Україна — не Білорусь?

04.03.2011
Україна — не Білорусь?

Гiдо Вестервелле розповiдає студентам про європейськi перспективи України. (Юрiя САПОЖНІКОВА.)

«Обов’язково спитай його про перспективи безвізового режиму. І вступу (України) в ЄС. І що він думає про демократію за Януковича. І... ох, чому я не знаю німецької!» — бідкається дівчина років 18, стоячи в черзі до актової зали — на зустріч студентів із міністром закордонних справ, віце–канцлером ФРН Гідо Вестервелле в Національний університет ім. Шевченка було не протовпитися.

«Та ну — я краще спитаю, чи не перекриє Німеччина «краник» імміграції після того, як її керівництво визнало провал політики мультикультуралізму», — відповідає панянці супутник, високий хлопець в елегантному костюмі. Дізнавшись, що розмову «підслуховує» журналістка, юнак категорично відмовляється назвати своє ім’я, але чесно заявляє: «На зустріч із Вестервелле я прийшов тільки заради практики з німецької. Точно знаю, що поїду в Німеччину навчатися й залишуся там жити — країна перспективна, тому я цю мову й вибрав. І — хоч пишіть, хоч не пишіть — майбутнє України мене мало цікавить. Бо в мене в цій країні майбутнього нема».

Гідо Вестервелле, судячи з усього, про Україну значно кращої думки. І європейські перспективи, на його думку, в нашої держави є. Особливо якщо молодь — це вже заклик у бік університетської аудиторії — щиро прагнутиме в Європу й вимагатиме від влади реформ. «Німеччина бачить Україну частиною об’єднаної європейської спільноти. І ми підтримуємо вас на цьо­му шляху», — заявив високий німецький гість.

На прес–конференції після переговорів зі своїм українським колегою, міністром закордонних справ Костянтином Грищенком, віце–канцлер ФРН здивував журналістів, фактично визнавши, що Берлін задоволений прогресом України... в галузі демократії. «Ми розглядаємо ті процеси, які відбуваються після Помаранчевої революції, як важливі кроки на шляху до утвердження демократії», — наголосив Вестервелле. На запитання німецьких журналістів, чи зараховує він до цього «прогресу» й останній рік, віце–канцлер не відповів, обмежившись зауваженням про те, що чекає від України подальших демократичних звершень. Хоча куди вже більше: окремо пан Вестервелле наголосив на тому, що не бачить у нас проблем щодо свободи преси: мовляв, такі проблеми можуть бути там, де держава має монополію на ЗМІ, а в Україні такого немає. На відміну від, скажімо, Білорусі або «дореволюційного» Єгипту (нещодавно глава німецького МЗС відвідав Каїр і охоче спілкувався з революціонерами на площі Тахрір).

Шанси України отримати безвізовий режим із Євросоюзом гер віце–канцлер теж по суті оцінив позитивно, але нагадав про відповідальність Києва за виконання певних умов, виписаних у «дорожній карті». «Європейські кордони мають бути прозорими для молоді, студентів, підприємців і діячів мистецтва. Але ми повинні відповідально ставитися до безпеки наших громадян. Водночас безпека і свобода — це не взаємовиключні поняття», — констатував Вестервелле.

Є в Україні й проблеми. «Ми робимо свій внесок у те, щоб підприємства з Німеччини інвестували в Україну. Але й Україна повинна зробити свій внесок. У нас є підприємства, які б охоче вкладали кошти у вашій державі, але вони побоюються правової нестабільності та корупції», — зауважив віце–канцлер ФРН. І згадав про «порушення під час останніх місцевих виборів» в Україні — на його думку, це стало «одним із факторів, який підриває довіру під час співробітництва». «Європейський Союз сподівається на те, що новий закон про вибори забезпечить прозорі й справді демократичні вибори до парламенту наступного року», — наголосив Вестервелле.

Одним із пунктів його перебування в Києві була зустріч з опозицією — в особі лідерки «Батьківщини» Юлії Тимошенко. Леді Ю подякувала міністру за підтримку європейських прагнень України і запевнила, що її політична сила «докладає всіх зусиль» для євроінтеграції. Вестервелле, у свою чергу, зазначив, що «кожна країна має уряд, але тільки демократичні країни мають дієву ефективну опозицію».

 

ДО РЕЧІ

Гідо Вестервелле приїхав до Києва з подарунком — привіз цінну колекцію писанок ХІХ—ХХ століття. 1943 року під час окупації їх вивезли до Німеччини, а тепер — повернули.