракет і з задоволенням розповідав онукам, як вони літають.

Помер Станіслав Конюхов справді на злеті. На жаль, унаслідок захворювання, яке безнадійно невиліковним ніскільки не здавалося. Прилетівши з Брюсселя, отримав двостороннє запалення легенів, з яким організм Героя України справитися не зміг...

 

ЩОБ ПАМ’ЯТАЛИ

У Дніпропетровську з’явиться вулиця імені Станіслава Конюхова. Таке рішення ухвалили минулого тижня депутати міської ради.

  • Анатолiй Александров: Чорнобиль приголомшив мене

    У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>

  • Атомний феномен забуття

    Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>

  • Трофеї Кобзаря

    Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>

  • Жіночі обличчя Майдану

    Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>

  • Незламний спротив

    «Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>

  • 94 дні Гідності

    «Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>