Шукати в театральних афішах вистави, присвячені Великій Вітчизняній війні, сьогодні справа марна. Пам’ять про події тих далеких часів — цьогоріч минає 70 років від початку війни — тепер зберігається хіба що в музеях. Тож першою реакцією на запрошення «Сузір’я» переглянути прем’єру «Ти пам’ятаєш, Альошо...» було щире здивування: невже театрові сьогодні важлива ця тема? Але режисер–постановник спектаклю Ігор Славінський вважає: війна — це не лише статистика втрат і перемог, а й привід поговорити про майбутнє.

Уперше Конкурс артистів балету імені Сержа Лифаря відбувся у 1994 році. Відтоді з періодичністю раз на два роки ця подія збирала до Києва молодих продовжувачів справи Лифаря, які у своїй професії прагнули наблизитися до його висот. З 2006–го конкурс не проводився: оргкомітет загруз у різних фінансово–організаційних проблемах, а ще пішов із життя один із фундаторів конкурсу, мистецтвознавець, дійсний член (академік) Європейської академії театрального мистецтва і хореографії Юрій Станішевський. Тайм–аут у чотири роки Конкурсу імені Сержа Лифаря пішов на користь. Форум не лише повторив долю птаха Фенікса, відродившись із забуття, а й постав перед мистецькою громадою в оновленому вигляді.

Представляючи фільм, команда телевізійників (виробництво — студія «Квартал 95», фінансування — канал «Інтер») відразу попереджає, що їхня робота — це не рімейк класичного фільму, а сучасна інтерпретація п’єси Еміля Брагінського та Ельдара Рязанова «Співробітники» («Сослуживцы»). Саме з цією установкою варто йти в кінотеатр, якщо ви вирішили подивитися, що ж собою представляє оновлена версія «Службового роману», — інакше існує небезпека зіпсувати культпохід.