Не сказати, що наші книгарні завалені вітчизняними путівниками, але потенційному мандрівникові є з чого вибрати собі маршрут. А молодому туристові й не уявити, що на початку 1990–х ми мали лише одну на всю країну книжку: Осип Зінкевич, Володимир Гула, «Україна: Путівник» (К.: Смолоскип, 1993). Тепер же, окрім ексклюзивно–географічних, можна придбати і комплексно–тематичні навігатори: наприклад, про гірськолижні курорти або центри виноробства.

Сьомий конкурс ім. Сержа Лифаря, який проходив минулого тижня у Донецьку, завершився і назвав своїх переможців. Глядачі, що побували на виступах конкурсантів, представників 16 країн, отримали естетичне задоволення; місто, яке після багаторічної паузи відродило ці престижні змагання, — додаткові бали до свого іміджу; лауреати — дипломи і рекордні як для українського мистецького простору призові, а вітчизняне балетне мистецтво — об’єктивну картинку того, настільки солідно воно сьогодні виглядає в міжнародному масштабі.

Якщо проблеми Росії — це дурні й дороги, то України — політики й пияки. Саме таке бачення сучасного стану в нашій державі задекларували українські художники у своїх роботах, що виставлені в галереї «Майстерня» Центрального будинку художника. В експозиції представлено роботи десяти відомих художників–карикатуристів, які публікувалися в журналі «Перець». Так, Анатолій Гайно створив цілу серію «Лавочка», присвячену «непросихаючим алкоголікам».

Днями в Ужгороді презентували антологію словацької малої прози «Таїна», яка побачила світ у закарпатському видавництві «Тімпані». Упорядник і перекладач — голова Спілки українських письменників Словаччини Іван Яцканин. 50–річний літератор уже давно є своєрідним мостом між двома сусідніми народами. Торік словацькою мовою в його перекладах вийшла антологія українського оповідання «розстріляного Відродження» — «Місячний усміх», дві новели з якої навіть зачитали на словацькому радіо.